З подіями одного легендарного бою, що стався 12 квітня, нас відділяє 781 рік. Воно увійшло в історію як «Льодове побоїще» і за такий довгий проміжок часу встигло обрости безліччю домислів, міфів і просто забутися. Так чим же була важлива битва на Чудському озері? Яку роль там відіграв Олександр Невський? I чому ми все ще повинні пам’ятати про цю дату?
Давно доведено, що люди схильні більше вірити й запам’ятовувати міфи, ніж справжні факти. Петербурзький історик Клим Жуков в одному зі своїх інтерв’ю для російських ЗМІ назвав «Льодове побоїще» найвідомішим і найбільш міфологізованим випадком російського середньовіччя.
Нагадаємо, що причиною битви став наступ германців на руські землі наприкінці 1240 року. Тоді їм вдалося захопити Ізборськ і взяти в облогу Псков. На початку березня 1242 року князь Олександр Невський зумів звільнити своє князівство і витіснити завойовників на північний захід від міста, в район Чудського озера. Саме там і відбулася вирішальна битва.
При згадці про цю подію в уяві, як правило, відразу виникає образ важкоозброєних лицарів противника, які провалилися під лід. Чи так це було насправді? Нам відомо, що остаточне зіткнення дійсно сталося на замерзлій водоймі. Це підтверджує Новгородський літопис.
Однак ні в ньому, ні в Лаврентіївському, ні у Псковському літописах, ні в «Житії Олександра Невського» не згадується про те, що хто-небудь опинився у воді. Історик і викладач кафедри державного управління ПДУ ім. Т. Г. Шевченка Іван Войт, посилаючись на Російське військово-історичне товариство, все ж схиляється до того, що це цілком могло бути насправді.
Якщо вдаватися в питання, де і коли зародилася ця видовищна частина міфу, то на думку спадає кінематограф. У радянську епоху режисер Сергій Ейзенштейн зняв художній фільм «Олександр Невський», який якраз і допоміг надати цьому епізодові разючого масштабу.
Приписана російському князю творцями кінокартини фраза: «Німець важчий за нас, під ним і проломиться» не могла прозвучати насправді, тому як обладунки та спорядження російських дружинників важили аж ніяк не менше. Це підтверджує й історик Іван Олексійович: «Суть полягала у грамотній воєнній стратегії, а не у відмінності ваги спорядження».
За вірогідними даними, орден втратив 26 лицарів. Також було вбито близько 400 і полонено близько 50 осіб «чуді» (союзної естонської піхоти). Разом з тим склад військ у Лівонського ордена оцінювався в 10–12 тис. осіб та 15–17 тис. новгородців та їх союзників. Таким чином, стає зрозуміло, що масштаби, швидше за все, перебільшені.
Фахівці з російських літописів стверджують, що битва не сприймалася сучасниками як особливо важлива, проте перемога на Чудському озері все ж мала велике значення. Її здобули під час ослаблення і приниження Русі після татаро-монгольського розгрому, що стався раніше. Головна заслуга Олександра Невського виражалася в тому, що він зумів зупинити наступ могутньої армії хрестоносців на російські землі та захистити культурну і релігійну складову свого народу.
Відомий радянський і російський учений, історик Лев Гумільов стверджував, що факт завоювання хрестоносцями загрожував існуванню Русі та її майбутньому. Деякі вчені критикують князя за його перемир’я з монголами й за слабку позицію щодо захисту від них.
Викладач кафедри державного управління провідного вишу Придністров’я Іван Войт дотримується іншої думки. Він закликає взяти до уваги особливість ситуації, де на чаші терезів був або договір на невигідних умовах з ханом, або війна відразу з двома сильними ворогами – зі Сходом і Заходом.
Полководець прийняв єдино правильне рішення, яке дозволило зберегти ідентичність і цілісність великого етнокультурного регіону.
Історії, оцінки й факти, пов’язані з битвою на Чудському озері, дійсно різняться і продовжують поповнюватися новими точками зору. У будь-якому випадку незмінним залишається її значення для майбутнього російського народу, яке зуміли зберегти 781 рік тому доблесні дружинники.
Марія ГОРДIЄНКО.