Народ завжди пам’ятатиме імена тих, хто звільнив нашу землю під час Великої Вітчизняної війни. Одним із визволителів є Герой Радянського Союзу Андрій Федорович Романенко.
Народився він 22 серпня 1917 року в селі Власівка Грибанівського району Воронезької області в селянській родині. Відомо, що до призову до лав Червоної Армії у 1937 році молодий чоловік працював рядовим колгоспником у сільськогосподарській артілі «Путь хлібороба», яка була приєднана до колгоспу «Красний партизан».
Його військова біографія розпочалася у 1939 році. Перший досвід і бойове хрещення майбутній герой дістав на війні з білофінами. У 1940 році його направили навчатися у військове училище до міста Гагри, але навчання перервала Велика Вітчизняна війна. Військове керівництво направило курсантів училища на фронт у перший же день її оголошення.
У жовтні–грудні 1943 року Андрій брав участь у наступальних операціях на Криворізькому напрямку. У бою за село Недайвода Криворізького району Дніпропетровської області батальйон під командуванням капітана Романенка внаслідок рішучих дій відкинув противника зі східної частини села. Молодий офіцер не давав фашистам закріпитися на висоті 120.3 і, керуючи боєм безпосередньо в бойових порядках батальйону, відбив контратаку й атакою зі східного боку зайняв висоту.
Гітлерівці, усвідомивши, що висоту їм не взяти, вирішили зміцнити власні позиції на панівній висоті 140.2 й почали підтягувати свої резерви. Оцінивши ситуацію, капітан сам повів свій батальйон на штурм висоти й у взаємодії з 1-м стрілецьким батальйоном захопив її. Неодноразові контратаки противника радянські бійці успішно відбили. У цих боях Романенко разом зі своїм батальйоном знищив понад 200 німецьких солдатів та офіцерів, за що був нагороджений орденом Червоної Зірки.
У складі радянських військ молодий командир брав участь у звільненні Молдавії від німецько-фашистських та румунських загарбників. Так, у ніч на 14 квітня 1944 року 2-й стрілецький батальйон 767-го стрілецького полку під командуванням на той час уже майора А. Ф. Романенка, попри запеклий кулеметний та артилерійсько-мінометний вогонь противника, форсував Дністер у районі села Паркани Слободзейського району й захопив плацдарм на його правому березі.
14 квітня 1944-го фашисти основними силами тричі контратакували бойові порядки батальйону, маючи намір ліквідувати плацдарм на правому березі Дністра та скинути наших воїнів у річку. Романенко повів своїх бійців в атаку, внаслідок чого успішно відбив натиск німецьких військ.
Під час третьої контратаки противника в батальйоні залишилося дуже мало бійців і закінчилися боєприпаси. Тоді майор Романенко з невеликою групою першим кинувся в рукопашну сутичку і повів усіх за собою. У цьому жорстокому бою відважний офіцер загинув, але противника відкинули назад, плацдарм на правому березі Дністра закріпили, що дало можливість основним силам полку форсувати Дністер.
За короткий термін Андрій Федорович пройшов шлях від рядового бійця до гвардії майора. Двічі був поранений, нагороджений Орденом Червоної Зірки та кількома медалями. «Це був дбайливий командир – єдиноначальник. Він міг добре і нестримно сміятися, танцювати, розповісти веселу байку, але й міг, якщо це потрібно для справи, бути вимогливим, суворим, навіть жорстоким. У бою завжди проявляв сміливість і рішучість, у важкі моменти підтримував бійців особистим прикладом, добрим словом, а іноді й жартом. Його любили, вірили йому, йшли за ним, як то кажуть, у вогонь і в воду» – згадували про нього товариші по службі.
Похований Андрій Романенко у братській могилі села Паркани.
Вже після загибелі, 13 вересня 1944 року, майор Романенко був посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Нащадки з великою вдячністю зберігають пам’ять про нього. У 2009 році загальноосвітній школі № 3 с. Паркани присвоїли ім’я Героя, а одну з сільських вулиць назвали його іменем.
Сергій ЛЕВЧЕНКО.
Фото: www.warheroes.ru