Державна служба управління документацією та архівами спільно з Товариством істориків-архівістів Придністров’я проводить проект «Жива пам’ять».
Працівники установи в ході акції отримали документ – фотографію, (електронну копію документа), датовану 1942 роком, на якій зображений Микола Васильович Коргун, сержант залізничних військ Робітничо-селянської Червоної Армії.
Фахівці пояснили, що знімки та інші документи Миколи Коргуна, про які ми сьогодні розповідаємо, були передані рідними ветерана.
Поміж представленого матеріалу можна побачити ксерокопію Грамоти з портретом Сталіна, на якій зазначено, що гвардії старшому сержанту від Верховного Головнокомандувача Маршала Радянського Союзу товариша Сталіна оголошена подяка. Також представлена вирізка з газети «Заря Приднестровья», датована 27 грудня 2002 року, де опублікована стаття В. Голенковського «Красива людина. М. В. Коргуну – 90». Ще одним збереженим документом є вирізка з газети «Гомін», теж за грудень, але вже 2007 року. Стаття, присвячена 95-річчю колишнього солдата, називається «У праці, як у бою», написана О. Атаманенком.
Розглядаючи документи й читаючи статті про Миколу Васильовича Коргуна, ми можемо дізнатися, що це був дійсно легендарний чоловік, гідний наслідування нащадків.
Він народився 16 грудня 1912 року у великій селянській родині, в селі Яцини Пирятинського району Полтавської області України. Закінчив 4 класи місцевої школи. В 16 років вступив до щойно організованого колгоспу. Восени 1930-го вирушив до Запоріжжя і влаштувався на одному з найбільших будівництв того часу – «Дніпрогес». Почав простим робітником, потім закінчив курси, працював електрозварником. Йому пощастило взяти участь у будівництві Краснозаводської ТЕЦ у Харкові, служити у лавах Червоної Армії, потім повернутися до Запоріжжя, навчатися у вечірній школі майстрів соціалістичної праці та будувати доменні й мартенівські печі на «Запоріжсталі».
У 1941 році, з початком війни, М. Коргун відбув спершу на Південно-Західний фронт, а потім – на 3-й Український. Він дістав багато поранень. Одужавши, знову повернувся на фронт, звільняв Одесу, Білгород-Дністровськ, брав участь у Яссько-Кишинівській операції, в розгромі німецько-румунського угруповання в районі Татарбунар, визволяв Ізмаїл, гнав фашиста в Болгарії, Югославії, форсував Дунай під найжорстокішим вогнем противника. Він очищав від фашистів Угорщину, був важко поранений біля озера Балатон. Лікувався в госпіталі, знову повернувся в стрій та воював за звільнення Австрії. Бійця нагородили орденом Червоної Зірки, бойовими медалями.
Після перемоги Микола Васильович, майстер з монтажу електрообладнання, відновлював «Дніпрогес». У 1954-му його відрядили на Дубоссарську ГЕС, де досвідчений фахівець працював майстром, старшим майстром, начальником електролабораторії. Коли знадобилося для справи – став електромонтером. У 1985-му йому вручили орден Вітчизняної війни. Серед нагород мирного часу – почесний знак «За відновлення «Дніпрогес», «Відмінник енергетики та електрифікації СРСР», «50 років ГОЕЛРО».
Микола Коргун удостоєний звання «Почесний енергетик СРСР», нагороджений срібною медаллю ВДНГ, медалями «Ветеран праці», «Заслужений ветеран праці «Молдглавэнерго», «Ветеран праці Східних електромереж», є переможцем у Всесоюзному соцзмаганні, вписаний у книги пошани СЕМ і ГЕС. У нього більш ніж 50 почесних грамот, його портрет у 1985 році поміщений на Галереї слави в Дубоссарах. Дубоссарській ГЕС Микола Васильович віддав 33 роки, впровадивши за цей час близько 300 раціоналізаторських пропозицій.
Ось так, завдяки небайдужим громадянам, а також копіткій роботі фахівців ДСУДА ПМР над проектом «Жива пам’ять», розкриваються вже майже забуті імена наших співвітчизників і зберігається наша історія.
Фахівці ЦДА ПМР запрошують придністровців до співпраці й нагадують, що готові виїхати за матеріалами. Також історичні документи можна надсилати в електронному вигляді або на паперових носіях за адресою: м.Тирасполь, пров. Раєвського, буд. 21. Цікаву інформацію можна уточнити тел./факсом 0533-9-19-38 та 8-22-99.
Олексій РОСТОВЦЕВ.
Фото: Державна служба управління документацією та архівами ПМР