Поет, художник-ілюстратор і просто цікава людина Галина Васютинська відзначила вісімдесят другий день народження. Можна було б сказати, що за її плечима непроста, але насичена подіями дорога. Та не скажу, бо дорога життя Галини Миколаївни продовжується, веде її в світ, туди, де вона потрібна і кому небайдужа.
Як стверджує сама Галина Миколаївна: «Я не відчуваю тягаря прожитих літ. Душевний стан такий, як був у п’ятдесят, сорок чи навіть у тридцять років. Хочеться творити, приносити користь людям, і це мені вдається повною мірою».
Ми зустрілися з оптимістично налаштованою творчою особистістю в її невеличкій біленькій хаті, що притаїлася за невисокою загорожею в центрі Слободзеї. У дворі, обабіч стежки, сяють золотом яскраво-жовті нарциси, поряд з будівлею зацвітають вишні, від легенького подиху весняного вітру колишеться море зеленої трави, на якій розлігся погрітися на сонечку пухнастий кіт.
На столі в кімнаті – ваза з букетиком весняних квітів, у кожній шафі та на полицях – добра сотня книжок, які Галина Миколаївна має звичку перечитувати й нині. «Я полюбляю читати. За книжкою душа відпочиває, і я можу собі дозволити подорожувати різними країнами, а то й стати віртуальним учасником якоїсь захопливої історії», – признається господиня.
Значна частина життя художниці пов’язана з Молдавією та Придністров’ям. Однак, починалася «подорож» героїні нашого оповідання з міста Вознесенська, Миколаївської області, де вона народилася 14 квітня 1941 року. З початком війни сім’я Васютинських переїхала до с.Мирнопілля (до 1945 року – Фріденсталь), Болградського р-ну Одеської області.
Батько дівчинки працював з металом на заводі, був видатним винахідником, мав звання «Майстер – золоті руки». За словами Галини Миколаївни, він умів грати на багатьох музичних інструментах та гарно малював. «Мабуть, його хист до малювання передався мені у спадок, бо я вже з двох років розмальовувала білі поля в книжках через відсутність альбомів чи паперу для малювання», – сміючись, розповідає пані Галина.
По закінченні десятирічки дівчина подалася до Кишинева на навчання до Республіканського художнього училища ім. І. Рєпіна. Ще під час проходження практики Галину помітили в Академії наук Молдавії. Так вона туди й потрапила молодим спеціалістом, там і трудилася протягом 25 років.
Для чого потрібен художник в академії наук, запитає читач. Авторові теж було цікаво, чим може займатися майстер пензля в науковій установі.
Галина Миколаївна пояснила, що її призначили до відділу археології, і вона разом з науковцями побувала у наукових експедиціях в багатьох містах Молдавії, України, Середньої Азії. Брала участь у розкопках, і кожну цінну знахідку замальовувала на папері. «Фотографія не передає всіх нюансів тих чи інших речей. Я малювала пером і тушшю. Доводилося виводити на папері найменші лінії, ледь помітні штрихи, зображені на старовинних глечиках, вазах, уламках предметів чи фігурок тварин і птахів. Все має значення для археолога, тому художник-ілюстратор зобов’язаний бути дуже уважним і небайдужим у таких тонких справах», –
поділилася спогадами художниця та показала книжку «Археологія Румунії», повністю ілюстровану її рукою.
Там же в академії почала писати на замовлення перші вірші. Згодом поезія захопила всю сутність талановитої жінки, й вона вже ледве встигала записувати.
У 1992 році разом з чоловіком оселилася в Кам’янці. Познайомилася з керівником української громади міста Миколою Стасішеним та його дружиною Валентиною, і під їхнім впливом пригадала українську мову, почала записувати поетичні рядки, які лилися від серця. На початку 2000-х перебралися до Слободзеї, купили хатину і щасливо зажили удвох. Прикро, але Володимира Волинця – чоловіка Галини Миколаївни, вже нема серед живих. Жінка присвятила всю себе творчій роботі. У 2021 році вийшла друком перша її збірка українською мовою «Кольори життя». Знаючи про талановиту художницю-ілюстратора зі Слободзеї, археологи ПДУ ім. Т. Г. Шевченка запросили її до співпраці, де протягом чотирьох років вона допомагала вести замальовки всіх археологічних знахідок придністровських учених.
Галина Миколаївна працює коректором у районній газеті «Слободзейские вести», продовжує діяльність як художник-ілюстратор. Молоді поети та прозаїки, які творять у Придністров’ї, користуються вмінням досвідченого майстра, і вона зі знанням справи радо ілюструє книжки молодих авторів. Час від часу жінка влаштовує виставку своїх малюнків у різних культурних закладах Тирасполя та Слободзеї.
Галині Васютинській ніколи нудитися, скаржитися на життя та сумувати за минулим. Вона сповнена сил, не забуває сісти за стіл з пером у руках та записати нового вірша, чи то російською, чи українською мовами. Радо зустрічає кожен новий день разом зі своїми улюбленцями – котом та песиком, який надійно охороняє її невеличку садибу.
Редакція газети щиро вітає поетесу та художницю з Днем народження та очікує на творчу зустріч.
Юлія ПОНОМАРЕНКО.
Фото автора.