Рекордсменка зі стрибків у висоту Iнна Глізнуца відсвяткувала своє 50-річчя. Зустріч з іменинницею з такої урочистої нагоди дала можливість дізнатися про те, з чого починався її шлях у великому спорті, яких вершин вдалося досягти за 24 роки легкоатлетичної кар’єри та чим вона займається тепер.
Придністровська земля багата талановитими людьми. Це негласне правило стосується і спорту. Кореспонденти газети «Гомін» на своїх сторінках часто розповідають історії життя видатних людей республіки. Цього разу нагодою для занурення у світ легкої атлетики став 50-річний ювілей чарівної Інни Олексіївни.
Зустріч із нею відбулася в Тираспольській СДЮШОР № 2. У невеликому проміжку між тренуваннями на легкоатлетичному критому корті Інна викроїла час, щоб поділитися своїми спогадами та думками.
Її шлях у спорті розпочався досить просто – не тому, що це далося їй легко, а тому, що справа всього життя буквально постукала в двері дівчини. У 1984 році в Бендерську школу № 4, де навчалася майбутня легкоатлетка, час від часу приходили керівники різних секцій і гуртків набирати дітей.
Серед ровесників одинадцятирічна Інна завжди вирізнялася високим зростом і худорлявою статурою. Однак для веслування, як і для інших видів спорту, з-поміж яких був вибір, вона не годилася. Та все ж ці фактори ніяк не зменшували ентузіазму школярки. Вона все одно дуже хотіла займатися чимось, окрім навчання.
В один із будніх днів клас Інни Глізнуци відвідала відомий тренер Ольга Леонідівна Стратієнко. Увійшла в кабінет і чітко позначила параметри, за якими набирає групу: «Високі дівчатка, встаньте! Якщо маєте бажання займатися легкою атлетикою, то я готова вас узяти». Інна, не роздумуючи, відгукнулася, хоча ще толком і не розуміла, в який спорт вона вирішила піти.
Першою знаменною датою в житті дівчини став день 10 жовтня 1984 року, коли її зарахували в СДЮСШОР № 2 міста Бендери. Зі своїм першим тренером Ольгою Леонідівною вона займалася два роки. На місцевому стадіоні відбулася незліченна кількість занять, на яких молоду спортсменку випробовували на проходження різних дистанцій, зокрема стрибки в довжину і спринт.
Ольга Стратієнко розуміла, що зріст може дати Інні перевагу в іншому напрямку. Тому вона передала юну атлетку прямо в руки Віталію Івановичу Архілею. Саме з ним Інна опановувала стрибки у висоту. Вони й досі працюють у парі.
Одним із перших виїзних змагань у кар’єрі Інни стала поїздка в українське місто Хмельницький. Переживанням тоді не було меж, та всупереч хвилюванню, виступ з командою дав хороші результати. Географія змагань, що відбулися в житті спортсменки пізніше, вражає.
«Америка, кілька разів Китай, Греція, Канада, Туреччина, Австралія, Південна Корея, практично вся Європа. Мені легше сказати, де я не була», – розповіла Інна Глізнуца.
За 24 роки у великому професійному спорті їй вдалося стати призером чемпіонату світу серед юніорів у стрибках у висоту (1992), неодноразовою переможницею Кубка Європи та чемпіонату Балканських країн. Легкоатлетка 4 рази брала участь в Олімпійських іграх (1996, 2000, 2004, 2008 рр.). Особистий рекорд вона поставила на змаганні серед молоді в Ізраїлі. Її стрибок у висоту досяг 195 см.
Після повернення з Олімпійських ігор 2008 року в Китаї І. Глізнуца вирішила завершити свою професійну кар’єру у віці 35 років і розпочати нову главу в житті. «Я психологічно була готова до цього. Всьому колись настає кінець. Тому сильного стресу я тоді не зазнала і взялася до тренерської діяльності. Через рік відзначатиму 40-ліття у спорті».
Нині вона успішно тренує молодь у Тираспольській СДЮШОР № 2: за роки старанної роботи підготувала цілу плеяду переможців і призерів чемпіонату Молдови у стрибках у висоту, довжину та бігу на короткі дистанції.
«Я продовжую вчитися, але вже психології: знаходити підхід до дітей, уміти відчувати їх. Знаю, коли потрібно підвищити голос, а коли обійняти. У планах на майбутнє в мене є тільки один пріоритет – здоров’я моїх вихованців», – підсумувала тренер.
Колеги Інни Олексіївни 18 квітня привітали її з Днем народження музичним виступом аніматора в ростовій ляльці ведмедя на спортивному майданчику школи. Він подарував їй кульки й викликав щирі, радісні та практично дитячі непідробні емоції. У 50 років життя вирує, дарує приємні й незабутні моменти, ще є час для планів, цілей і мрій.
Лара КОШЕЛЄВА.
Фото з особистого архіву.