До 100-річчя Юхима ЧЕБОТАРЯ
Цією публікацією ми хочемо нагадати нашим землякам про порядну людину, яка жила заради людей, і про яку в наші дні мало хто знає. Юхим Карпович Чеботар – радянський державний та політичний діяч, господарник, Герой Соціалістичної Праці.
Попри те, що почесний громадянин Рибниці Юхим Чеботар був людиною досить відомою не тільки в Молдавській РСР, а й у багатьох республіках колишнього Радянського Союзу, відомостей про нього збереглося не дуже багато. Пишуть, що мешкав він у рідних Попенках, де й похований. За словами завідувача музею села Воронково Віктора Павловського, останні роки свого життя Юхим Карпович проживав у Рибниці, там і похований – на Алеї Слави міського цвинтаря.
Достовірність слів Віктора Івановича стверджує те, що свого часу він сам був присутній на встановленні таблички на будинку, де проживав Чеботар: «Якщо ви пам’ятаєте, за радянських часів існувала традиція позначати приватні будинки та багатоповерхівки табличками, на яких вказували, що в цьому будинку мешкає, наприклад, учасник ВВВ або, як у нашому випадку, Герой Соціалістичної Праці. Самому ж «винуватцеві урочистості» належало накривати стіл із цього приводу.
Я на той час був головою Воронківської сільради та разом із головою колгоспу Віктором Петровичем Поповим, з іншими нашими колегами брав участь у цьому заході. Тож з упевненістю можу сказати, що після виходу на пенсію Юхим Чеботар проживав у Рибниці, на вулиці Перемоги. Пригадую, що його балкон виходив на центральний парк міста».
Старожили будинку зазначають, що їхній сусід відрізнявся врівноваженістю та скромністю.
Про долю Юхима Карповича Народився Юхим Чеботар у селянській сім’ї 17 квітня 1923 року в селі Попенки Балтського повіту Подільської губернії (згодом територія Української РСР). Закінчив початкову сільську школу, через скрутне матеріальне становище сім’ї ще в дитинстві почав працювати різноробом на місцевому виноробному пункті.
На початку Великої Вітчизняної війни опинився на окупованій німецько-румунськими загарбниками території. Після звільнення району, навесні 1944 року, був призваний у лави Червоної Армії. Брав участь у битвах Великої Вітчизняної: з літа 1944 року воював на 2-му Українському фронті, учасник Яссько-Кишинівської, Будапештської, Віденської, Празької наступальних операцій.
Демобілізувався солдат 1947 року, з того ж часу завідував магазином, був головою Попенкського сільського споживчого товариства, а через три роки перейшов у колгосп «Шлях до комунізму» Рибницького району. У 1951-1952 рр. очолював виконком Попенкської сільради.
Відтоді, як у 1953 році Юхим Чеботар очолив колгосп імені Фрунзе в Рибницькому районі, значно покращилася продуктивність праці та підвищилися показники виконання планових завдань господарства.
У 1959 році талановитого організатора і керівника, що відзначився, перевели на керівництво більшим колгоспом – імені В. І. Леніна (у 1967 році перейменований на колгосп «50 років Жовтня»), що в селі Воронково. Своєю невгамовною енергією, працьовитістю, умінням ладнати з колективом, він вивів очолюване господарство з відсталих у передові. За його керівництва воно стало колгоспом-мільйонером. У 1966 році село повністю електрифікували, ввели в експлуатацію централізоване водопостачання, збудували сучасну середню школу та найкращий у районі Будинок культури на 900 місць. 1970 року колгосп «50 років Жовтня» нагородили орденом Леніна.
Заслужений працівник сільського господарства Молдавської РСР Юхим Чеботар був делегатом XXIV з’їзду КПРС, депутатом Верховної Ради МРСР VIII скликання, депутатом районної Ради народних депутатів. Він нагороджений двома орденами Леніна, орденом Великої Вітчизняної війни 2-го ступеня, медалями. Указом Президії ВР СРСР від 8 квітня 1971 року Чеботар Юхим Карпович удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот».
Нашого земляка не стало 9 листопада 1993 року. Його ім’я занесене до списків почесних гро-мадян, розміщеного на сайті держадміністрації м. Рибниці та Рибницького району.
Дмитро ВЛАДОВ.