У Рашкові відбулися меморіальні заходи, Герою Радянського Союзу Федору Жарчинському. На мітингу земляки згадували подвиг, здійснений гвардії старшим лейтенантом 21 квітня 1945 року.
Завершувався перший тиждень Берлінської наступальної операції. Мета її ясна з самої назви: війська 1-го Українського, 1-го та 2-го Білоруських фронтів повинні були замкнути кліщі довкола столиці Третього рейху, оточити залишки частин вермахту і розгромити їх. Шлях підрозділів, які обходили Берлін із півдня, пролягав через Тройєн-брітцен – важливий транспортний вузол, де також розташовувалися три заводи, на яких працювали в’язні концентраційних таборів.
У розвідку на околиці міста була вислана група під керівництвом Федора Жарчинського.
Зібравши необхідні для подальшого наступу відомості, розвідники вже рушили у зворотну дорогу, але натрапили на концтабір. Ухвалили оперативне рішення: одного бійця відправити з донесенням у штаб, а іншим атакувати фашистський гарнізон і звільнити полонених. Жарчинський першим пробрався в табір, знищив 6 ворогів, але і сам дістав важке поранення – в нього вистрілив комендант табору. Старший лейтенант вступив у бій з есесівцем – і переміг. Але рана була смертельною…
«Завдяки сміливим діям нашого земляка було врятовано близько 4 500 в’язнів табору. За проявлені мужність і героїзм старшому лейтенантові Федору Жарчинському посмертно присвоєне звання Героя Радянського Союзу», – завершила розповідь про подвиг найзнаменитішого рашківчанина, що став відомим далеко за межами своєї малої Батьківщини, завідувач сільського музею Ольга Сливка.
Символами пам’яті, яку свято шанують земляки, стали сотні тюльпанів. Їх поклали до бюста героя односельці на чолі з главою Рашківської адміністрації Олегом Бершадським. І яскраво-червоні пелюстки немов зігріли бронзу та камінь. Бюст на Батьківщині героя спорудили у 2011-му, органічно вписавши його в меморіальний комплекс, присвячений пам’яті рашківчан, які не повернулися з фронтів Великої Вітчизняної, та воїнів-визволителів, полеглих у березні 1944-го. На плитах викарбувано понад 300 імен. Тричі повторюється прізвище Жарчинський: Іван, Петро, Федір. Жодного із синів не діждалася з війни Феодосія Семенівна…
Історія села карбована не тільки на гранітних плитах меморіалу, вона пронизує все довкола. Одним із її свідків є невелика будівля, біля входу в яку встановлений бюст Жарчинського. Тут Федір учився, потім – викладав історію та географію, був директором. Сьогодні рашківські діти навчаються в сучасному корпусі. Він розташований поруч, немов демонструючи спадкоємність. І колектив школи робить усе можливе, щоб нитка пам’яті, що єднає покоління, не уривалася. Всі – від першокласників до співробітників – не тільки беруть участь у меморіальних заходах, а і шефствують над пам’ятником, над могилою матері героя. Разом із завідувачем музею і патріотичною громадськістю школярі ведуть пошукову діяльність, збирають відомості про всіх земляків, які боролися з фашизмом. Результати багатолітніх досліджень можна побачити у вестибюлі навчального закладу, де розташована експозиція солдатських речей і документів, фотографії різних років.
Традиційним продовженням меморіальних заходів у Рашкові упродовж чотирьох десятиліть стають екскурсії в музей Героя Радянського Союзу Федора Жарчинського. Тут зібрані родинні реліквії та предмети вжитку – свідки короткого, але насиченого яскравими подіями життя.
Ольга Сливка гостинно зустрічає кожного, хто хоче дізнатися про простого сільського хлопчика, що змалку працював, допомагаючи овдовілій матері; про мрійника і трудівника, що добився відкриття в рідному селі першої на Кам’янщині середньої школи; про закоханого парубка, дбайливого чоловіка та батька; про солдата, що відважно воював із перших днів Великої Вітчизняної та був нагороджений медалями й орденами…
Знайдіть і ви, шановані читачі, можливість відвідати музей у Рашкові, щоб іще на крок наблизитися до розуміння витоків героїзму братів Жарчинських та мільйонів червоноармійців і трудівників тилу, партизанів і підпільників, які боролися та працювали заради довгожданого Дня Перемоги.
Ніна ПАНАЇДА.
Фото автора.