Щоб люди з обмеженими можливостями жили звичайним життям, недостатньо підвищувати пенсії та ліквідувати всілякі перепони (хоча без цього теж не можна обійтися), потрібно змінювати ставлення суспільства до інвалідів. З цією метою в нашій республіці створюються різноманітні рухи активістів, ініціативні групи та благодійні фонди.
Одним із них є Республіканський благодійний фонд сприяння активній реабілітації та соціалізації інвалідів з порушеннями опорно-рухового апарату «Світ рівних можливостей». Він допомагає людям з обмеженнями за станом здоров’я займатися спортом і розвивати себе фізично і творчо.
У телефонній розмові з відомим придністровським параспортсменом-тенісистом, ініціатором створення та керівником цього фонду Дмитром Кузуком наш кореспондент довідався, що у 2004 році була створена ініціативна група. «Ми провели дослідження, опитування мобільних груп жителів Бендер та людей з інвалідністю про те, які, на їх погляд, будівлі соціально-культурного значення потребують адаптації для того, щоб люди з обмеженими можливостями змогли вільно в них потрапити», – зазначив Дмитро.
Другим етапом реалізації програми стали тренінги за участю студентів-архітекторів. Їм пропонували розробити споруди, зручні для людей з обмеженими можливостями, оскільки ті, що вже є, не зовсім відповідають нормам. Більшість пандусів мають високий кут нахилу, і навіть наявність поручнів не допомагає самостійно потрапити всередину будівлі, не говорячи вже про покриття, яке за вологої погоди стає слизьким. Керівники фонду впевнені, що у своїх проектах молоді архітектори врахують усі недоліки. Роботи у цьому напрямку вистачить не на один рік.
Дмитро також розповів, що Урядом ПМР за участю громадських організацій розроблено великий план допомоги людям з обмеженими можливостями. Документ складається з 30 пунктів, він досить рухомий, тому до нього постійно вноситимуться доповнення.
За короткий проміжок часу від початку нового року, оголошеного «Роком рівних можливостей», не могло відбутися значущих серйозних змін. Навіть за рік не змінити стереотипів, які були закладені застарілою системою та врізалися в людську свідомість. У радянському суспільстві, звідки ми всі родом, не говорили про інвалідів, ніби їх не було зовсім. «Такого архаїчного погляду на проблеми людей-інвалідів, як у нас, нема ніде у світі. Але єдине, чим я відрізняюся від здорової (умовно здорової) людини, це те, що я пересуваюся на візку», – нарікає чоловік.
З 2011 року фонд з метою формування у дітей адекватного ставлення до своїх однолітків з певними вадами здоров’я та до інвалідів загалом, розробив і запровадив у школах «Уроки доброти». Поки що такі уроки відбулися в школах Слободзейського району, а надалі вони крокуватимуть по всій республіці.
Батькам, у яких є діти-інваліди, самим треба бути більш активними та стійкими. Їм часто доводиться стикалася з публічним засудженням, а часом і з нерозумінням людей, які пропонують здати своїх дітей до притулків. Прикладом батьківської стійкості та протистояння агресивній частині суспільства може бути родина Дамаскіних із Бендер. Їхній 12-річний син Михайло, що хворіє на ДЦП, навчається у звичайній середній школі № 2. У нього дуже позитивний характер, він чудово розвивається, його розумові здібності високо оцінюються вчителями. Хлопчик вчиться набагато краще деяких своїх однокласників і давно став для них своїм, рідним. Він має друзів і мріє стати гросмейстером або хоча б майстром спорту з шашок.
Дмитро Кузук наводить ще кілька прикладів соціальної адаптації інвалідів, та слушно зауважує, що люди з обмеженими можливостями самі бувають надзвичайно байдужими та пасивними. Вони звикли до споживацького ставлення до життя, змирилися зі своїм станом, не проявляють ініціативи й чекають, поки їм хтось щось дасть. Щоб змінити психологію людей навколо, інваліди в першу чергу повинні змінити свою психологію. «Нічого для нас без нас» – має стати девізом людей з обмеженими можливостями в нинішніх умовах. Адже влада свій крок назустріч уже зробила.
Юлія ПОНОМАРЕНКО.