В останній квітневий день професійне свято відзначили працівники соціальної галузі. Вітання та слова щирої вдячності представникам цієї важливої професії адресували керівники держави.
«Соціальними працівниками стають небайдужі громадяни, для яких допомога людям – це не просто професійний обов’язок, а життєве покликання, – говориться у вітанні Президента Вадима Красносельського. – Така діяльність заслуговує найвищої оцінки в придністровському суспільстві». Глава держави наголосив, що одним із найважливіших напрямів внутрішньої політики з моменту створення Придністровської Молдавської Республіки є забезпечення соціальної справедливості, а працівники цієї галузі на практиці реалізують закладені на законодавчому рівні механізми соціального захисту населення.
Голова Верховної Ради Олександр Коршунов, звертаючись до співробітників і ветеранів соціальної служби, наголосив: «Справа, якій ви присвячуєте свої знання, уміння, час, вимагає особливої загартованості духу та витривалості. Щодня ви піклуєтеся про інших людей – створюєте атмосферу любові, доброти, взаєморозуміння. Дякую вам за професіоналізм, терпіння і мудрість, за любов, яку щодня даруєте тим, хто її особливо потребує!»
Соціальні працівники Кам’янщини у своє професійне свято відзначили й 25-річчя районної служби соцдопомоги. Спогадами про те, як була створена муніципальна установа, охоче поділилася Тетяна Кузьмук. Її стаж у галузі перевищує 28 років. Уважні читачі, поза сумнівом, уже помітили різницю в датах, але помилки тут немає: соцпрацівником у селі Хрустова Тетяна Василівна працює з 1 березня 1995 року. Перший запис у трудовій книжці повідомляє про прийом на роботу в районний відділ соціального забезпечення. Тут нарахування пенсій і допомог багато років поєднували з доглядом за самотніми літніми людьми та інвалідами.
«Відділ соцзабезпечення 25 березня 1998-го був реорганізований таким чином, щоб ці функції виконували дві різні установи. Рішенням глави держадміністрації району був додатково створений відділ соціальної допомоги на дому. Соцпрацівники, що опікали людей з обмеженими можливостями та самотніх пенсіонерів, продовжували виконувати свої обов’язки, але вже в новій установі. Так я змінила офіційне місце роботи, ні на хвилину не припиняючи звичної справи, що полягає в тому, щоб допомагати всім, хто перебуває у важкій життєвій ситуації, справлятися з труднощами, які випали на їхню долю», – розповіла відмінник соціального забезпечення Т. Кузьмук.
За чверть століття установа не раз міняла назву, але незмінною залишалася її функція в суспільстві: постійна підтримка найбільш незахищених груп населення. З честю виконувати таку роботу під силу тільки людям небайдужим, які живуть за принципом: стався до інших так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе.
«Соціальний працівник – це, у більшості випадків, єдина рідна душа для підопічних. Кожному, хто працює в галузі, притаманні гуманізм і працьовитість – інакше з навантаженням, обкресленим у переліку послуг, що надаються, не впоратися. Професійний обов’язок вимагає від соцпрацівника співпереживання, уваги, доброти до підопічних. Без цих якостей можна попрацювати деякий час, але потім терпіння дасть тріщину – і людина звільниться з роботи. У нашій службі трудяться десятиліттями, хто знайшов своє покликання», – розповіла про колег Марія Корнатовська.
Вона не з чуток знає, про що говорить, тому що сама очолює МУ «Служба соціальної допомоги Кам’янського району» вже понад 5 років. У цьому дружному колективі сумлінно працюють 65 осіб, які обслуговують 337 підопічних. Штатний розклад установи поки що не передбачає збільшення кількості соцпрацівників, тому утворилася черга з людей, яким потрібна постійна стороння допомога. На сьогодні вона нараховує 25 немічних самотніх.
Співробітники служби відвідують своїх підопічних через день. Допомагають у всіх житейських справах – від оформлення документів до відвідин культмасових заходів. Чим вони повинні займатися, чітко прописано в переліку послуг. Передбачена допомога під час відвідання медичних установ і придбання ліків, сприяння в оформленні пільг та оплаті комунальних послуг, організація ремонту й прибирання приміщень.
Соцпрацівники купують для підопічних товари першої необхідності та продукти, готують їжу; там, де немає централізованого водопостачання чи опалювання, – приносять у будинок воду і топлять печі. Перелік їхніх повсякденних справ легко може уявити кожен із нас. Усе, що робимо ми для самих себе та своїх рідних, соцпрацівники роблять для п’яти, а часто – шести підопічних. Ідуть від хати до хати, піднімаються від квартири до квартири навантажені сумками, тримаючи в пам’яті всі замовлення, готові відзвітувати про кожну витрачену копійку…
«Саме соціальний працівник краще за інших знає потреби та проблеми людей. Одні чекають від вас реальних справ, інші – доброго слова, підтримки у скрутну хвилину. Тому ви день за днем демонструєте не тільки професіоналізм, а і кращі свої людські риси: доброзичливість, чуйність до чужої біди, безмежну любов до людей», – звернувся до ювілярів глава Кам’янської держадміністрації Володимир Бичков. Він підкреслив, що, попри скромну заробітну плату і високе навантаження, плинності кадрів у районній службі соцдопомоги немає. Ветерани, що присвятили вельми важливій для суспільства роботі чимало років, сформували традиції, які тепер продовжують досвідчені співробітники та молодь. Поміж тих, хто стояв біля витоків установи, – Лідія Бульгак, Світлана Гратинич, Поліна Руснак, Тетяна Євладенко та Валентина Мура. Їм вручили подарунки та квіти.
Багатолітня добросовісна праця співробітниць, які, без перебільшення, стали для підопічних членами сім’ї, відзначена державними та відомчими нагородами. Медалі «За трудову доблесть» удостоєна Ольга Грудка, Грамоти Президента ПМР – Тетяна Кузьмук. Листи подяки Президента вручені Оксані Швець, Оксані Мокрицькій, Ользі Стаматій і Ніні Талпі. Почесне звання «Відмінник соціального забезпечення ПМР» присвоєне Юлії Кир’як. Уважні, милосердні, дарують частку душі людям, що потребують допомоги, – так характеризують цих соцпрацівників колеги, а головне – підопічні.
Ольга Грудка обслуговуванню літніх рашківчан присвятила понад два десятки років. Нині під її опікою є шість бабусь віком від 72 до 90 років. Живуть вони в різних частинах села, і відвідує їх соцпрацівник не тільки за графіком, а практично щодня. Ольга Костянтинівна своєчасно та якісно виконує всі свої посадові обов’язки, в доступній формі пояснює стареньким зміни чинного пенсійного законодавства. Найголовніше – вона щиро вникає в їхні проблеми, прагне виконати всі прохання. Завжди підтримає та підбадьорить, знайде потрібні слова, щоб вселити надію. Для своїх бабусь Ольга Грудка давно стала близькою та незамінною людиною, яка позбавляє їх від самотності, заповнює найстрашніший дефіцит – дефіцит спілкування. Для соціальних працівників найголовнішою нагородою є теплі та щирі слова подяки підопічних.
Тетяна ГРИЦЮК.
Фото автора.