Придністровський державний театр драми та комедії ім. Н. С. Аронецької 27 квітня гастролював у Рибниці.
У першій половині дня артисти зіграли для юного глядача виставу «Чарівне дзеркало», а ввечері трупа театру порадувала рибничан спектаклем «Безіменна зірка» за однойменною п’єсою («Steaua fara nume», 1942 р.) Михайла Себастіана.
На вечірній виставі був справжній аншлаг. Про те, що прийде багато глядачів, можна було здогадатися ще за день до виступу, коли всі квитки були практично розпродані.
У багатьох шанувальників театру виникло бажання піти на виставу ще й тому, що колись із задоволенням і навіть по кілька разів вони дивилися двосерійний фільм «Безіменна зірка» (1978 року), знятий режисером Михайлом Козаковим з Ігорем Костолевським і чарівною Анастасією Вертинською в головних ролях. Тепер випала нагода побачити, як розкриють цю тему придністровські артисти.
Сюжет фільму (і, відповідно, вистави) зав’язується в маленькому провінціальному містечку, в якому зазвичай вітаються з кожним зустрічним, і де місцеві жителі мають одну розвагу – збираються на залізничному вокзалі, щоб помилуватися на дизель-електропоїзд «Бухарест – Синая», який проїжджає тут без зупинки.
Одного разу вночі на станції сталося диво: експрес раптово зупинився, з нього висадили жінку (головну героїню Мону), тому що в неї не було квитка і вона не могла заплатити (замість грошей у неї були тільки фішки з казино). Учитель місцевої гімназії (головний герой Марін Мірою – викладач космографії, мрійник, романтик, ідеаліст) стає випадковим свідком цієї події, й запрошує Мону до себе в дім. За короткий час, проведений разом, провінційний учитель і столична красуня переживають багато емоційних подій і незабутніх моментів, що змушує їх по-новому подивитися на світ і на самих себе.
Як говорив на відкритті цього театрального сезону головний режисер державного театру драми та комедії імені Н. С. Аронецької Дмитро Ахмадієв, п’єсу в придністровському театрі вже ставили й раніше. Та цього разу перед глядачем постав новий акторський склад, декорації та інший режисерський погляд.
Нині ми не знаємо, як це виглядало в попередній постановці, а в переглянутому виступі герої використовували актуальний гумор і наспівували уривки з сучасних пісень. Це не тільки не зіпсувало загальне враження від вистави, але, напевно, зробило її більш зрозумілою та привабливою для молоді. Останньої, до речі, в залі було чимало.
Виграшно у спектаклі використовувався і прийом, коли під музику на сцену виходив практично весь персонал театру. Це створювало потужний емоційний ефект і давало змогу гармонійно здійснити зміну декорацій.
Окремо слід виділити гру молодої актриси Анастасії Герасимової (Мона). Вона перебуває в тому віці, коли почуття, що відчуває і переживає її героїня, їй зрозумілі та близькі. Тому у своїй ролі Анастасія виглядала щиро і гармонійно. Режисер театру Дмитро Ахмадієв (Гріг) визнав, що: «…бути в цьому матеріалі – велика честь, радість і щастя».
Ролями другого плану відзначилися Семен Вольперт (станційний доглядач Mr. Ispas, якого у фільмі грав Михайло Свєтін), Дмитро Джуринський (композитор Удря, друг Мироя) та Людмила Тульчинська (мадмуазель Ку-Ку, у фільмі цю роль виконувала уродженка Кишинева Світлана Крючкова). Справив враження на публіку і викликав шквал оплесків музичний виступ актриси та педагога з вокалу Олени Матвєєвої.
Зал аплодував стоячи: за цей короткий проміжок часу артисти ніби стали твоїми давніми добрими знайомими, яким дуже хотілося висловити свою подяку. Актори ще і ще раз виходили під нескінченні оплески та вигуки «Браво!».
Напевно, таким і повинен бути справжній театр, який ми так любимо і приїзду якого кожного разу чекаємо.
Дмитро ВЛАДОВ.
Фото автора.