Їжачок шукає вчителя…
Якось Їжачок замислився, чому коли всі маленькі, то такі лагідні, добрі, веселі. Коли ж виростають, то треба бути дуже обережним. З усіх боків тебе підстерігає небезпека. Наприклад, усі бояться вовків, бо вони можуть не тільки налякати, а й зашкодити тому, хто з’явиться на їхньому шляху. Лисички так і мріють обманути, в них одне на думці – хитрувати. Горобчик і той норовить щось поцупити. Навколо стільки небезпечного! Добре людям, у них є правила. Вони знають, як переходити дорогу, як поводитися з електричним приладдям, як працювати на комп’ютері, вміють читати книги та багато іншого, необхідного для щасливого життя.
Їжачок подумав, що треба влаштувати школу. Бо якщо не прищепити з дитинства добрих звичок, то потім дуже складно бути ввічливим і вихованим. Та де ж знайти вчителя? Хто самий премудрий і хто має здібності навчати інших? Їжачок вирішив написати об’яву. І написав: «Шукаю вчителя з предмету «Добрі звички»». Він розклеїв папірці по всьому лісові, де мешкали його друзі, й став чекати.
Невдовзі знайшлася добра душа, яка погодилася проводити уроки для його ровесників. Хто ж це був, як ви думаєте, наші маленькі читачі? Здавна відомо, що символом премудрості вважається Сова. (На сьогодні їх на планеті відомо 8 300 видів!). Вона символізує знання та життєвий досвід. Їй роблять присвячення, створюють емблеми, сувеніри, її малюють на стопочці книжок…
Сова має здібності бачити вночі. Її назва походить з арабської мови й у перекладі означає «пробуджувати, пильнувати». Богиня грецької міфології Афіна Паллада зображувалася зі своїм атрибутом – совою. У римській міфології сова була пов’язана з богинею мудрості Мінервою, яка була покровителькою наук, мистецтв і ремесел. От як цікаво!
Сова вирішила допомогти малюкам засвоїти необхідні життєві правила. У неї виникло бажання створити в лісі доброзичливе середовище. Тоді можна буде безбоязно гуляти по лісу, відпочивати, бо там пануватиме мир і спокій.
Для проведення уроків треба обладнати та оздобити приміщення, щоб була дошка, де писати, комп’ютер з Інтернетом, зошити, олівці та ручки. Школа повинна бути сучасною, найкращою. Дуже важливо, щоб дітлахам подобалося в ній навчатися.
Літо швидко закінчилося, й листя вже розфарбувалося в яскраві золоті, червоні та коричневі кольори. Це означало, що настав вересень, саме в цю пору діти йдуть до школи. Як добре, що наша компанія теж встигла все підготувати до навчання!
Сова роздала завдання кожному учню. Треба було підготувати відповіді на запитання, що треба робити, щоб був МИР. Мир у домівках, мир між друзями, мир навколо. Подумай і ти, дорогий читачу, над цим завданням!
Олександр ТИМОФЄЄВ.
Травень-художник
Любить травень малювати
Трави, квіти, сонце, хату.
Не запитує, чи можна.
Все малює – він художник.
Намалює озеро,
Комарів під лозами,
Хвіст красивий півню,
А шпаку – шпаківню.
І кульбаби у траві
Найсправжнісінькі, живі.
Синім річку намалює –
Травень синю фарбу любить.
І червону, й жовту, й чорну,
бурякову, помідорну.
Шепотять під вітром клени:
– Не забув ти про зелену?
Віктор БОЙКО.
Пригоди Малюванчика в портфелі
У першокласниці Кіри було завдання написати в прописах слово «хлопчик». Однак Кіру того дня вкусила невидима, але настирна казкова мушка-лінивка. І замість того, щоб написати, дівчинка намалювала в зошиті хлопчика: голова – це коло, тулуб – овал. Ручки та ніжки – чотири відрізки. Крючечки на голові – то волосся, ну і, звичайно, очі, ніс та ротик.
Кіра поклала свій зошит до портфельчика та пішла на прогулянку. Та намальований хлопчик раптом ожив, зістрибнув із рядочка й озирнувся навкруги. Його звали Малюванчиком.
– Чому я тут? Навколо літери, слова та речення, а малюнків майже немає. Напевно, я заблукав.
Хлопчик Малюванчик вистрибнув із зошита й опинився в темряві портфелю. Куди ж далі? Йому стало страшно, і намальований чоловічок заліз у перший зошит, на який натрапив. Це був зошит з математики. Тут були й кольорові малюнки, та більше – цифр і різних математичних знаків: плюс, мінус, дорівнює. Вони гордо стояли у своїх рядочках та виразах і дуже здивувалися, помітивши Малюванчика.
– Хлопчику, ти звідки такий взявся? – запитала кругленька привітна вісімка.
– Мене намалювала в прописах Кіра, – відповів Малюванчик.
– Наша Кіра, напевно, пожартувала, – долучилася до розмови весела п’ятірка, – однак зошит з математики, на жаль, не може бути твоєю домівкою.
Малюванчик зітхнув, помахав рукою-рисочкою та перестрибнув з математики в сусідній зошит. Тут було багато малюнків: друкованих чорно-білих та кольорових і гарних. Намальований хлопчик побачив тут і природу, і машини, й намальованих дітей і зрадів: напевно, я нарешті вдома! Малюванчик потрапив у зошит під назвою «Я досліджую світ».
– Хлопчику, я тебе зараз з’їм! – почув він раптом голос поруч. Це був зубастий зелений крокодил.
Малюванчик здивувався такій недружній зустрічі, але не злякався:
– Навряд чи це тобі вдасться, крокодиле. Ми ж із тобою не справжні, а намальовані. Мене Кіра намалювала.
Крокодил клацнув зубами:
– То тобі, очевидно, треба в альбом для малювання. Там твоїх друзів багато.
– Дякую за підказку! – зрадів Малюванчик. Тепер крокодил здавався йому не злим, а досить милим.
Намальований хлопчик жваво вистрибнув із зошита, навіть у темряві портфелю він швидко знайшов альбом для малювання.
– Привіт, Малюванчику! Раді вітати! – сказали намальовані качки, які жили на першій сторінці.
– Привіт, Малюванчику! Нумо гратися! – покликали його намальовані діти, що гралися біля намальованого озера.
– Який я щасливий, що нарешті вас знайшов! – радів Малюванчик.
Коли наступного ранку Кіра відкрила свої прописи, то була дуже здивована: куди ж подівся намальований нею хлопчик? Вона побачила порожній рядочок! Їй стало трохи соромно через те, що вчора вона лінувалася.
Кіра швиденько, але акуратно, написала в рядочку слово «хлопчик». Віднині вона старалася відганяти від себе казкову мушку-лінивку, щойно відчувала її наближення.
Олена КУКУЄВИЦЬКА.
СМІШИНКИ
– Галинко, ти вже знаєш абетку?
– Звісно, знаю.
– Тоді скажи мені, будь ласка, яка бук-
ва йде після «А»?
– Усі інші букви.
* * *
Батько з маленьким сином обідають. Тато повчає:
– Коли я їм, я глухий і німий.
– А я нормальний, – каже хлопчик.
* * *
Чи знаєш ти, Вітю, які дні найкоротші?
– Святкові.
– О, а чому?
– Бо вони найшвидше минають.
* * *
Ти був сьогодні у лікаря?
– Був.
– Ну то й що? Зуб більше не болить?
– Не знаю. Лікар залишив його у себе.
Загадки на кмітливість
1. Яку воду можна принести в ситі?
2. Кінь перевозить 10 кг вугілля, а поні – 10 кг вати. У кого вантаж важчий?
3. Що посеред землі стоїть?
4. Яке колесо не крутиться в автомобілі, коли він їде?
5. На небі одна, у баби дві, а у дівки немає.
6. Коли ми, дивлячись на цифру «два», кажемо «десять»?
7. Складіть віршик з шести літер.
8. Їде чоловік у потязі, сниться йому, що сидить він на підлозі, а дошки в безодню летять. Глядь – лише одна дошка залишилася. Що треба зробити чоловіку, щоб не впасти?
9. Від чого в качки ноги червоні?
10. У якому морі води немає?
11. Сорок п’ят і сорок п’ят – скільки буде?
12. Що дістане зубами потилицю?
13. Який острів каже, що він одяг?
14. Ішли дві матері та дві дочки. Знайшли три яблука і поділилися. Кожній дісталося по одному. Як так вийшло?
15. Яке ім’я хлопчика вперед і назад читається однаково?
16. Коли людина в кімнаті може бути без голови?
17. Коли дурень розумний?
18. Що спочатку треба зробити, лягаючи спати?
Відповіді: 1. Заморожену. 2. Вантаж однаковий – 10 кг. 3. Літера «м». 4. Запасне. 5. Літера «б». 6. Коли стрілка годинника показує десять хвилин. 7. Віршик. 8. Прокинутись. 9. Від колін. 10. У тому, що на карті, в атласі. 11. Вісімдесят п’ят. 12. Гребінець. 13. Ямайка. 14. Ішли внучка, мама та бабуся. 15. Пилип. 16. Коли виглядає у вікно. 17. Коли мовчить. 18. Сісти.
Чому травень трави жене
Був погожий весняний ранок, коли на землю прийшов новий місяць. Тендітні молоді листочки тріпотіли від легкого подиху вітерцю. Білопелюсткові ромашки, фіолетові дзвоники, золотаві жовтці привітно кивали молодому місяцю яскравими голівками.
А він з’явився веселий та співучий. Як не веселитися, коли так гарно навкруги. Спасибі братові квітню, що землі заквітчав: сади мов білою піною вкрив, поле барвистим килимом вистелив. Як не співати, коли всі довкола співають: солов’ї, зяблики, дрозди та шпаки; над полем дзвенить пісня жайворонка; в лісі чути голос зозулі.
Ходить хлопчик-місяць, співає та насвистує. І де він не пройде, всі радіють:
– Новий весняний місяць до нас завітав!
Раптом побачив він зайчика, що невеселий сидів.
– Чого це ти, стрибайчику, не радий? – запитав хлопчик-місяць.
– Травички ж нема, стрибати ніде, – зітхнув той. – От якби травичка скоріше виросла, я б пострибав…
– А я б засюрчав, – відгукнувся коник. – Заховався б у траві та й грав би цілий день на своїй скрипочці.
Аж тут ще телятко до молодого місяця замукало:
– Коли б травичка виросла, мені б мама корова більше молочка давала…
Ген на узліссі бабуся ходить, лікарські рослини шукає: траву-мураву, любисток духмяний, мати-й-мачуху золотаву, барвінок хрещатий.
Усі вони допоможуть старенькій, якщо захворіє…
Зрозумів хлопчик-місяць, що всім трава потрібна: і тваринам, і комахам, і людям. Засукав він рукави та взявся до діла: труснув хмару-грозовицю, полив землю теплим дощем та й почав трави гнати.
– Ростіть, ростіть, буйні та соковиті, зелені та пахучі!
Застрибали з радощів зайченята, засюрчали коники. Мама корова принесла своєму теляткові з лугу багато молока. Було те молоко цілюще й духмяне, бо віддали йому трави свою силу, ніжність та пахощі. Бабуся назбирала повен кошик лікарських рослин, не страшні тепер хвороби старенькій.
Завзято та сумлінно працював молодий місяць: він і землю приготував до сівби, та із сівбою не забарився, кожному злаку, кожному овочу своє віддав.
Росте, набирає соків і сили озимина. Буяють трави. Кожна зелена стеблинка струменить соками, кожна билинка чепуриться. Жене, виганяє трави молодий весняний місяць, тому і травнем зветься.
Iрина ПРОКОПЕНКО.
Сторінку підготувала Сільвія РОГУТ.
Фото: raskrasil.com