Багатоповерхівку на центральній площі столиці Придністров’я 16 травня прикрасив величезний банер з портретом славнозвісної тираспольчанки, легендарної жінки Валентини Сергіївни Соловйової. Оркестр грав тріумфальні бадьорі марші, в небо злетіли десятки різнокольорових повітряних кульок. Акцію присвятили людині епохи – 105-річному ювілею знаменитої швачки, який надзвичайно широко й урочисто городяни відзначали не тільки 18 травня, а протягом усього тижня.
Новаторський прорив Валентини Соловйової
Швейна фабрика № 2 в Тирасполі розпочала свою діяльність у листопаді 1945 року. Тоді майбутній гігант легкої промисловості ще не мав ні власної будівлі, ні обладнання – нічого, крім безмежного ентузіазму. Спочатку тут шили одяг для військово-службовців: натільну білизну, тілогрійки.
Однак, ще в 1948 році на фабриці з’явилася розкладачка тканини Валя Соловйова. Через два роки її призначили начальником експериментального цеху, а через деякий час – головним інженером. У 1959 році В. С. Соловйова стала директором швейної фабрики «40 років ВЛКСМ».
Перш за все, вона розробила та запровадила систему раціонального розкрою тканини, завдяки чому підприємство вийшло в передовики беззалишкового крою в легкій промисловості. У короткі терміни з маленького цеху виросло чотири виробничих корпуси, відкрилися філії в інших містах Радянської Молдавії, а також в Україні.
Фабрика 8 років поспіль була першою в соцзмаганні серед усіх швейних підприємств СРСР. Тираспольські швейниці першими в країні досягли найвищої продуктивності праці. За зміну одна швачка виготовляла 28 чоловічих сорочок (тоді основний асортимент фабрики), в той час, як у Радянському Союзі шили 6 – 8, а в Європі – 15 сорочок. У середині 80-х найпопулярнішим сувеніром з Молдавії була саме чоловіча сорочка виробництва швейної фабрики «40 років ВЛКСМ».
Під керівництвом Валентини Сергіївни впровадили комплексну систему управління якістю продукції. На підприємстві створили спеціальний стіл з механізованим настилом, завдяки якому працівників швидко забезпечували заготовками, що суттєво економило час, а отже – збільшувало продуктивність праці.
У 80-ті роки ХХ століття до швейного об’єднання входило 4 фабрики та 2 філії, а загальна кількість працівників становила близько 6 000. Вони працювали на 40 потоках і випускали 20 млн виробів на рік. Продукція підприємства була широко відома не тільки в СРСР, а і за кордоном.
У радянський період понад 800 співробітників фабрики опанували спеціальну освіту, 450 – вищу, 5 – захистили дисертації кандидатів наук, 2 – здобули науковий ступінь докторів, понад 800 осіб були відзначені урядовими нагородами. У 1955-му фабрика стала кращою в СРСР серед підприємств легкої промисловості. Потім вона виборола у соцзмаганні почесні звання «Підприємство комуністичної праці» та «Підприємство високої культури виробництва». 1964 року об’єднання посіло гідне місце в Золотій книзі пошани МРСР, а ще через два роки було відзначене орденом Трудового Червоного Прапора. Упродовж 30 років фабрика утримувала перші місця у всесоюзних соціалістичних змаганнях. За досягнуті результати підприємство нагороджене рубіновими знаками з занесенням на Всесоюзну Дошку пошани ВДНГ СРСР.
Жінка, яка стала легендою
У сквері де Волана в центрі столиці Придністров’я стоїть бронзовий бюст Валентині Соловйовій. Його встановили 2008 року до її 90-річчя. Через 10 років, до вікового ювілею славної тираспольчанки, відкрили ще один пам’ятник, який складається з двох частин: барельєфа з зображенням знаменитої швейниці та архітектурної конструкції стилізованої швейної машинки.
Нині Валентину Сергіївну, Героя Соціалістичної Праці, кавалера трьох орденів Леніна, називають жінкою, що стала легендою. Завдяки незвичайному поєднанню в її характері людинолюбства, організаторських здібностей і здорового прагматизму, вона не тільки «виростила» унікальний виробничий колектив, а започаткувала й уособила новий тип лідерства. Багато великих інфраструктурних проектів Тирасполя, зокрема таких як будівництво моста через Дністер у центрі міста, Дністровської ДРЕС, ПК «Современник» (нині – Палац Республіки), восьми гуртожитків і шести дитячих садків, відкриття тролейбусного руху – більшою чи меншою мірою не обійшлися без її ініціативи та безпосередньої участі.
З метою підготовки та гідного відзначення 105-ї річниці від дня народження Валентини Соловйової, в столиці створили оргкомітет. На сьогодні в його активі є велика кількість проведених заходів: відкриті уроки в школах міста, класні години та лекції на тему «Вона працею прославила наше місто».
У міському Палаці культури 16 травня розгорнулася виставка фотографій та експонатів, присвячених життю й досягненням славетної тираспольчанки. Того ж дня для ветеранів праці та співробітників швейної фабрики «Одема», а також для школярів і студентів організували показ документальної стрічки про Валентину Сергіївну. Ветеранам швейного виробництва вручили перші медалі імені Валентини Соловйової.
Низка цікавих святкових заходів відбулася 17 травня, зокрема на стіні будинку на вул. Свердлова, де жила жінка-легенда, відкрили меморіальну дошку; здійснили спецпогашення марок, присвячене цій пам’ятній події; а в Палаці Республіки відбувся «Вечір-портрет з нагоди 105-річчя від дня народження В. С. Соловйової».
У день ювілею, 18 травня, був організований велелюдний мітинг та покладання квітів до бюста Валентини Соловйової у сквері імені де Волана. Квіти були покладені також і до її могили на Дальньому кладовищі столиці.
Завершаться ювілейні заходи великим святковим концертом творчих колективів Тирасполя і показом моделей швейної фабрики «Одема» ввечері 20 травня в Катерининському парку.
Павло ОСТАПЕНКО.
Фото ИА «Новости Приднестровья».