Уперше в Тираспольській картинній галереї відбувся незвичайний приурочений до дня музеїв майстер-клас «Квіти у винних тонах».
«Мистецтво якщо не хліб, то вино життя», – сказав колись німецький письменник, естетик та публіцист Жан Поль. Вино не раз слугувало натхненням для творців. Тепер ми маємо на увазі сам образ напою, втіленого на багатьох картинах і оспіваного у віршах. Та є незвичні способи об’єднати вино і творчість.
Наприклад, малювати вином, як це зробила придністровська художниця Олеся Іванова. Вона давно освоює та підкорює різноманітні техніки в мистецтві, бере участь у республіканських виставках та є членом Спілки художників Придністров’я, а нещодавно відкрила для себе винну гризайль – вид живопису, коли для створення картини використовують різні відтінки одного кольору. Жоден художник у республіці не створював нічого подібного.
Для митця це новий експериментальний досвід, який захоплює з кожним рухом на полотні. Олеся Григорівна багато чула про гризайль, читала про неї, насолоджувалася роботами закордонних майстрів. Неможливо точно сказати, коли та завдяки кому з’явилася ідея винної гризайлі, але її історія налічує не один десяток років, і у світі відомо безліч імен майстрів різного рівня і творчої спрямованості, що працюють у цій техніці.
«Для мене такий вид творчості досить складний та примхливий, але водночас цікавий своїм кінцевим результатом, – поділилася майстриня. – Як і акварельні фарби, вино під час висихання на полотні світлішає, тому потрібно використовувати червоне сухе. Для яскравості та насиченості кольорів частину напою випаровують. Кріплене вино не піддійте, оскільки саме під час висихання на полотні з’являються кристалики цукру, які можуть порушити структуру малюнка. Важливу роль відіграє папір для майбутнього шедевру, тонкий не підходить, адже він вбирає рідину, і фарби можуть розтектися».
На майстер-класі художниця застосовувала невелику кількість звичайного домашнього вина, а також додаткові інгредієнти такі як сіль і спирт. Вони були необхідні для надання фактурності та чарівності полотну.
Спочатку простим пензлем Олеся нанесла основні штрихи картини. Це були майбутні півонії як символ квітучості, весни та гарного настрою. Потім, змішуючи два види напою, вона почала створювати винний шедевр. Після декількох мазків «фарбою» необхідний був час для висихання, і в цей момент у присутніх накопичилося багато запитань, адже до цього ніхто подібного не бачив.
Гості з великим задоволенням спостерігали за вправними рухами Олесі Григорівни, їх цікавили тонкощі роботи, необхідні матеріали та інструменти. Вони були вражені особливістю художниці, яка водночас могла малювати обома руками.
«Важливо знати, що для винопису характерна тенденція до зміни колірної гами, причому вона відбувається абсолютно непередбачувано. Під впливом сонячних променів картини поступово вицвітають. Для їх зберігання необхідна рамка під склом і спеціальна папка-паспорту, – наголосила художниця. – Температурний режим у приміщенні теж треба регулювати: якщо буде прохолодно, то картина довго сохнутиме, але при цьому вино надзвичайно цікаво розіллється на полотні».
Менш ніж за годину півонії «зацвіли» на полотні. Дехто навіть помітив гілля бузини поряд з ними, хоча в задумці митця її спочатку не було. Цим і відрізняться така техніка живопису: кінцевий результат завжди непередбачуваний та захопливий до останнього мазку. Винний шедевр був настільки яскравим та незвичайним, що всі присутні довго фотографували картину, аплодували талановитій художниці й цікавилися її неабиякою майстерністю.
Часто на освоєння винопису майстри витрачають роки, досліджуючи сортовий колорит, представлений у величезній різноманітності, розробляючи власні стилістичні прийоми та свою методику створення виноматеріалу і поверхні для роботи.
Кожен, хто має хист до малювання, не боїться експериментувати, теж може зробити щось подібне.
Катерина СИДОРЧУК.