Усі ми знаємо з власного досвіду або з розповідей наших близьких старшого покоління про газовані напої з автоматів вуличної торгівлі. У Радянському Союзі вони масово з’явилися в 50-ті роки XX століття і стали найдоступнішими та улюбленими напоями з диво-автоматів.
Усього за 3 копійки дитина могла насолодитися водою з ароматним і смачним сиропом, а доросла людина за 1 копійку втамувати спрагу водою без сиропу. На жаль, радянські часи пішли в історію, а люди, які виросли в СРСР, з ностальгією згадують прохолодні напої тих років: «Лимонад», «Ситро», «Дюшес», «Тархун», «Буратино», «Колокольчик».
Пляшечка такого напою була справжнім святом для дітей і з’являлася вдома, як правило, тільки в особливих випадках. Нині полиці магазинів і супермаркетів рясніють широким асортиментом газводи на будь-який смак і бюджет. Своє фірмове обличчя в низці інших має продукція Тираспольського хлібокомбінату, яка виготовляється в Слободзейському районі, в селі Паркани. На смак вона нагадує радянські аналоги.
Нам пощастило відвідати одне з найбільших у Придністров’ї виробництв – парканський цех з виготовлення газованої мінеральної води, солодких напоїв, безалкогольних коктейлів, який належить до складу ЗАТ «Тираспольський хлібокомбінат». Продукцію виготовляють на основі багатої мінералами артезіанської води й натуральних інгредієнтів. Вода видобувається з надглибокої свердловини в селі Паркани. Вона сертифікована, постійно проходить контроль якості й за всіма показниками відповідає санітарно-епідеміологічним нормам. Виготовлені на її основі напої неповторні на смак і мають багато корисних властивостей. Захопливу екскурсію для нас провів начальник виробництва безалкогольних напоїв ЗАТ «Тираспольський хлібокомбінат» Володимир Намашко.
До відома. Про корисні властивості природної мінеральної води людині відомо вже кілька тисячоліть. Давньогрецький цілитель, лікар і філософ Гіппократ у своїй праці «Про повітря, води та місцевості» рекомендував не тільки пити таку воду, а й проводити в ній обмивання. Однак мінеральні джерела не скрізь можна зустріти, та й зберігати воду в газованому вигляді під час транспортування не завжди вдавалося.
Насичувати рідину газом у будь-якому місці й потрібній кількості – цей винахід був лише питанням часу. В 1767 році англійський хімік Джозеф Прістлі виготовив першу у світі газовану воду. Всього через три роки хімік зі Швеції Торберн Бергман сконструював сатуратор – апарат для з’єднання рідини з вуглекислим газом.
У 1783-му німецький винахідник Якоб Швепп допрацював конструкцію й запустив перше масштабне виробництво газованої води, назвавши її на честь себе – швепс. До середини XIX століття швидко й повсюдно з’являлися нові смаки газованої води, вона набирала популярності серед населення. Фахівці довели, що використання СО2 абсолютно нешкідливе, а вживання мінеральної води є корисним.
Газована вода – приємний на смак шипучий напій, утамовує спрагу в будь-який час року. Для її виготовлення використовується вуглекислий газ (СО2). Ним насичується природна або підсолоджена вода. Отже, газована вода складається з суміші води (обов’язково очищеної) та вуглекислого газу. Пропорції води та вуглекислого газу підбираються дуже точно. Після насичення суміш розливають у пляшки. Саме таку газовану воду і виготовляють у Парканах. За одну робочу зміну виробляють за необхідності близько 25 тисяч пляшок. Тут здебільшого працюють жінки. Робота вимагає особливої уважності, акуратності, терпіння й витривалості. Полегшують працю автоматичні та напівавтоматичні лінії.
Успіх колективу цеху залежить від професіоналізму працівників і чіткої організації виробничого процесу. Тут уміють виховувати молоді кадри та дбайливо ставитися до досвідчених фахівців. Поміж них В. Доброва – оператор з розливу газованої води. Валентина Іванівна працює на виробництві вже не один десяток років. Скромна, працьовита жінка про себе говорити не любить, у колективі має заслужений авторитет. Це зрозуміло, адже вона – професіонал високого рівня, до тонкощів освоїла всі етапи виготовлення напоїв, може на будь-якій лінії працювати або ж успішно навчати молоде покоління.
У той день, коли ми були на виробництві, поруч із нею на лінії стажувалися дві молоді дівчини, яким вона докладно щось пояснювала. Свій трудовий шлях В. Доброва починала ще в роки, коли тут, у Парканах, був сухарний завод, і лише в 1970-ті виробництво стало частиною Тираспольського хлібокомбінату – хлібозаводом № 3.
Валентина Іванівна згадує: «На роботу мене приймав Іван Опанасович Ніколаєв – чудова людина». Не може вона забути дев’яності роки, військову агресію Молдови проти Придністров’я. Бендерський завод працював не на всю потужність, оскільки був частково зруйнований у 1992 році. Парканське виробництво після успішного перепрофілювання почало виготовляти широкий спектр хлібобулочних виробів, забезпечувало ними жителів Бендер і Паркан. «На воду мене перевели у 2006 році. Свою справу я дуже люблю, важливо починати процес виробництва з гарним настроєм, тоді й працюється легше», – поділилася Валентина Іванівна.
Висока якість парканської води обумовлена багатьма складовими. Перш ніж вступити в реакцію з вуглекислим газом, вона проходить сім ступенів очищення. ЗАТ «Тираспольський хлібокомбінат» повністю відмовився від методу очищення води з використанням хлору. Доведено, що хлор вступає в хімічні реакції з усіма органічними й неорганічними речовинами, що містяться у воді, а хлорована вода виділяє токсини, небезпечні для життя людини. Трудовий колектив Паркан для очищення води використовує газ озон.
У процесі озонування набагато швидше знищуються всі види мікроорганізмів, мікробів і вірусів, а сам газ має властивість швидко перетворюватися на кисень. Таким чином вода «Парканская» насичується киснем. Ця вода не має ніякого специфічного смаку і запаху і водночас стає каталізатором, що стимулює усі життєві процеси в людському організмі. Сучасні дослідження показують, що найбільшу цінність і корисність несе саме та вода, яка була видобута в рідному для людини регіоні. Вона має унікальну «пам’ять», і в процесі росту людини наш організм запам’ятовує структуру споживаної в той період часу води.
«Рідній» воді приписують магічні цілющі властивості. Природне джерело з чистою корисною водою розташоване в Парканах. Особливе значення має виготовлена тут вода «Лагуна + iod», оскільки наш регіон йододефіцитний. Йод відіграє найважливішу роль у підтримці здорового стану організму (відповідає за нормальну роботу щитовидної залози, функціонування мозку, підтримання імунітету і гормонів).
Йододефіцит в організмі людини може проявлятися частими простудними захворюваннями, головними болями, сонливістю, млявістю тощо. Найлегший спосіб поповнення і підтримки йоду в організмі – вживання йодованої води. Це ефективно та безпечно. Таку воду можна не тільки пити, але і використовувати в приготуванні їжі, застосовувати для зовнішніх цілей як дезінфекційний засіб. «Лагуна + iod» – справжній лікувальний засіб особливо для жінок, дітей і літніх людей.
Ми побували й на ділянці, де працюють із преформами – заготовками для виготовлення пляшок з ПЕТ (поліетилентерефталату) методом видувного формування. На виробництві вони представлені в різних конфігураціях і масі. Придністровці здалеку впізнають улюблені напої за формою пляшок.
Наступним етапом нашої екскурсії стало відвідування купажного цеху – «парфумерного» – з солодкими ароматами дині, полуниці та екзотики: лайма, ананаса і кокоса. Сиропи, які додають у газовану воду, роблять її неповторною та смачною. Це не магія, а складний процес змішування ароматизаторів, цукру і води. Фахівці, які працюють у цьому відділенні, виконують усе чітко за схемами й таблицями, похибок тут немає. Міряти «на око», як звикли багато господинь, тут неприпустимо. Головна вимога в роботі купажного цеху – це точне дотримання рецептури. У «солодкому цеху» виготовляють також сиропи для коктейлів: «Спорт-Актив», «Пина-Колада», «Текила-Кактус-Лайм», «Дайкири», «Мохито».
Не так давно, наприкінці квітня, газована вода відзначила 190-й день народження (реєстрація першого патенту). Вода – другий з життєво важливих ресурсів після повітря. Вона дуже необхідна організму людини, а коли це ще й наша місцева, очищена, то користі від неї в рази більше. Зберегти її унікальні природні властивості, працювати з турботою про здоров’я людей – головна заповідь колективу парканського цеху ЗАТ «Тираспольський хлібокомбінат».
Вікторія КРАВЧЕНКО, Олег ГАВРИЛЕНКО.
Фото автора.