Лікар – це не просто професія. Це покликання і служіння людям, в основі яких лежать милосердя, співчуття та любов.
Саме так бачить свою професійну діяльність завідувач нефрологічного відділення ДУ «Республіканський госпіталь інвалідів Великої Вітчизняної війни» Наталія Гуза.
Лікар-нефролог– одна з тих, хто не дозує свою доброту та увагу поміж хворими. У її професії та характері щасливо поєдналися лікарський талант, розумні руки та чуйне серце.
Дитинство та юність Наталії минули на півночі Молдавії в місті Бельці. За її словами, вона завжди мріяла присвятити себе і життя медицині.
«Мені хотілося приносити користь людям, робити щось відчутне та значуще одночасно. Моя мама працювала лаборантом, завдяки цьому, я знала про медицину не з чуток і могла уявити свою майбутню роботу. Я люблю допомагати іншим і рада, якщо моя допомога приносить користь людям», – розповіла Наталія Дмитрівна.
У Бельцях дівчина успішно закінчила місцеву школу та медичне училище. Однак, через деякий час вона вирішила поступати на медичний факультет ПДУ імені Т. Г. Шевченка. У 1997 році за розподілом молодий фахівець потрапила на роботу до ДУ «Республіканський госпіталь інвалідів Великої Вітчизняної війни». Протягом 26 років вона допомагала пацієнтам, працюючи в терапевтичному, кардіологічному та приймальному відділеннях медичної установи. З 2010 року Наталія Дмитрівна очолює нефрологічне відділення.
Велику частину свого часу провідний фахівець витрачає на реалізацію функцій головного позаштатного спеціаліста з нефрології Міністерства охорони здоров’я ПМР. Вона також надає допомогу пацієнтам у ДУ «Республіканська клінічна лікарня» та викладає на медичному факультеті головного вишу республіки.
Наталія Гуза розповіла про специфіку праці фахівця її напрямку:
«Нефролог – вузькопрофільний лікар, який ставить діагнози, попереджає та лікує патології ниркового апарату. До сфери його діяльності належать захворювання на всіх стадіях – і гострій, і хронічній. Вони вважаються досить небезпечними, такими, що загрожують нормальній життєдіяльності організму, а часом і самому життю людини. Тому до лікаря необхідно звертатися вже при появі перших специфічних симптомів і без їх появи, для профілактики. Самолікування під час захворювання та недугах ниркового апарату вкрай небезпечне для людини».
Наталія Дмитрівна поділилася своїми думками щодо професіоналізму медичного співробітника:
«Лікар або хороший, або ж він – не лікар, для цього треба володіти особливим характером. Людина має бути стресостійкою, знати, «що таке добре і що таке погано» з моральної точки зору. Лікар – це покликання. Не можна зняти халат і перестати бути ним. Моя думка: погана людина не може бути добрим лікарем. Рано чи пізно весь негатив неминуче проявиться в роботі, у ставленні до пацієнтів і колег. Хороший лікар – грамотний та чуйний, культурний та акуратний у всьому».
У нашої героїні це виходить. Навіть зовнішній вигляд лікаря сприяє довірі, вселяє надію на те, що все буде добре. Мила і приваблива, вона з того типу придністровських жінок, у яких є невловима ромашкова краса і непоказна доброта.
Сама вона вдячна долі за те, що її оточує згуртований, дружній колектив лікувальної установи. Наталія Дмитрівна щиро вдячна головному лікареві Дмитру Федоровичу Чолаку та його заступнику Анні Михайлівні Серцовій за підтримку і поради.
Лікар-нефролог особливо пишається тим, що її син Микола теж планує стати медиком. На сьогодні він є студентом медичного факультету Придністровського держуніверситету імені Т. Г. Шевченка.
Наталія Дмитрівна впевнено стверджує, що найбільшою нагородою для неї та її колег є повне одужання пацієнтів.
Сергій ЛЕВЧЕНКО.
Фото автора.