Події 1992 року в Придністров’ї не повинні забувати наші нащадки, бо це був саме той період, коли новонароджена Придністровська Молдавська Республіка балансувала на грані буття. Якби не люди, що боронили її від ворогів.
Одним із тих, хто відстоював незалежність рідного краю, був і Сергій Кулик – воїн-інтернаціоналіст, перший голова «Союзу ветеранів Афганістану» м. Тирасполя і Республіканської асоціації ветеранів війни в Афганістані (1989 – 1998).
З 1982 по 1984 рік він перебував у складі Обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані. Повернувшись до рідної домівки, Сергій вступив на географічний факультет Тираспольського педінституту ім. Т. Г. Шевченка. По завершенні навчання дипломованого фахівця з огляду на його військовий та життєвий досвід запросили до Тираспольського міського комітету комсомолу на посаду завідувача відділу з військово-патріотичного виховання й оборонно-масової роботи. На той час він уже виступив ініціатором створення Союзу ветеранів Афганістану м. Тирасполя. Організація була створена 1989 року, а її першим очільником товариші обрали свого бойового побратима – Сергія. Члени Союзу брали активну участь у всіх політичних подіях того часу.
З перших днів своєї діяльності активісти приділили увагу сім’ям земляків, які полягли в Афганістані. Вони проводили благодійні аукціони, на яких придбавали речі й передавали їх у сім’ї, людям дарували меблі, санаторно-курортні путівки, добилися, щоб колишні бійці та члени їхніх сімей мали право пільгового вступу до ПДУ ім. Т. Г. Шевченка. В організації розробили міську програму з будівництва житла для воїнів-інтернаціоналістів, яка була затверджена сесією Тираспольської міськради. Нині практично всі тираспольчани, учасники подій в Афганістані, забезпечені житлом.
Події 1992 року застали Сергія в Тирасполі. Сам він не брав безпосередньої участі у бойових діях. На очолювану ним організацію покладалися завдання дещо іншого спрямування. Союз афганців координував дії воїнів-інтернаціоналістів у захисті республіки. Наприклад, якщо хтось із афганців хотів взяти участь у бойових діях, він міг прийти в Союз за направленням до військкомату, а звідти вже його зараховували в той чи інший підрозділ. Це мало важливе значення для кожного з учасників, оскільки час перебування в загонах зараховувався до трудового стажу. Члени президії Союзу брали безпосередню участь у створенні і становленні бойових підрозділів із захисту республіки, таких як окремий батальйон спеціального призначення «Дельта».
Сергій разом зі своїми бойовими побратимами виступав у ролі народних дипломатів. Вони направляли десятки звернень до керівників колишніх республік Радянського Союзу, в яких просили сприяти мирному вирішенню конфлікту, що виник на молдавській землі, здійснювали численні поїздки в Мінськ, Моск-ву, Київ для встановлення контактів із місцевими організаціями воїнів-інтернаціоналістів, через ЗМІ доносили правду про ситуацію в нашому краї.
Сергій виступав на форумах у Москві та Ленінграді з доповідями про історію створення республіки й причини конфлікту, що призвів до воєнних сутичок.
Йому пощастило зустрічатися з керівниками Міністерства оборони РФ, з урядовцями, керівниками ряду громадських організацій та підприємцями.
Діяльність Союзу ветеранів Афганістану сприяла тому, що до Придністров’я в червні 1992 року прибув генерал Олександр Лебідь.
На фото зображено зустріч Сергія Кулика і Валерія Євневича – колишнього афганця, командувача Оперативної групи російських військ у Придністров’ї, де він поздоровляє голову Союзу з нагоди п’ятої річниці виведення радянських військ з Афганістану.
Юлія ПОНОМАРЕНКО.