День 19 червня 1992 року об’єднав усіх придністровців в одну єдину родину. Війна згуртувала народ у боротьбі за незалежність, за право вільно жити на своїй землі та розмовляти рідною мовою. Ці події для республіки не історія, а й досі – об’єктивна реальність.
Напередодні чергової річниці Бендерської трагедії Вадим Красносельський, спілкуючись з представниками російського інформаційного агентства «Новости», зазначив, що розцінює дії тодішнього керівництва Молдови як акт агресії проти придністровського народу.
«Є історичний факт: тоді, 19 червня 1992 року, Молдова віроломно напала на мирне місто Бендери. Чому віроломно – тому, що буквально за кілька днів до цього молдавський парламент ухвалив постанову про мирне врегулювання конфлікту. Почалися процеси щодо припинення вогню та розведення протиборчих сторін. Працювали міжнародні спостерігачі. Виконуючи домовленості, ми зняли воєнізовані пости навколо Бендер, оскільки насправді повірили, що Кишинів готовий до миру. Але натомість Молдова, скориставшись ситуацією, силами своєї армії та поліції атакувала місто», – розповів Президент.
У період тих трагічних подій загинули та дістали поранення сотні мирних придністровців. Досі не дано юридичної оцінки скоєних злочинних діянь, нікого не покарали за розв’язання війни проти Придністров’я та вбивства його громадян.
«А всі пусті міркування про якусь «війну з Росією» в 1992 році я сприймаю лише як украй непереконливу спробу обілити й виправдати злочини проти придністровського народу, яким насправді виправдань немає і бути не може», – переконаний керівник держави.
Вадим Красносельський зауважив, що нинішня ситуація в Придністров’ї досить непроста. Спостерігаються різні процеси на кордонах, час від часу з’являються заяви та заклики, які доносяться з сусідніх держав.
«Викликає занепокоєння активне нарощування військового потенціалу Республіки Молдова за допомогою НАТО за стандартами цього блоку: виділяються великі суми фінансової допомоги, триває постачання зброї, бронетехніки.
Усе це викликає питання з огляду на нейтральний статус Молдови й той факт, що вона є стороною неврегульованого конфлікту з Придністров’ям. Між тим, нині існує єдина точка зору про те, що збройна ескалація на Дністрі, розморожування конфлікту – це катастрофічний сценарій, якого потрібно уникнути. Ознак підготовки до прямого нападу на Придністров’я тепер немає, але це не означає, що нам нічого не загрожує. На жаль, ризик нових провокацій не виключений, тому у травні я підписав указ щодо продовження «жовтого» рівня терористичної небезпеки на два місяці – до 18 липня. Компетентні органи пильно відстежують ситуацію на кордонах з Україною та Молдовою, а також усередині Придністров’я, щоб унеможливити будь-які спроби диверсійних і терористичних актів», – розповів Глава держави.
Президент також нагадав про теракти, які мали місце минулого року, та про серії нових, украй небезпечних інцидентів, яких удалося запобігти в лютому-березні поточного року, про необхідність всебічного аналізу ситуації, щоб не допустити повторних терористичних випадів проти мирного Придністров’я.
«Глибоко переконаний у тому, що готовність світової спільноти до такої співпраці стала б потужним стабілізуючим чинником, охолодила б гарячі голови, які готові віддавати накази про організацію терактів на території ПМР. На жаль, зустрічного руху поки що немає, незважаючи на всі наші заклики, незважаючи на те, що в цих терактах могли б постраждати не тільки придністровці, а й іноземні громадяни, зокрема, високопоставлені дипломати», – зазначив керівник нашої держави.
Вадим Красносельський не залишив без уваги тему збереження міжнародного формату «Постійної наради…». Адже саме цей механізм сприяв розв’язанню частини проблем у відносинах із Молдовою протягом багатьох років. Перевагами цього майданчика є рівність сторін, демократичність, чіткі принципи та процедури, що передбачають облік раніше досягнутих домовленостей та пріоритет соціально-економічних і гуманітарних питань.
Щодо формату «5+2», то він спрямований на чесний змагальний міжнародний процес, щоб за міжнародної участі досягати взаємоприйнятних рішень.
Президент зауважив: «У Кишиневі давно не приховують свого наміру відмовитися від цього майданчика, і ми розуміємо чому. Адже сама суть формату суперечить підходам щодо нав’язування односторонніх несправедливих рішень, заважає спробам визначити модель остаточного врегулювання відносин між Молдовою та Придністров’ям без урахування історико-правових факторів та волі придністровського народу.
З іншого боку, даний переговорний механізм передбачає особливу роль Росії, яка є посередником і гарантом мирного врегулювання. Тому Придністров’я протягом кількох років виступало з конкретними ініціативами щодо відновлення діяльності формату «5+2» або проведення переговорів під його егідою.
Абсолютно не вважаю потенціал формату вичерпаним, а його роботу – неможливою за нинішніх обставин. Потрібне лише бажання та політична воля працювати й вирішувати проб-леми на користь людей, чиї базові права нині порушуються з політичних причин, що неприпустимо».
Щодо можливого підписання документа про гарантії миру та безпеки Придністров’я у форматі «5+2», Глава держави повідомив, що запропонував скласти такий документ і пропонувати всім учасникам цього формату поставити під ним свій підпис.
З часу, коли відбулася низка терористичних атак на Придністров’я, ситуація щодо безпеки не змінилася на краще. Крім того, Молдова продовжує приймати великі обсяги військової допомоги з-за кордону, збільшувати оборонний бюджет, проводити навчання безпосередньо біля Зони безпеки. Паралельно посилюється тиск на Придністров’я.
«Це і банківська блокада, і обмеження імпорту в республіку ліків, медичного обладнання та продуктів харчування, а також поява репресивного закону про сепаратизм. Усе це теж складові безпеки. Тому вважаю свою пропозицію, проголошену минулого року, актуальною і сьогодні. Чия політична воля потрібна, щоб утілити її в життя? Насамперед, керівництва країн – учасниць формату «5+2». Придністров’я свою волю вже продемонструвало, тож і решті потрібно підтвердити свій миролюбний настрій, зокрема Молдові, керівництво якої неодноразово заявляло про намір урегулювати конфлікт виключно мирними засобами», – зазначив Президент.
Вадим Красносельський також виклав своє бачення стосовно діяльності місії ОБСЄ у Молдові та про можливості цієї організації в контексті врегулювання.
«ОБСЄ виконує технічну роботу, підтримуючи переговорні інструменти, які ще продовжують працювати. Ми завжди і на різних рівнях взаємодіємо з чинним головуванням та місією в Кишиневі, сприяємо роботі членів організації на території Придністров’я. Звичайно, ми маємо запитання щодо ефективності діяльності ОБСЄ як посередника. Хотілося б бачити активніші зусилля щодо відновлення переговорного процесу та його майданчиків, насамперед, формату «5+2». У ньому ОБСЄ має важливу посередницьку функцію зі скликання засідань, і в останні роки (до речі, ще до початку конфлікту в Україні) вона не виконувалася», – наголосив Глава держави.
Однак, виникають питання щодо ступеня об’єктивності Місії та інших структур ОБСЄ. Президент зауважив, що організація не завжди вчасно реагує на численні грубі порушення вже існуючих домовленостей та окремі обмежувальні заходи з боку Молдови.
«При цьому придністровська сторона ніколи не виступала проти всіх узгоджених переговорних принципів та механізмів, включаючи участь ОБСЄ. Ми ставимося до них з усією відповідальністю і цим відрізняємося від Кишинева, який регулярно вимагає змінити формат та склад міжнародного переговорного процесу, наполягає на так званій трансформації миротворчої операції», – сказав Вадим Красносельський.
Президент висловив сподівання, що попри існуючі проблеми зовнішнього характеру, ОБСЄ докладе більш активних зусиль, щоб молдавська сторона знову сіла за стіл переговорів і продовжила виконувати взяті на себе раніше зобов’язання перед Придністров’ям у рамках переговорного процесу.
Iрина МАСЛОВА.
Фото прес-служби Президента.