Імена в історії Придністров’я

Iван Авксентійович Гуртовий (1913 – 1944) – уродженець міста Григоріополя. У період Великої Вітчизняної війни очолював Кривоозерську підпільну організацію. Був розстріляний окупантами.


Така коротенька інформація зберігається в календарі пам’ятних дат нашої республіки. З’ясувалося, що в Григоріопольському музеї нема жодної згадки про їхнього земляка. Однак, міститься вона на сторінках «Всесвітньої історії», яка свідчить, що Іван Гуртовий народився в Григоріополі, Молдавської РСР, за освітою агроном, до війни працював у Кам’янському районі Молдавії.

Під час війни комуніст Гуртовий, командир Робітничо-селянської Червоної Армії, зі зброєю в руках став на захист Батьківщини. Потрапивши на початку війни в оточення, в серпні 1941-го він дістався до села Сирова Врадіївського району Миколаївської області, де вже близько місяця «хазяйнували» окупанти. В тому селі жили родичі його дружини, а його самого знали як досвідченого агронома.

Гуртовий мав намір з допомогою родичів та знайомих увійти в довіру до окупантів, влаштуватися на роботу, придивитися до людей, поступово виявити патріотів та залучитися до підпільної антифашистської боротьби.

Іванові Авксентійовичу довго не вдавалося налагодити контакт із підпільниками. Під новий 1942-й рік нарешті відбулася довгоочікувана зустріч з одним із місцевих підпільників – 19-річним комсомольцем Миколою Семеновим та його товаришами.

Дотримуючись конспірації, підпільники розширювали свої лави, об’єднувалися в групи, підбирали відданих радянській владі людей. По можливості влаштовували їх на таку роботу, де легше було забезпечити підпілля всім необхідним: документами, розвідданими, продовольством тощо. Патріоти також збирали зброю, вели агітаційно-пропагандистську роботу з населенням, писали та розмножували рукописні листівки, зведення Радянського інформбюро.

У 1942 році основні нитки керівництва діяльністю підпільників концентрувалися в руках Івана Авксентійовича. На той час його прийняли на роботу в Кривоозерську претуру (окупаційна адміністрація) як агронома, а потім призначили заступником претора (особа, наділена владою) з сільського господарства. Комуніст-підпільник об’єднав в одну антифашистську організацію сім груп, що діяли в області, зумів встановити міцний зв’язок із партизанським загоном у Савранських лісах. Для цього загону підпільники створювали продовольчі бази, головним організатором яких був «заступник претора з сільського господарства». Загалом у ліс надійшло близько 10 т борошна, понад 20 ц м’яса, багато жирів та інших продуктів. Здебільшого все це з запасів, призначених для вивезення до Румунії та Німеччини. Декілька членів організації, яким загрожував арешт, також влилися до загону.

Коли Миколаївщину звільнили від окупантів, бюро Кривоозерського райкому партії вивчило питання про діяльність місцевих підпільників, очолюваних Іваном Авксентійовичем Гуртовим, та відзначило їхній великий внесок у спільну справу великої перемоги. Серед численних прикладів мужності та героїзму підпільників наводилися, зокрема, і вказані вище.

Багато героїв-підпільників не дожили до щасливого дня визволення. Наприкінці 1943 року, внаслідок мерзенної зради, І. А. Гуртового та кількох його активних помічників заарештували та по-звірячому замучили в сигуранці.

У Миколаївському обласному краєзнавчому музеї зберігається лист І. А. Гуртового дружині та сину. Його публікували в документальній збірці «Миколаївщина у роки Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр.».

Іван Авксентійович звертається до своєї дружини: «…Дусенька, прошу тебе, якщо ми навіть більше не побачимося, виховай Валерика так, щоб він був від початку і до кінця лише комуністом, незалежно від того, в якій він буде ситуації та оточенні, бо він мій син, син комуніста…».


Михайло ТРЕМБIТА.

Фото: history.gospmr.org