У зв’язку з останніми подіями в Солсбері та подальшим висиланням російських дипломатів з-понад 30 західних країн, Захід і Росія перейшли в нову стадію протистояння.
МЗС Великобританії бездоказово звинувачує Росію в отруєнні колишнього «подвійного» агента КДБ Сергія Скрипаля і його дочки бойовою отруйною речовиною під назвою «Новачок». З погляду здорового глузду ці звинувачення, звичайно ж, абсурдні, оскільки головним аргументом західної сторони є той «факт», що цю речовину було розроблено у 70-х роках у СРСР.
Однак, якщо хтось може ідентифікувати отруту, як це і сталося у Великобританії, то у когось є та формула і зразок тієї отрути. А отже, не тільки Росія могла отруїти цього громадянина, який не становив для неї ніякої небезпеки. У Стародавньому Римі була приказка: «Хочеш дізнатися, хто замовник злочину – дізнайся, кому це вигідно». Однак це ніяк не могло бути вигідно Російській Федерації, де за кілька днів мали пройти вибори Президента.
А ось для Заходу ця провокація стала чудовим інформаційним приводом для продовження політики «удушення Росії», що врешті й чуємо у створеному ним неприкритому повідомленні під назвою «Новачок». Коли ЗМІ вимовляють це слово, середньостатистичний англієць чує – «Now we choke» («Тепер ми душимо»). Недбалість виконання цієї провокації й безпідставність доказів західної сторони наводять на думку, що це було зроблено, насамперед, для відволікання уваги громадськості.
Ось заява Генштабу РФ від 13 березня: «У нас є вірогідна інформація про підготовку бойовиками інсценування застосування урядовими військами хімічної зброї проти мирного населення. З цією метою в районах Східної Гути (Сирія) зібрали масовку з привезених з інших районів жінок, дітей і людей похилого віку, яким належить зображати жертв хімічного інциденту». Інформація про те, що США готують провокацію в столиці Сирії, з’являлася у багатьох офіційних та неофіційних джерелах.
Проте в Дамаску щось пішло не так і провокація не вдалася. Тому Заходу саме в цей момент було зручно запустити інформаційну бомбу з Солсбері, тим самим відвертаючи увагу громадськості з важливої провокації в Сирії на «спектакль» зі Скрипалями. Мабуть, ДРУ Росії провело успішну операцію не в Солсбері, а на Близькому Сході. Однак відволікання уваги – це лише одне з завдань західних глобалістів, яке, як кажуть, «стало у пригоді». Стратегічна мета заходу полягає в тому, щоб Росія залишилася сама, загнана в тупий кут, а далі можна тиснути її всіма відомими способами – дипломатією, економікою, спортом.
Проте до чого такий поспіх? Причиною того є стрімкий розвиток Китайської Народної Республіки, яка, за оцінками західних експертів, у разі невтручання в її внутрішні справи до 2030 року стане непереможною. На Заході прорахували: щоб до 2030 року послабити Китай, потрібно вибити більш слабку ланку – Росію, тому що Росія є «тилом» Китаю – енергетичним, сировинним і військовим. Китай, на нашу думку, прекрасно усвідомлює те, що відбувається, і тягне час, тому що час на його боці.
Чому Росію вони вважають слабкою ланкою? Та тому, що економічно Росія не може протистояти Заходу. Частка Росії в загальносвітовому валовому внутрішньому продукті становить 3,2 % проти 15,5 % США. Російська банківська система орієнтована на долар, а націоналізація рубля все ще вважається нездійсненною мрією. Ці факти свідчать, що в економічній війні Росія Сполученим Штатам не суперник.
Далі Росії слід очікувати все більш нових провокацій – економічних, військових, політичних, спортивних. Це неминуче, оскільки Захід не сприймає жодних інших наддержав у світі. Вони, висловлюючись метафорично, – власники контрольного пакета акцій цього світу. І поки Росія буде лише виправдовуватися, не вживаючи жодних серйозних контрзаходів проти всіх цих випадів, Захід і далі посилюватиме свій тиск на неї, що може призвести до воєнного зіткнення.
Однак, на нашу думку, воєнний сценарій – це крайній захід, на який піде Захід (ось такий каламбур) у разі, якщо не вдасться перемогти Росію зсередини, як це зробили у 1990-і роки з СРСР. Нині ще одним варіантом війни є інформаційна. А в такій війні, як відомо, перемагає той, хто говорить неправду, тому що той, хто говорить правду, нею ж і обмежений. А у брехні немає меж.
Недавня страшна трагедія в Кемерово показала, як легко можна маніпулювати громадською свідомістю, коли в Інтернеті «дочки офіцерів» почали поширювати інформацію про те, що загиблих у десятки разів більше, ніж повідомляють офіційні джерела. І люди повірили в цю брехню. Лише за кілька днів стало відомо, що інформація, яку поширювали блогери, є «фейком».
Проте цей короткий відрізок часу показав нам, що рівень довіри громадян до офіційних ЗМІ мінімальний, що довірою користується лише один Президент. Однак Президент не вічний, а завдання в нього не з легких: до 2024 року йому потрібно підготувати наступника, людину не менш гідну, таку, яка має не просто відповідати рівню В. В. Путіна, а і перевершити його за всіма показниками, тому що далі протистояння з Заходом лише посилюватиметься як у зовнішній по-
літиці, так і всередині Росії. І п’ятнадцятирічні незміцнілі розумом прихильники Навального до 2024 року вже зможуть голосувати.
А в цей час Китай буде невпинно розвиватися, далі дотримуючись китайської ж народної мудрості: «У битві тигра і дракона перемагає мавпа, яка сидить на дереві та спостерігає».
Євген ПЛЕШКАН.