Липень у Рашкові розпочинається з меморіальних заходів, присвячених Федору Жарчинському. Нині відзначили 110-й день народження знаменитого земляка.
Під час ювілейного заходу подумалося, що всі ми: гості, які прибули з різних куточків Кам’янського району, та рашківчани – рухаємося вулицями та стежинками, якими ходив справжній герой. Ось дорога, що веде до будинку Жарчинських. Поруч – музей, відкритий у травні 1982 року. Тоді в отчій хаті ще жила сім’я Жарчинських – уже не така велика після втрати на фронтах Великої Вітчизняної трьох синів. Тому експозицію розмістили по сусідству – в типовій сільській хаті, що відображає особливості архітектури кінця ХІХ – початку ХХ століть. Сестри Лідія та Юлія передали музею дещо з предметів побуту, фотографії з родинного архіву. Домашню обстановку допомагали відтворювати старожили Рашкова.
Цікаву екскурсію залами музею провела завідувач установи Ольга Сливка. Ми дивимося на фотографії батьків Феді, слухаємо розповідь про його дитинство та юність. Заглядаючи в минуле, уявляємо, як по крутій стежині збігав хлопчик до Дністра. Тут Іван Максимович, голова дружної сім’ї, рибалив, а семеро його дітей плескалися на мілинах. Уже потім вони, залишившись без опіки батька, померлого від тифу, приходили на берег, щоб змити піт і втому після важкого робочого дня. Федір безстрашно пірнав у воду з високого каменя і плив, скільки вистачало сил… А на зорі знову біг крутою стежинкою вгору, щоб прийняти в односельців стадо і погнати корів на пасовище.
Ось вулиця, що веде до школи. Для Федора навчання було бажаним і недосяжним. Лише в 1926 році він зміг піти в школу, щоправда – відразу в другий клас, тому що читати вже умів. Влітку та восени йому, як і раніше, доводилося пасти корів, однак, завдяки здібностям і працьовитості, Федір за короткий час не тільки надолужував прогаяне, а й незабаром став одним із кращих учнів. У 5-му класі його направили навчати грамоті дорослих селян, тож через пару тижнів підопічні Жарчинського вже самостійно складали букви у слова. За успішну роботу з ліквідації неписьменності їхнього наставника нагородили коштовним подарунком. Цей патефон і сьогодні можна не тільки побачити, а і послухати в одному з музейних залів.
Як один із кращих випускників Рашківської семирічки, Федір отримав направлення на тримісячні вчительські курси при Балтському педтехнікумі. Опанувавши основи методики та дидактики, склавши всі іспити на «відмінно», Жарчинський повернувся в рідне село вчителем. Йому було всього вісімнадцять років!
Захопленість і педагогічний талант молодого вчителя початкових класів відзначили та оцінили не тільки односельці. Незабаром його призначили директором Катеринівської семирічки, а в 1935 році молодий обдарований педагог очолив Рашківську школу. Завдяки його клопотанням, уже наступного року вона стала першою в Кам’янському районі середньою школою.
Нині Рашківська СШ живе з іменем Ф. І. Жарчинського, і кожен член колективу, починаючи від першокласників, знає, якою була ця дивна людина. Саме школярі підготували до ювілею літературно-музичну композицію та відеопрезентацію. Восьмикласник Стас Жосан, якому довелося виконати головну роль, розповів після вистави, що став краще розуміти життєвий шлях знаменитого земляка, який у мирний час навчав дітей, а у воєнний – відважно боровся з фашистськими загарбниками.
Уже 30 липня 1941 року Жарчинский був на фронті. Бився з ненависним ворогом під Житомиром, потім брав участь у боях за Київ, Харків, Ростов… Навчання в Полтавському танковому училищі, евакуйованому до П’ятигорська, було перерване фашистським наступом, і курсантам довелося тримати оборону. За участь у тих боях Жарчинський був нагороджений медаллю «За відвагу». Потім до неї додалися медаль «За оборону Кавказу», ордени Червоної Зірки та Вітчизняної війни ІІ ступеня.
Під час Берлінської наступальної операції 21 квітня 1945 року група розвідників під командуванням гвардії старшого лейтенанта Жарчинського з боєм звільнила концентраційний табір біля міста Тройєнбрітцен і врятувала від смерті 4 500 в’язнів. У цьому бою Федір Іванович загинув.
Хвилина мовчання в пам’ять про полеглого земляка… Бути гідними спадкоємцями Героя Радянського Союзу закликали юне покоління глава Рашківської адміністрації Олег Бершадський і голова Ради ветеранів Кам’янського району Віктор Войков.
І знову дорога. Вона піднімається на величний пагорб, на якому стоїть обеліск полеглим на фронтах Великої Вітчизняної. На його плитах викарбувано понад 300 імен рашківчан і солдат, що загинули, захищаючи наш край від фашистів. Поруч – бюст Героя Радянського Союзу Федора Івановича Жарчинського. У його підніжжя в 2015-му селяни урочисто поховали капсулу зі жменькою землі, привезеної з братської могили в Тройєнбрітцені.
Меморіал, про який рашківчани трепетно піклуються, є свідченням величезної поваги нащадків до кожного фронтовика та Ф. І. Жарчинського, доля якого немов сконцентрувала всі ті рішення і вчинки, що служать прикладом для кожного з повоєнних поколінь. Символом незгасної пам’яті є квіти, що вдячні земляки поклали до бюста односельця.
Ніна ПАНАЇДА.
Фото автора.