Розповідь про неї можна було б сміливо назвати «Натхненна Муза», «Місія Музи», «Творча і наснажена», «Придністровська Муза». Всі ці назви були б точними й правильними. Однак зупинимося на варіанті, який розкриває різнобічний образ героїні, адже йдеться про жінку Придністров’я – натхненну поетесу і письменницю, бібліотекаря і бібліофіла, неупередженого дослідника та історика Музу Гончарову (уроджену Веліканову). Нещодавно вона відзначила прекрасну дату у своєму житті – 55-річний ювілей.
Народилася вона 8 липня 1968 року у Волгограді. Згодом родина переїхала до Кам’янця-Подільського, а в Бендери перебралася, коли Музі було всього чотири роки. Відтоді це придністровське місто назавжди стало для неї найріднішим і найулюбленішим. Більш того, Муза Ігорівна справедливо вважається неперевершеним його знавцем, і присвятила йому не одну книгу (зокрема й у співавторстві), статтю і не один вірш. З найбільш відомих, наприклад: поетична антологія «Сказ о моём городе», бібліографічний путівник «Твои памятники, Бендеры», літературно-художня збірка «Легенды и были старых Бендер», двотомник, присвячений Бендерській трагедії 1992 року і багато-багато іншого. В одному зі своїх віршів вона – тонкий лірик:
Есть на планете нашей большой
Маленький город с русской душой.
Старая крепость тайны хранит,
А у подножья речка шумит.
Разные лица – облик един.
Знаю, Бендеры, такой ты один!
Своєю неприборканою енергією Муза Гончарова надзвичайно корисна рідному місту. Не шкодуючи сил і особистого часу, вона наполегливо шукає та знаходить, по крихтах збирає давно втрачені факти про минуле Бендер. У дослідницькій статті «О, ты крепкий, крепкий Бéндер-град, или Ода Бендерской крепости» є такі рядки: «Мої Бендери сьогодні – місто воїнської слави. Це почесне звання було надане древньому місту на Дністрі в червні 2012 року за особливі заслуги, мужність, стійкість і масовий героїзм у боротьбі за свободу та незалежність Вітчизни».
Муза Гончарова веде велику організаційну роботу. Нині важко уявити собі іншу людину на посаді голови Бендерського відділення Спілки письменників Придністров’я та літературного об’єднання «Горизонт». Саме їй бендерські літератори довірили керівництво громадською організацією після того, як пішов з життя видатний поет, письменник, почесний громадянин Бендер Леонід Литвиненко, який свого часу розпізнав у цій жінці безсумнівний талант, побачив великий творчий потенціал, і не помилився.
Коли на життєвому горизонті творця виникає значуща кругла дата, він, як правило, намагається зібрати воєдино і ще раз донести до цінителів своєї творчості те яскраве, те краще, що сталося, що відбулося в його творчій долі. Напевно, тому Муза Гончарова до свого 55-річчя підготувала і презентувала авторську збірку «Цветная жизнь» – своєрідний творчий звіт до ювілею: що в підсумку за роки літературної роботи їй вдалося втілити у своїй творчості. Вдалося ж їй чимало: публіцистика різних років, вірші та проза для дітей і дорослих.
Крім того, до збірки увійшли рідкісні фотоілюстрації, пов’язані з історико-культурним життям Бендер. Знімки, які раніше ніде не публікувалися, походять з особистих сімейних архівів бендерчан. Є серед них і просто унікальні. Наприклад, фотографія відкриття пам’ятника В. І. Леніну на території Бендерського шовкового комбінату, або фото братів Карпенків – Терентія (купця II гільдії, дідуся Музи) та Павла.
Безперечно, авторський збірник «Цветная жизнь» став прекрасним подарунком до круглої дати автора, самим Бендерам, городянам і гостям.
Не перестають вражати різнобічність інтересів та окриленість Музи Ігорівни, її енергія, плідна праця, спрямовані на творчість, прагнення якомога більше сказати сучасникам і особливо молодому поколінню про улюблене рідне місто та його людей. Тож вона цілком виправдовує своє прекрасне ім’я.
Віктор РОМАНЮК.
Фото: stihi.ru