Цього дня санаторій «Днестр», і без того багатолюдний, приймав делегацію за делегацією. Причина була важлива – 75-річчя головного лікаря. Привітати I. Г. Бистрова, людину, добре відому не лише на Кам’янщині та в Придністров’ї, а і в багатьох зарубіжних країнах, поспішали колеги та вдячні пацієнти, представники влади й громадськості. З нагоди ювілейної дати Iвану Гавриловичу було присвоєне почесне звання «Заслужений працівник ПМР».
Початок шляху
Дорога до успіху і породженої ним доброї слави була довгою та непростою. Життя сім’ї Бистрових, що виховувала двох дочок і двох синів, навіть за мірками повоєнного часу, було важким. Мати – технічка в школі – тяжко хворіла. Татові, що столярував, забезпечувати сім’ю було не під силу. Тому, закінчивши 8 класів, Іван, який уже перейняв секрети батьківського ремесла, влаштувався на роботу в райспоживспілку рідного міста Кагула. Програму 9-10-х класів хлопець засвоював у вечірній школі. Заняття починалися в 19:00, а закінчувалися о 22:30. В 11-му класі довелося вчитися заочно. Раз на тиждень Іван навідувався до школи, здавав заліки – і знову впрягався в роботу.
У бригаді райспоживспілки він освоїв будівництво, керування автотранспортним засобом, інші робітничі професії, що не раз потім згодилися в житті. Навчання в Кишинівському медичному інституті юнак поєднував із працею то столяром, то охоронцем, адже матеріальний стан сім’ї не покращав, і допомоги з рідної домівки студентові чекати не доводилося. Так і вчився, розраховуючи лише на власні сили.
Які складні не були б студентські роки, пролетіли вони, як мить. У грудні 1974-го лейтенант медичної служби Іван Бистров прибув на Далекий Схід, до місця дислокації військової частини. Спочатку навіть санчастини, де мав нести службу випускник медінституту з дипломом терапевта, не було, але труднощі ламають тільки слабких, сильні ж духом долають їх і продовжують рухатися вперед. Цей принцип Іван Бистров засвоїв твердо і слідує йому все життя.
45 років на курорті
Так інколи головний лікар санаторію каламбурить, адже, організовуючи оздоровлення та відпочинок жителів і гостей придністровського краю, сам він і очолюваний ним колектив без втоми працюють. Цей ритм був заданий у пам’ятному 1977 році. Тоді Іван Бистров уже відслужив армію і приїхав у Кам’янку – на батьківщину дружини Віри, яка працевлаштувалася в центральній районній лікарні, а він вирішив пробувати щастя в санаторії, де якраз будувалися сучасні корпуси, а отже – планувалася поява нових робочих місць.
Так розпочав він трудовий шлях в оздоровниці терапевтом. Відповідальність і професіоналізм Івана Гавриловича, прагнення до вдосконалення не залишилися без уваги, і незабаром він очолив відділення. Через 7 років його призначили заступником головного лікаря з лікувальної справи.
«Середина 1980-х стала часом розквіту санаторію. Весь колектив працював, не покладаючи рук: прагнули упроваджувати нові методи обстеження та лікування, покращити культуру обслуговування, створити для відпочивальників усі умови, затишок, – згадує І. Г. Бистров. – П’ять років колектив установи удостоювався високої нагороди – перехідного Червоного прапора центрального управління курортами Радянського Союзу».
Головний лікар
Як найважчий згадує Іван Гаврилович 1992-й – рік збройної агресії проти молодої придністровської республіки. Саме тоді оздоровниця перейшла під юрисдикцію ПМР, а колектив обрав його на посаду головного лікаря. Три десятиліття новітня історія кам’янського курорту пов’язана з його ім’ям.
Завдяки старанням Івана Гавриловича, вдалося нормалізувати життєдіяльність санаторію, відродити авторитет медустанови, повернути пацієнтів (причому не тільки тих, що мешкають у нашій республіці та поблизу від неї, а і з далекого зарубіжжя). На його долю випали не тільки складні роки становлення ПМР, а й такі випробування, як ліквідація наслідків заледеніння у 2000-му (коли внаслідок стихійного лиха Кам’янський район більш ніж місяць жив без електроенергії) та пам’ятна нам усім пандемія коронавірусу. Саме в ці ключові моменти оздоровниця припиняла свою діяльність. Інші проблеми не змогли вибити санаторій, очолюваний І. Бистровим, зі звичної колії.
«Особлива гордість санаторію «Днестр» – наш колектив, який дружно працює над реалізацією основного завдання – оздоровленням людей. Молодь переймає досвід у висококваліфікованих чуйних медиків, тих, хто присвятив оздоровниці десятиліття подвижницької праці, – зазначив Іван Гаврилович. – Переді мною як керівником і досі стоїть завдання не лише зберегти санаторний комплекс, а й примножити досягнуте в попередні роки».
З цим І. Бистров блискуче справляється. За час, що очолює колектив, він упровадив у лікувальні процедури природні чинники. У 2000-му в оздоровниці відкрили зручний і красивий бювет, де відпочивальники п’ють холодну або теплу мінеральну воду «Днестрянка», що є аналогом знаменитої «Миргородської». З 2014-го з’явилася можливість використовувати для оздоровлення радонові ванни – ефективний засіб терапії та профілактики багатьох серйозних захворювань.
Нині триває будівництво спеціалізованого лікувального корпусу, який дасть можливість розширити спектр послуг, що надаються. Планується розмістити тут півтора десятки радонових ванн і тренажерний зал, обладнати приміщення для процедур і кабінети, в яких працюватимуть фахівці, що відповідають за діагностику й оздоровлення.
У санаторії створені всі умови не тільки для багатопрофільного лікування, а й для комфортного відпочинку. Час від часу модернізуються спальні корпуси. Організоване триразове харчування, а відпочивальники мають можливість вибору страв. У години дозвілля цікаві заходи проводяться в оздоровниці та за її межами: гості з задоволенням беруть участь в екскурсіях, на яких знайомляться з історією та мальовничими куточками Придністров’я.
Доглянута затишна територія санаторію теж давно стала однією з головних пам’яток Кам’янки. Так приємно пройтися замощеними тротуарною плиткою алеями, посидіти на зручних лавочках, встановлених у тіні дерев, позагорати на пляжі… Не раз колектив був переможцем міського конкурсу на краще подвір’я. На сьогодні робота з облаштування паркової зони не припиняється. Особливого колориту додають десятки різножанрових скульптур, створених митцями з ПМР, Росії, України, Білорусії, Молдови, Гагаузії, Абхазії, Румунії, Болгарії, Польщі, Італії, Ізраїлю за п’ять років діяльності Міжнародного симпозіуму «КамАрт» на базі санаторію «Днестр».
Громадський діяч
Багато часу та сил Іван Гаврилович присвячує громадській роботі. Як сам признається, робить це не для задоволення власних амбіцій, вирішення особистих або виробничих проблем: «Настає час, коли починаєш розуміти, що твій життєвий досвід, знання керівника, вміння правильно формулювати питання, узагальнювати їх і виділяти головне можуть бути корисні не тільки в масштабах оздоровниці».
Два скликання він представляв інтереси понад 1 500 кам’янчан у районній Раді народних депутатів. Це був округ, де Іван Гаврилович живе та працює. Тому насущні потреби мешканців мікрорайону він знав досконально і цілеспрямовано прагнув до їх реалізації. Допомога незахищеним верствам населення, підтримка трудових колективів, які діють на території округу, завжди були в полі його зору.
У 2012 році, коли була створена Громадська палата ПМР, земляки довірили І. Бистрову представляти на республіканському рівні інтереси Кам’янського району. Тоді ж він очолив Громадську раду при держадміністрації. Мета цієї організації та задіяних у ній активістів – захист прав і свобод громадян, розвиток соціальних інститутів і суспільна оцінка роботи органів місцевої влади та підвідомчих їм організацій.
Які тільки питання не вирішувала рада за минуле десятиліття! Від розвитку інфраструктури району до організації дозвілля населення. Транспортне сполучення і стан дитячих майданчиків, проблеми організацій охорони здоров’я та освіти… Іван Гаврилович вникав у суть кожного звернення земляків, завжди знаходив шляхи розв’язання проблем і обов’язково контролював втілення наміченого в життя.
Після передчасної кончини Юрія Жори осиротіло Кам’янське територіальне відділення Загальнопридністровського народного форуму і саме Івану Бистрову запропонували очолити цей структурний підрозділ. Завдяки організаторським здібностям, багатому життєвому досвіду, цілеспрямованості, професіоналізму та людським рисам нового лідера діяльність організації не втратила своєї динамічності та гостросоціальної спрямованості.
Оцінюючи сумлінну працю І. Бистрова, члени Президії Координаційної Ради ЗНФ відзначають, що за короткий час багато зроблено для консолідації громадських сил району, а ініціативи кам’янського активу віддзеркалені в рішеннях органів влади.
По заслугах і нагороди
Особистий внесок Івана Гавриловича в розвиток охорони здоров’я, його активна участь у становленні, захисті та зміцненні ПМР відзначені медаллю «За трудову доблесть», орденами Пошани, «Трудова слава», «За заслуги» двох ступенів.
Важким, але плідним для санаторію, як уже згадувалося, був 2000 рік. Збулася давня мрія колективу – завершилася довга реконструкція споруди, побудованої в кінці ХІХ століття внуком П. Вітгенштейна. Тут відкрили бювет, на фасаді якого встановили барельєф уславленого полководця та перетворювача Кам’янки. Розпочалося лікування пацієнтів мінеральною водою. За дослідження та досягнення в цій галузі І. Бистрова удостоїли почесного звання «Заслужений лікар ПМР».
Після успішного подолання наслідків обледеніння Іван Гаврилович був визнаний «Людиною року».
Головний лікар санаторію – багатогранна особистість. Він член-кореспондент Академії медико-технічних наук України, автор десятка науково-практичних робіт і книги «Лікує виноград». Як один із сподвижників симпозіуму «КамАрт» був прийнятий до лав Міжнародної асоціації працівників культури та мистецтва і став лауреатом премії ім. П. Куліша. Він член Ради Федерації профспілок Придністров’я і заслужений працівник профспілок ПМР.
Головною ж нагородою ювіляр вважає пошану, яку заслужив у земляків, що визнали його «Людиною-легендою», у пацієнтів із різних країн, та у керівництва республіки. Більше, ніж своїми успіхами, він гордиться досягненнями колег і орденом «Трудова слава», якого Кам’янський санаторій «Днестр» удостоєний за великий внесок у розвиток санаторно-курортного лікування в ПМР та упровадження нових методів діагностики й оздоровлення.
Засновник династії
Медицина – кредо сім’ї Бистрових. Ще в медінституті Іван Гаврилович познайомився з Вірою Тихонівною, з якою рука об руку пройшли довгим шляхом професійного становлення та розвитку, сімейних радощів і гіркоти, коли рідні хворіли, залишали цей світ.
Стопами батьків пішла старша донька. Вікторія згадує, що вільного часу в матусі з татусем було небагато. Вся сім’я збиралася вдома лише вечорами – й ті були присвячені обговоренню медичних тем. І навіть діти розуміли, що благородна справа, якій цілком присвятили себе батьки, дає велику користь.
По закінченні середньої школи Вікторія вступила на медичний факультет Придністровського держуніверситету й вибрала спеціальність акушера-гінеколога. Інтернатуру проходила на базі Кам’янської центральної районної лікарні. Трудову діяльність розпочала у 2002-му в санаторії «Днестр». Відтоді здобула ще одну спеціальність – лікаря ультразвукової діагностики. Уже 20 років обстежує та лікує пацієнтів. Під час пандемії, коли колеги старшого віку вийшли на заслужений відпочинок, обов’язки Вікторії Іванівни суттєво розширилися. Тепер вона є заступником головного лікаря з лікувальної справи.
Уже нове покоління сім’ї слухає вечорами розмови про медицину та про справи в санаторії, які ведуть дідусь із матусею. Юліані, яка тільки-но закінчила середню школу, ці теми не дуже цікаві. Вона – прихильниця точних наук і планує стати економістом. Молодша Катюша ще вибирає між косметологією та стоматологією. У будь-якому випадку має намір здобувати медичну освіту, а отже, продовжиться династія, сукупний стаж якої в медицині вже перевищив століття.
Ніна ПАНАЇДА.
Фото із сімейного архіву.