Професійне свято – День автомобіліста, відзначається в Придністров’ї щороку в останній день жовтня.
Валерій Осадчий не мріяв з дитинства стати водієм. Молодий чоловік успішно працює в цеху підготовки ремонту Молдавської ДРЕС, та цілком слушно може називатися автомобілістом.
Ще з дитинства хлопчик відчув, яка це важлива професія. У селі без велосипеда не обійдешся, а машина тоді була рідкісною і знатною помічницею. Його батько багато років працював водієм колгоспного автобуса в рідному селі Незавертайлівка. Однак по закінченні школи доля закинула юнака в іншу сферу. Йому захотілося швидше стати на ноги й заробити на власну сімейну домівку. Кілька років він працював в Одесі, навчаючись будівельної справи. А коли кохана дівчина Тетяна стала його дружиною, поступово повернувся на круги своя. У 2009 році влаштувався на електростанцію, де опанував секрети антикорозійного хімічного захисту електрообладнання.
З появою на світ двох чарівних дочок – Анастасії та Яни – Валерій замислився над придбанням власного авто. У Дністровську міського автотранспорту немає. Буває, до батьків у Незавертайлівку потрібно з’їздити, до Тирасполя або всією сім’єю на вихідні махнути до сестри в Одесу, на море. Набутий достаток нагадав йому давню істину: машина – не розкіш, а засіб пересування. «Як раніше потрібен був кінь, так тепер – машина», – сміється Валерій.
Через кілька років йому, вже досвідченому водієві, запропонували співпрацю у фірмі «Смайл», що надає затребувану у Дністровську та навколишніх селах послугу таксі. Валерій зважив усі «за» і погодився. Ось уже сім років у вільний від роботи час він працює водієм. На дністровській фірмі все серйозно: добро на виїзд дають лікар і автомеханік, три диспетчери оперативно забезпечують замовлення. Напрямки бувають різні – по місту, по всьому Придністров’ю, замовляють поїздки в Україну та Молдову.
«Основна складність не в протяжності чи стані деяких доріг, – розмірковує Валерій, – головне, бути дуже уважним і передбачати розвиток ситуації. Наприклад, їдеш селом, а десь попереду на узбіччі граються діти, тож варто подумати про те, що хтось може вибігти на дорогу. Пасажири теж бувають різні. Важливо оцінити, які люди сіли в машину і чого від них чекати. Декому краще відразу ввічливо дати зрозуміти, що салон – не місце для куріння і розпивання спиртного. Адже після веселої компанії до таксі може сісти мама з дитиною або хвора на астму людина. Пам’ятаю, минулої зими, під час сильного снігопаду, я їхав з Тирасполя. На повороті в районі Слободзеї помітив машину, яка з’їхала з траси й буксувала в глибокому заметі. Можна було проїхати мимо. Я подумав: погода погіршується, справа може закінчитися погано. Разом із пасажирами ми витягли безнадійно застрягле в снігу авто». Цей випадок Валерій не вважає своєю особливою заслугою. На його думку, так повинен чинити кожен водій, адже взаємовиручка на дорозі – святе правило.
Автомобілів у наш час багато, різних марок і кольорів на будь-який смак. У дворах є проблеми зі стоянками, на дорогах трапляються трагедії та виникають пробки. За кермом уже не рідкість безвусі молодики та юні красуні. Чимало розвелося лихачів, які примножують сумну статистику дорожньо-транспортних пригод. На думку молодого водія таксі «Смайл» і багатьох його колег, професія водія, особливості служби таксі, вимагають уміння міцно тримати «баранку», не ганяти даремно, проявляти кмітливість, силу характеру і, якщо буде потрібно, фізичну витривалість. Словом, це покликання справжніх чоловіків.
Руки Валерія Осадчого спокійно і впевнено лягають на кермо сучасного комфортабельного семимісного авто. Попереду – дорога. Нехай вона буде щасливою!
Лара ЧАЙКА.