Ця дата, 21 липня, – далеко не звичайний день в історії Придністров’я. Саме 21 липня 1992 року, 31 рік тому, в Москві було підписано Угоду «Про принципи мирного врегулювання збройного конфлікту в Придністровському регіоні РМ».
На берегах Дністра, де навесні та влітку 1992 року велися запеклі бої захисників Придністров’я з озброєними формуваннями Кишинева, на цей документ дуже чекали.
Пригадаємо, як розвивалися події: 28 березня, вже після здобуття Молдовою незалежності, її перший президент Мірча Снєгур оголосив на території ПМР воєнний стан, що і стало відправною точкою конфлікту. Гаряча стадія протистояння тривала порівняно недовго – до 21 липня 1992 року.
Спочатку Мірча Снєгур 3 липня звернувся до президента Росії Бориса Єльцина з проханням сприяти у врегулюванні збройного конфлікту. Влада Молдови починала осягати розумом, що розмови з Придністров’ям з позиції сили в неї не вийде.
Крім того, збройні сили Молдови відчували найсильніший кадровий голод: повсюдно спостерігалося загальне ухилення призовників від мобілізації, почастішали випадки переходу військовослужбовців на сторону ПМР. Від переможної ейфорії «бліцкригу», що панувала в оточенні Мірчі Снєгура після «завоювання» Бендер, не залишилося і сліду. Миролюбний в основному молдавський народ воювати не хотів, і владі не залишалося нічого іншого, як робити ставку на румунських найманців та ув’язнених.
У Кремлі тоді ухвалили рішення: прохання президента РМ задовольнити. Москва зайняла активну позицію щодо пошуку шляхів в урегулюванні протистояння та активно пропонувала протиборчим сторонам конкретні заходи щодо припинення бойових дій.
Уже 21 липня в Кремлі Борис Єльцин та Мірча Снєгур у присутності першого Президента Придністров’я Ігоря Смирнова за загальною підтримкою підписали Угоду про принципи мирного врегулювання конфлікту.
Згідно з документом, смугу вздовж Дністра оголосили Зоною безпеки, а контроль за нею мала здійснювати Об’єднана контрольна комісія (ОКК), до складу якої увійшли представники Придністров’я, Молдови, Росії, України та ОБСЄ. Їй підпорядковувалися тристоронні миротворчі сили у складі російського, молдовського та придністровського контингентів. Головними завданнями ОКК стали контроль та керівництво миротворчою операцією на берегах Дністра –
між Молдовою та Придністров’ям.
Також Угодою були чітко визначені умови поведінки сторін конфлікту по відношенню одна до одної – розведення збройних сил, неприпустимість застосування різних санкцій та блокад, усунення будь-яких перешкод на шляху руху товарів, послуг, людей та міжнародної гуманітарної допомоги в зону врегулювання.
При цьому сторони зобов’язалися утримуватися від будь-яких протиправних дій щодо військового майна, російських військовослужбовців та членів їхніх сімей. На жаль, не завжди та не всі з цих умов принципово та послідовно виконуються.
У 1998 році ООН та ОБСЄ визнали миротворчу місію на Дністрі однією з найбільш успішних. За 31 рік її діяльності внаслідок бойових зіткнень не загинула жодна людина. Не хочеться проводити паралелі, але очевидно, що постійні заклики керівництва Молдови до зміни формату миротворчої операції та виведення російських військ не йдуть на користь ні переговорному процесу, ні регіональній безпеці.
Хоча на сьогодні, за експертними оцінками, ризик нової війни між ПМР та РМ мінімальний.
Рік тому, напередодні 30-річчя підписання Угоди про принципи мирного врегулювання збройного конфлікту в Придністров’ї, Президент республіки Вадим Красносельський сказав:
«Те, що Молдова обрала собі європейський вектор, – факт, що вже відбувся. І сталося це не сьогодні й не вчора. Наші сусіди планомірно йшли цим шляхом і продовжують, як можуть, рухатися до наміченої мети. Чому ми маємо якось заперечувати чужий вибір? Ні. Ми його визнаємо, поважаємо. Проте вимагаємо поважати й наш.
Придністров’я чітко прямує у східному напрямку. Європейські цінності та пріоритети нам чужі. Ми обрали своїм вектором євразійський і впевнено рухаємося цим шляхом. Наші з Молдовою дороги давно розійшлися. Ми дві окремі держави, хоч би що там намагалися говорити про якусь цілісність. Молдова зруйнувала її ще три десятиліття тому, коли розв’язала в Придністров’ї війну. Та ми готові до діалогу. До мирного рівноправного діалогу. І робитимемо все, щоб не допустити ескалації».
Олександр ПЕТРЕНКО.
Фото: www.putin-today.ru