Учений Придністровської Молдавської Республіки, доктор сільськогосподарських наук, заслужений професор ПДУ імені Т. Г. Шевченка, дійсний член Російської академії природничих наук, завідувач кафедри ботаніки та екології, керівник НДЛ «Біоінформатика» Валерій Федорович Хлєбніков відзначив свій 75-річний ювілей.
Кругла дата в житті істинного вченого – це завжди підбиття підсумків і ще один крок на шляху до прекрасної пори його зрілості як людини, як наукового діяча, як громадянина та як сім’янина.
Народився Валерій Федорович 18 липня 1948 року в с. Паркани Слободзейського району. З дитинства вирішив він поєднати своє життя з сільським господарством, оскільки досить часто допомагав колгоспникам під час збору врожаю. Посприяв у виборі майбутньої професії також і батько, який був агрономом за фахом.
Після закінчення середньої школи в 1966 році юнак вступив до Московської сільськогосподарської академії імені К. А. Тимірязєва. Під час навчання у виші він проявив себе як талановитий молодий дослідник із дивовижною працездатністю та цілеспрямованістю, як ініціативна і творча людина, здатна ставити й самостійно розв’язувати найскладніші завдання, доводячи розпочату справу до логічного завершення. Його помітили й направили на навчання до Вищого сільськогосподарського інституту (м. Пловдів, Болгарія), який він успішно закінчив.
Трудову діяльність Валерій Федорович розпочав у Молдавському НДІ зрошуваного землеробства та овочівництва, в лабораторії проектування та випробування розсадних плівкових теплиць. У 1972-1973 pр. його науково-дослідна діяльність була припинена через проходження строкової служби у Військово-морському флоті.
Важливим у біографії Валерія Хлєбнікова був 1981 рік: він переїхав до Тирасполя, працював старшим науковим співробітником, завідувачем лабораторії зелених та пряносмакових культур у Молдавському НДІ. Наукові роботи Валерія Федоровича того періоду були присвячені селекції, насінництву й технології вирощування баштанних культур, особливостям застосування регулятора росту хлорхолінхлориду на розсаді томатів, а також селекції зелених та багаторічних овочевих рослин.
У 1993 році Валерія Федоровича запросили на посаду доцента – завідувача кафедри рослинництва ПДУ. Паралельно з викладацькою діяльністю він проводив експериментальну роботу: організував науково-дослідну лабораторію «Біоінформатика», продовжив розпочаті в Придністровському НДІ дослідження, результати яких були покладені в основу докторської дисертації, одержав авторські патенти на винаходи «Спосіб отримання гібридного насіння олійних гарбузів», «Спосіб поділу насіння», «Плівкове укриття», «Гібрид кабачка «Ленуца»».
Згодом Валерій Федорович із великим ентузіазмом захопився вивченням біоінформаційних факторів стійкості екосистем та агроценозів.
Працюючи за сумісництвом завідувачем кафедри ботаніки та екології в університеті, вчений обіймав посади начальника Головного управління, заступника міністра з науки в Міністерстві просвіти, очолював державну установу «Центр науки та технологій». З 2001 по 2008 рр. був ученим секретарем Вищої консультативної ради з науки й техніки, головою Державної комісії з оцінки підсумків науково-дослідної та дослідно-конструкторської діяльності в республіці.
Результати досліджень професора В. Ф. Хлєбнікова узагальнені та опубліковані в більш ніж 300 наукових, навчально-методичних працях, він одержав 22 авторських свідоцтва та патенти на винаходи.
Пріоритетним для себе напрямком викладацької діяльності Валерій Федорович називає передачу досвіду студентам вишу. Під його науковим керівництвом були успішно підготовлені та захищені чотири кандидатських та одна докторська дисертації, понад 150 студентів провели наукові дослідження, підготували та успішно захистили дипломні роботи.
Пишається Валерій Федорович і тим, що деякі з його випускників працюють разом з ним на його рідній кафедрі головного вишу республіки.
Сам професор вважає себе щасливою людиною, оскільки допомагає підготовці та становленню вітчизняних наукових кадрів.
Завжди поруч із ним були дружина та доньки, які підтримували його в різних життєвих ситуаціях. Гордістю для нього є те, що діти теж поєднали своє життя з викладацькою та дослідницькою працею, продовжуючи сімейну педагогічну та наукову традицію.
Сергій ЛЕВЧЕНКО.
Фото: spsu.ru