У чому ж секрет успішності таких жінок, як Ангеліна Молдовська? Відповідь досить проста: У БЛАГОПОЛУЧНІЙ СІМ’Ї.
Ангеліна Олексіївна Молдовська – заслужений лікар ПМР, яка нині очолює Рибницьку центральну районну лікарню, здобула вже чимало заслуг.
Родом із Вінницької області, маленькою чотирирічною дівчинкою 1981 року приїхала Ангеліна до Рибниці разом із матусею. Працівниця трикотажної фабрики сама виховувала доньку. Зайвим буде наголошувати на тому, як непросто жінкам самотужки піднімати дітей, та винагородою для кожної матері за безмежну любов і самовідданість є успішність її дитини.
Ще з дитячого садочка Ангеліна мріяла стати лікарем. З роками мрія тільки дедалі міцніла і полонила свідомість школярки. Першим успіхом на шляху до реалізації її життєвих планів стала срібна медаль за успішне закінчення Рибницької СШ № 9. Потім навчання продовжилося на медичному факультеті в Придністровському держуніверситеті ім. Т. Г. Шевченка, який вона закінчила у 2000 році. Інтернатуру проходила на базі Рибницької лікарні за спеціальністю «Анестезіологія-реаніматологія».
«Професія наскільки захоплива й цікава, настільки й важка. Вона забирає досить багато сил, енергії, однак приносить задоволення. Особливу радість, коли пацієнти одужують, виживають», – зазначила Ангеліна Олексіївна.
Взагалі свою трудову діяльність вона розпочала ще будучи студенткою: на 2-му курсі працювала санітаркою в ендокринологічному відділенні Республіканської клінічної лікарні, з 3-го курсу й до закінчення вишу –лаборантом на кафедрі акушерства та гінекології, брала чергування в пологовому відділенні Центру матері та дитини. Отже, в медицину влилася рано, оскільки дуже хотілось якнайшвидше навчитися професійно допомагати людям боротися з хворобами.
Понад 20 років Ангеліна Олексіївна працює лікарем анестезіологом-реаніматологом у Рибницькій ЦРЛ. Більша частина професійної діяльності минула в реанімації на посаді завідувача відділення анестезіології та реанімації, деякий час вела і відділення переливання крові.
У роки пандемії лікар брала активну участь у створенні спеціалізованого госпіталю для лікування хворих на COVID-19, який функціонував на базі ДУ «Рибницька ЦРЛ». Велику увагу вона приділяла його кадровому забезпеченню, організації лікувального процесу та наданню кваліфікованої допомоги хворим на коронавірусну інфекцію.
За працю, самовідданість та професіоналізм Ангеліну Молдовську нагородили медаллю «За порятунок життя» й присвоїли звання «Заслужений лікар ПМР». Також за успіхи в роботі та високу професійність вона відзначена Грамотою Президента ПМР. У 2020 році заступник головного лікаря з медичної частини, лікар анестезіолог-реаніматолог ДУ «Рибницька центральна районна лікарня» Ангеліна Молдовська визнана «Людиною року» в номінації «Медичний працівник року». За високі трудові досягнення на благо суспільства 2021-го нагороджена орденом «Трудова слава».
З 2021 року функції, обов’язки та відповідальність Ангеліни Олексіївни примножилися: вона очолила Рибницьку центральну лікарню. Тепер під її ангельським крилом опинився весь колектив та пацієнти.
Головним своїм завданням лікар вважає збереження та примноження авторитету закладу (у листопаді цього року лікарня відзначить свій 100-річний ювілей!). Необхідно також докласти неабияких зусиль для забезпечення його сучасним обладнанням для надання повноцінної та якісної допомоги хворим. З огляду на це головлікар дбає про постійний саморозвиток та підвищення професійної кваліфікації всіх медичних працівників.
«Не буду приховувати, інколи буває важко, не все виходить так, як хочеш, як плануєш, тож і доводиться виявляти наполегливість, раціоналізм і придністровський характер. До того ж, я відчуваю підтримку з боку всього колективу, своїх досвідчених, висококваліфікованих заступників. Загалом у діяльності нашої лікарні панує атмосфера доброзичливості, взаєморозуміння, людяності, і це надихає», – наголосила Ангеліна Олексіївна.
Колеги ж зазначають, що для них керівник є взірцем високого професіоналізму, чуйності, життєлюбності, милосердя та безмежного оптимізму.
У чому ж секрет успішності таких жінок, як Ангеліна Молдовська? Відповідь досить проста: у благополучній сім’ї. Коли є надійний тил, то будь-які перешкоди на шляху професійного розвитку та зростання стають незначними. Такий тил у Ангеліни Олексіївни є. Це, перш за все, мама, яка приголубить у скрутну хвилину і дасть мудру пораду; це чоловік, щедрий на приємні сюрпризи, та двоє синів-орлів.
Хоч і жалкує героїня нашої розповіді про те, що недостатньо часу провела з дітьми, коли вони підростали, проте зросли гідними юнаками, які теж мають свої стремління, знають, чого хочуть досягти в житті, до чого прагнуть. У навчанні вони теж є відмінниками. Отже, як мати Ангеліна Олексіївна досягла певних висот, і як жінка має надійне чоловіче плече.
На відпочинок із сім’єю, хоч і замало буває часу (адже для лікаря немає свят чи вихідних, навіть вночі обов’язок може покликати), проте намагаються використати його максимально корисно та змістовно –за будь-якої можливості відвідати цікаві місця, музеї. Разом зі старшим сином ро-
дина стала футбольним фанатом (активно вболівають за «Шериф»), а молодший, випускник-відмінник музичної школи, впевнена, здійснить мамину мрію: навчить її грати на фортепіано і зіграє з нею в чотири руки.
Є в Ангеліни Олексіївни й хобі до душі – вирощування квітів на земельній ділянці приватного будинку. Це для неї своєрідне єднання з природою, короткочасна емоційна та розумова розрядка, збагачення енергією та духовною красою, з якими вона щодня йде до своїх колег, до пацієнтів, забезпечуючи їм захист АНГЕЛіни.
Кожному висококваліфікованому спеціалісту хочеться мати гідну зміну. В Ангеліни Молдовської вона буде. Щонайменше для однієї майбутньої випускниці тираспольської школи ця жінка стала кумиром.
Шістнадцятирічна Анастасія Федорова цього року взяла участь у конкурсі есе в рамках X Міжнародної незалежної літературної премії «Глаголица». У своєму творі «Я і моє майбутнє в Придністровській Молдавській Республіці» вона зокрема написала: «Пандемія коронавірусу стала справжньою війною, а на передовій опинилися лікарі. Їхні імена будуть вписані золотими літерами в історію нашої держави. Поміж них є такі люди, як Ангеліна Молдовська, – відомі всім у Придністров’ї.
Мріючи про свою майбутню професію медичного працівника в рідному краї, я бажаю не слави, не грошей і не легкої роботи, а спокійного, щасливого майбутнього своїй країні, всім людям – дітям та дорослим».
Галина БЕРЕЗНИЦЬКА.
Фото з сімейного архіву.