Щороку 2 серпня військова звитяга і дух братерства об’єднують людей, які мають безпосереднє відношення до Повітряно-десантних військ. Приготуйтеся до захопливого дайджесту подій, якими запам’ятався цей день.
З такої знаменної нагоди офіційні особи республіки надіслали вітальні звернення. Президент ПМР Вадим Красносельський зазначив:
«Воїни в блакитних беретах – це елітний підрозділ у структурі Збройних сил Придністров’я. Служба в лавах «крилатої піхоти» на сьогодні залишається почесною та популярною серед молоді».
Слова подяки ветеранам ВДВ адресував Голова Верховної Ради Олександр Коршунов. У своєму поздоровленні він сказав:
«Впевнений, що ви й надалі, зберігаючи вірність присязі, гідно нестимете свою службу та ефективно вирішуватимете оперативно-бойові завдання. Бажаю вам і вашим сім’ям міцного здоров’я, твердості духу, щастя та мирного неба над головою!».
Святкові заходи розпочалися з самого ранку. Десантник запасу Кирило Чулочі, як і багато інших його товаришів по службі, насамперед відвідав фонтанний комплекс біля кінотеатру «Тирасполь». Він упевнений, що цей день особливий і є гарним приводом для зустрічей із бойовими товаришами.
Потрібно сказати, що давно минули ті часи, коли ВДВ купалися у фонтанах. Це нині швидше виняток, аніж правило для більшості військових. Як наголосив один із ветеранів, їхнє покликання – бути високо в небі, а не на землі й тим більше не у воді. Для цих героїв кожен стрибок з парашутом є символом гідності, переваги, безмежної сили та свободи.
О 9-й годині ранку колона людей у смугастих тільниках та блакитних беретах вирушила до Меморіалу Слави, щоб покласти квіти та згадати тих, кого вже немає з ними. У супроводі співробітників ДАІ вони пройшли центральною площею. Їм услід сигналили автомобілісти, а перехожі вітали радісними посмішками.
Відразу після урочистої офіційної частини розпочався масштабний автопробіг. Зробивши коло Тирасполем, колона попрямувала до Бендер. У сквері біля пам’ятника легендарному командувачу ВДВ Василю Маргелову ветеранам-десантникам вручили грамоти та листи подяки.
З часів армійської служби їх всюди супроводжує знаменитий слоган «Ніхто, крім нас!». Як зазначили самі військовослужбовці, елітні бійці завжди перебувають на передових позиціях: будь то служба в Афганістані, чи трагічні події 1992 року в Придністров’ї.
Щорічна зустріч «крилатої піхоти» біля пам’ятника засновнику ВДВ – завжди особлива подія. Цього єдиного дня року друзі та бойові товариші збираються разом з усіх куточків республіки, згадують минулі перемоги та поразки. Вшановують сміливість і відданість, які завжди будуть невіддільною частиною їхнього життя.
Наступна точка зупинки автоколони – Дубоссари. Там у лавах ВДВ на сьогодні числиться 36 осіб, включаючи колишніх військовослужбовців, морських піхотинців та ветеранів військової розвідки. Музичні колективи міського Управління культури організували для них концерт. На сцені виступили ансамбль козацької пісні «Червона стрiчка», зразковий вокальний гурт «Ліра», а також соліст муніципального духового оркестру Іван Узун. Їхні чудові номери надали душевності заходу.
Свято для «блакитних беретів» Рибниці розпочалося в церкві села Єржово. За православним календарем вони відзначили день покровителя крилатої піхоти – пророка Іллі. Потім кортеж, прикрашений прапорами ВДВ, проїхав вулицями міста, викликаючи захоплення і повагу всіх мешканців, що їх зустрічали. Фінальним місцем автопробігу став Обеліск слави, де військовослужбовці з повагою говорили про мужність та вшанували доблесть загиблих.
День був пронизаний духом патріотизму та солідарності. Це відчув і ветеран ВДВ Валерій Гратов. Його служба припала на 70-ті роки в Україні. Найбільше з того часу йому запам’яталися перші стрибки з літака. До речі, на його військовій формі є значок парашутиста з гарною цифрою 27.
Саме стільки разів він ризикував своїм життям, стрибаючи з парашутом.
«Для мене служба в повітряно-десантних військах пронизана ідеями дружби народів і братства. Десантники завжди пам’ятають, що стрибок – то справа небезпечна і тому перед вильотом підбадьорюють один одного. Ця взаємовиручка та готовність прийти на допомогу найбільше об’єднують та згуртовують», – поділився набутим досвідом Валерій Олександрович.
Свято ВДВ пожвавило і підтримало зв’язок поколінь десантників, передаючи вогонь їхньої доблесті та сміливості молодим захисникам Придністров’я. Цей день нагадує нам про те, що справжні герої не забувають своєї служби, а дух військової звитяги ніколи не згасне.
Олександра ТИМКО.
Автор фото: М.Сова.