Придністров’я – край багатонаціональний, у якому проживають молдавани, росіяни, українці, болгари, гагаузи, німці, поляки та багато інших національностей зі своїми звичаями й традиціями. Ми ж нагадаємо вам про серпневі свята, які відзначали колись українці. Можливо, дехто дотримується тих давніх канонів і до нині.
Три Спаси
У другій половині серпня всі православні християни святкують дні, які в народі називають Маковим, Яблучним та Хлібним Спасами.
Прийшов Спас –пішло літо від нас
Перше, що спадає на думку при слові «Спас», – продовження приказки «Прийшов Спас – готуй рукавиці про запас». Чому так кажуть? Усе просто: завершується сезон жнив, збирання врожаю, як, власне, і літо. Українці несуть зібране збіжжя та інші дари до церкви (Три Спаси – три кошики з різноманітними дарами літа) – на подяку Господу за врожай, на майбутні нові врожаї, щоб засвідчити свою шану предкам, а головне – на надію на Спас і спасіння.
По суті, слово «Спас» пов’язане з Ісусом Христом, якого називають Спасителем. Саме Йому православна церква і присвячує ці свята.
Маковія – народна назва православного свята Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього, або Свято Всемилостивого Спасу та Пресвятої Богородиці, яке відзначають у перший день Успенського посту – 14 серпня. Це одне з найпоетичніших і найшанованіших українцями свят.
Воно є першим із трьох літніх свят на честь Спасителя. За традицією цього дня люди йдуть до церкви та беруть із собою баночку меду нового врожаю, мак і воду. Все освячують, а мед залишають як милостиню.
Цього дня також освячують у храмі спеціальні букети-обереги, або як кажуть в народі «маковійчики». Люди вважали, що свято Маковея – це поєднання українських традицій і християнських легенд. Свято саме цього місяця теж не спроста, адже саме серпень вважають місяцем нового врожаю та щедрості природи.
У серпні збирають свіжий мед, саме до Першого Спаса достигає багато овочів та фруктів, збирають урожай горіхів. І, звісно, збирають мак, звідки й народна назва –
Маковея.
Медовий Спас – історія свята
Розповідають, що в давнину, саме в розпал страшної епідемії, жителі Константинополя з храму Святої Софії винесли частинку хреста, на якому був розіп’ятий Ісус Христос, і освятили водойми та колодязі. Сталося диво – хвороба, яка скосила тисячі життів, відступила.
Власне, саме тому в церковному календарі свято і називається – Винесення (тобто, нести попереду себе) чесних древ животворящого Хреста Господнього.
У чому значення свята
Колись, у XII столітті цього дня служили молебень і освячували воду, а пізніше стали приносити в храм овочі та фрукти з нового врожаю, щоб дістати благословення на його збір. Оскільки ж свято відзначалося за старим стилем 1 серпня і більшість плодів ще дозрівали, то до церкви несли святити мед.
Також Перший Спас ще називають Маковій, Маккавеїв день і пов’язують його з іншим святом – днем пам’яті семи святих мучеників Маккавеїв, їхньої матері Соломонії та вчителя їхнього Єлеазара. Усі вони загинули за християнську віру за часів язичництва, але їхній подвиг надихнув Юду Макавея підняти повстання проти правителя-язичника Епіфана і здобути над ним перемогу.
Є у свята Спаса і ще одна назва – Спас на воді, або Мокрий Спас. Так його прозвали тому, що в церкві освячували воду: вважалося, що вона цього дня стає цілющою і допомагає зміцнити здоров’я та вберегтися від хвороб.
Що не можна робити на Спаса
З цього дня у православних починається Успенський піст – до свята Успіння Пресвятої Богородиці. Піст суворий, тому в цей час потрібно повністю виключити з раціону продукти тваринного походження. Є також й інші заборони на Перший Спас: не можна лаятися, лихословити, в жодному разі не бажати зла; не можна займатися домашніми справами, працювати на городі; не можна відмовляти в допомозі та в милостині, інакше достаток назавжди піде з дому.
День слід провести в молитві, присвятити його благим справам.
Господині на Медовий Спас готували, та готують і нині, випічку з маком і медом. Оскільки цього дня починається Успенський піст, то вона має бути пісною. Обов’язковим цього дня вважається пригостити нужденних, а також допомогти їм. Зробити добру справу потрібно обов’язково, допомогти можна не тільки людині, а й тваринам. Тоді весь рік не знатимеш бід.
Є в народі цікавий звичай цього дня. Потрібно в баночку з-під меду протягом року складати монети аж до наступного Медового Спаса, а потім віддати їх тому, хто потребує. Цей вчинок обов’язково повернеться благом і достатком.
Дещо з історії «маковійчиків»
Люди вірили, що букет на Маковія принесе їхній родині здоров’я і благополуччя. У давнину напередодні свята дівчата виготовляли «маковійську квітку» переважно з городніх і, частково, лісових квітів. Букет мав бути різнобарвним: з чебрецю, чорнобривців, кудрявців, настурцій, рути-м’яти, васильків, нагідок, маточника, польових сокирок, лугової материнки, роман-зілля тощо. Крім того, до «квітки» додавали й голівку невеличкого соняшника, і все це пов’язували червоною стрічкою. Дехто додавав кілька стеблин конопель чи льону.
У такому букеті кожне зело мало свій символ: рута-м’ята оберігала від усякої напасті і додавала здоров’я, ласкавці сприяли тому, щоб у родині була ласка, злагода і щирість, кудрявці – аби у хлопців вились кучері й любили їх дівчата, маточник освячував плодовитість бджіл, а сонях уособлював небесне світило, щоб воно було завжди ласкавим і милосердним до людей, тварин та рослин. Потім дівчата плели віночки, в яких ішли до храму.
Рано вранці церковні дзвони сповіщали про свято. Ненька будила дітей, оздоблювала «маковійську квітку» намистом, повивала червоною стрічкою, обгортала рушником і промовляла:
– На, доню, квітку цю, щоб ти була така гарна, багата й пригожа, як ця квітка, щоб тебе хлопці любили, як люблять люди квітку…
Менші хлопчики та дівчатка вибігали у квітник, робили й собі свіжі букетики й разом з усіма йшли до церкви. Після недовгої молитви священик виголошував світсько-повчальну проповідь для дітвори: щоб були чемними, шанували батьків і старших, не лихословили, добре вчилися, допомагали по господарству, були охайними.
Це чи не єдина церковна відправа, участь у якій переважно брали підлітки; вони навіть несли хреста й хоругви під час ходи навколо храму. Потім усі ставали в коло і священик освячував квіти, а за годину-другу поверталися додому, де їх чекав святковий стіл із пісним сніданком (у цей день починався Успенський піст).
У народі кажуть, що Перший Спас – це проводи літа. Цього дня починають відлітати ластівки.
Народні прикмети на 14 серпня:
Кульбаби все ще цвітуть – осінь буде теплою.
Троянди відцвіли – холоди скоро настануть.
Якщо малина в лісі велика – пора озимі сіяти.
Якою була погода на Маковея – такою буде 28 серпня.
Олені в воду заходять – у річках купатися не можна.
Вітер на вулиці – зима буде холодною і сніжною.
Преображення Господнє, Спас, Другий Спас, Яблучний Спас
Православні 19 серпня за новим стилем святкують Преображення Господнє. Це одне з найбільших християнських свят, яке входить у дванадцять найбільш шанованих християнських свят. Воно встановлене в пам’ять Преображення Господа нашого Ісуса Христа перед учнями на горі Фавор. Його лице просяяло, і саме тоді апостолам відкрилося світло і слава Божества.
Преображення – явлення Сина, під час якого Отець свідчить голосом зі світлої хмари Святого Духа: «Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте».
Народну назву – Яблучний Спас – свято дістало через те, що в цей день освячується виноград нового врожаю та інші плоди, а там, де його немає, – яблука, після чого дозволяється їх вживати. Це пов’язано з тим, що в Греції (раніше – Візантії) виноград достигав якраз у цю пору року, а перші плоди віруюча людина завжди приносила в храм як свою жертву Богу і для освячення всього врожаю.
Українці на Преображення святять яблука, груші, сливи та іншу садовину, а також городину і мед. Нині з появою холодостійких сортів освячують і виноград.
Яблучний Спас бере витоки з язичницького свята настання осені. До цього дня слов’янам було заборонено їсти яблука і страви з ними. Насправді рідко хто нехтував цим звичаєм, а надто суворо дотримувалися його люди, в яких помирали діти.
Ще існувала така легенда, що яблук до Спаса не їли, бо саме яблуком змій спокусив Єву, Єва спокусила Адама, і так скінчилося райське життя перших людей.
Для господарів свято символізує закінчення жнив та завершення літа. Цього дня спостерігають за погодою: якщо день сонячний та безхмарний – осінь буде сухою, якщо дощовий – мокрою.
Яблучний Спас – третій літній день, коли прийнято поминати померлих (перші два – Страсний Четвер і Зелені свята). Обрядові страви – пироги та вареники з яблуками, печені яблука, інша випічка і страви з яблук, узвар і компот.
Третій Спас хліба припас.
Хлібний, Горіховий,
Полотняний Спас
Хлібний, Полотняний або Горіховий Спас, як і Другий, вважається не лише християнським святом.
Легенди переповідають, що колись месопотамський цар був важко хворий на проказу. Дізнавшись про вміння Ісуса зціляти, він послав свого художника, щоб той написав портрет Спасителя, і образ його вилікував би царя. Однак у майстра нічого не вийшло.
Ісус узяв чисте полотнище і витер ним обличчя. На полотні був втілений Його нерукотворний образ, який зцілив царя. На жаль, реліквія була викрадена в 1204 році під час хресного ходу, і сліди її загубилися.
У християн цей день знаменує перенесення Нерукотворного Образу Господа нашого Ісуса Христа з Едеси до Константинополя.
До Третього Спасу, як правило, закінчували жнива, і цього дня наші бабусі пекли пироги з борошна нового врожаю. Тому і називають цей Спас Хлібним, а інша назва – Горіховий – пов’язана з початком збирання врожаю горіхів, які на цей час саме достигають.
Після жнив влаштовували ярмарки, на яких необхідно було традиційно запастися полотном, тому той день ще називали Полотняним Спасом.
Перед Третім Спасом, а саме 28 серпня, велике свято – Успіння Пресвятої Богородиці, або Перша Пречиста. Цього дня завершується Успенський піст. Дехто вважає його продовженням Великого посту. Тому, всупереч звичаям порушувати Петрівку, на Спасівку постували обов’язково.
Вважали, що це найлегший із річних постів, бо достигали не лише садовина й городина, а й зернові, бобові та баштанні культури. Казали: «Спасівка – ласівка, а Петрівка – голодівка».
Як бачимо, усі найбільші свята в народі тісно переплелися з циклами робочих днів, садово-городніми клопотами християн, і Три Спаси не виняток.
Приказки та прикмети на Спаса:
– Прийшов Спас – пішло літо від нас.
– Після Другого Спаса – дощ хлібогній.
– Якщо антонівка вродила – наступного року хліб уродить.
– Прийшов Другий Спас – бери рукавиці про запас.
– Минув Спас – держи кожух про запас.
– Якщо на Спаса нема дощу, то це прикмета, що буде гарна суха осінь. Дощів небагато буде.
– Якщо на Спаса йде дощ, січень наступного року буде сніжний, якщо жарко – січень морозний.
Добірку матеріалів підготувала Юлія ПОНОМАРЕНКО.
Фото: en.grandgames.net