ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ СВІТЛАНИ ІВАНИШИНОЇ
Важко не погодитися з такою тезою, почутою від жінки, що посідає високе міністерське крісло, виховує і навчає молоде покоління придністровців протягом усього свого свідомого життя.
У Світлани Іванишиної усвідомлення причетності до людини як Всесвіту, з’явилося мало не з народження. Розуміння навколишнього середовища і свого місця в ньому почалося з дитячого віку, коли маленька Світлана у складних ситуаціях брала на себе роль третейського судді. Знаючи, що вона завжди на боці справедливості та честі, навіть учителі зверталися до школярки з проханням згладити гострі моменти, що виникали в конфліктній ситуації поміж школярами. Їй це вдавалося завжди. Вміла знаходити дівчинка такі переконливі, від самого серця, слова, що їй вірили навіть уперті, закоренілі хулігани. Мабуть тому, що слова були щирими, а бажання допомогти читалося у великих сірих очах. Кмітлива, з гострим розумом, вона любила ризикувати, брала на себе відповідальність і не боялася звітувати за скоєне.
Ми розмовляли у службовому кабінеті міністра просвіти за кілька днів до її дня народження. Постійні наради, зустрічі, обговорення нагальних питань напередодні нового навчального року – все потребує уваги керівника просвітянського відомства. Однак Світлана Миколаївна знайшла «вікно» у своєму щільному графіку для спілкування з кореспондентом, тим самим виявляючи повагу до людей нашої професії.
Світлана Іванишина (у дівоцтві Бойко) народилася у смт Вапнярка Вінницької області УРСР у сім’ї службовців 12 серпня. Мама – працівниця нафтобази, пестила донечку, хоча й сварила іноді, а тато в усіх випадках був на боці своєї улюблениці. Він бачив лідерський характер доньки, знав її потяг до справедливості та порядку, мав переконання, що їй можна довіряти.
Перебування в початковій школі Світлана сприймала як казку, як диво, настільки все там було захопливо і незвично. З четвертого класу дівчинка змінила своє ставлення до навчання і серйозно взялася за здобуття освіти. Брала участь у предметних олімпіадах, конкурсах, перемагала, завжди вірила в себе. Раділа піонерському галстуку, мала серйозні амбіції, й була не проти очолити піонерську організацію. Серйозно займаючись спортом, дівчина набула звання майстра спорту з волейболу. У старших класах її обрали комсоргом школи.
Мама бажала своїй дитині кар’єри економіста, то ж слухняна дівчина по отриманні шкільного атестата подала документи, як хотіла мама, до торгово-економічного вишу. Проте душа не лежала до такого майбутнього, тому абітурієнтка на останній іспит не з’явилася.
«Я дуже любила історію. Моя шкільна вчителька, прекрасний історик, Юлія Василівна наполягала на тому, щоб я пішла по її стопах. Вона вважала мене істориком за народженням, а мені й самій подобалася ця наука. Тому я досі з вдячністю пригадую свою наставницю і вважаю, що від учителя залежить дуже багато в майбутній долі учнів», – говорить міністр просвіти.
Уже через рік розумна і настирлива дівчина стала студенткою історичного факультету Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова і вдало закінчила його у 1983 році. До того часу встигла вийти заміж за старшого на рік хлопця зі своєї школи, народити донечку. Любов, взаєморозуміння та лад у молодій сім’ї, а також наполегливість і старанність студентки вишу сприяли успішному завершенню навчання й отриманню омріяного диплома.
За розподілом молодий фахівець потрапила до Бендерської середньої школи № 8, де й розпочала педагогічну діяльність учителем історії та суспільствознавства.
З 1990-го до січня 2022 року Світлана Миколаївна працювала в Бендерському теоретичному ліцеї імені Л. Берга на різних посадах: учителем історії та суспільствознавства, завідувачем кафедри, керівником міського методичного об’єднання вчителів історії та суспільствознавства. З 2012 року очолила цей престижний навчальний заклад.
У січні 2022-го директора ліцею призначили міністром просвіти ПМР. Як не прикро, але доводиться констатувати, що цього радісного моменту не застав коханий чоловік Анатолій Петрович, який пішов з життя, не доживши кілька місяців до «рубінового» весілля зі своєю вірною подругою і дружиною. Однак привітала маму дочка Ярослава з онукою.
Світлана Миколаївна, попри велику зайнятість на роботі, зберігає дружні стосунки зі своїми шкільними друзями, колишніми однокурсниками, колегами по роботі в ліцеї. Вона не цурається хатньої роботи, тримає в порядку домівку, порається в кухні, та, в очікуванні гостей на день народження, запланувала приготувати смачний торт за власним рецептом і багато інших смачних страв.
Запитання, чи складно бути міністром просвіти, скоріше, риторичне. Будь-яка професія специфічна і може викликати низку складнощів. Саме тому кожен має займатися тим, що знає та любить. Посада міністра просвіти не є винятком, оскільки ця справа надзвичайно складна та відповідальна. Важливо розуміти, що освіта – не та галузь, де результат буде миттєвим. Деякі зміни стануть помітними швидше, а кардинальні вдасться побачити лише по деякім часі.
Для посадовця дуже важливо планувати свою діяльність та прораховувати ходи наперед. Тому-то Світлана Миколаївна віддається роботі на всі сто відсотків. Благо, вона вміє це робити, навчена ще з молодих років.
«Чи не загордилася я на цій посаді? Повірте, мене навіть дивували окремі мої знайомі, які радили змінити свою поведінку. Вони вважали, що міністрові належить ходити повільніше, гордливо підносити вище голову, змінити своє ставлення до оточення. Тобто мені радили своєю поведінкою показувати новий «начальницький» статус. Це й досі мене вражає. Невже високе службове становище має міняти характер людини? Це ж усього тільки сходинка на життєвому шляху. Я переконана, що людина, на якій посаді вона не перебувала б, перш за все, повинна залишатися людиною», – запевняє Світлана Іванишина.
Міністр просвіти відзначена державними нагородами: Грамотою Президента ПМР, медаллю «За трудову доблесть», орденами «Трудова слава» та «За заслуги»
ІІ ступеня. Удостоєна почесних звань «Відмінник народної освіти ПМР» та «Заслужений працівник ПМР».
Післяслово: Гідний рівень придністровської освіти відомий далеко за межами республіки, свідченням цього є конкурентоспроможність випускників організацій освіти на ринку праці, їхнє успішне навчання у вишах Росії, Молдови, України та далекого зарубіжжя.
«Сказати, що все в нас добре, всього досягли, буде неправильно. Я це усвідомлюю та разом із педагогічною громадськістю республіки готова долати наявні труднощі, щоб зробити новий крок у підвищенні рівня нашої освітньої галузі», – запевняє Світлана Іванишина.
Світлана Миколаївна переконана, що кожна людина – це Всесвіт. До кожної треба знаходити свій, особистісний, підхід, особливо до маленької людини, використовувати певні правила як батькам, так і вчителям, щоб привернути до себе дитину. Для цього і працюють установи освіти, існує ціле міністерство, що відповідає за майбутнє наших дітей, нашої держави.
Уляна БОНДАРЧУК.
Фото автора.