З часу створення Об’єднаної Ради трудових колективів (ОРТК)11 серпня виповнилося 34 роки. Всі придністровці знають, який неоціненний внесок у проголошення та розвиток ПМР зробила ця організація. Тож пригадаємо, як народилася ОРТК, з чого розпочався у нас робітничий рух?
Наприкінці літа 1989 року суспільно-політична ситуація в Радянській Молдавії вкрай загострилася. Офіційний Кишинів відкрито загравав з місцевими націоналістами, які в травні того року об’єдналися в Народний фронт Молдавії (НФМ) за прикладом Прибалтики. Перебуваючи в стані ейфорії від завойованих свобод, більша частина молдавської інтелігенції зайняла позицію підбурювання по відношенню до власного народу і шовіністичну – відносно до інших національностей. Центральні органи Радянського Союзу на той час бездіяли, й таким чином складалася обстановка практично повної вседозволеності. Фронтисти, впевнені у своїй безкарності, активно організовували діяльність по захопленню влади.
З метою відстоювання прав людини та громадянина, на лівобережжі Дністра та в Бендерах зважилися на безпрецедентну в масштабах СРСР акцію – політичний страйк. Основним приводом до цієї події стали зміни проектів законів про мову, що обговорювалися більше року. Поправки й уточнення представляли собою повну перемогу НФМ: передбачалося силою витіснити російську мову з царини політики, економіки, культури. Всі пропозиції, висунуті на сесіях міських Рад Тирасполя, Бендер і Рибниці, про впровадження двох державних мов – молдавської та російської – були повністю проігноровані.
Спільне засідання Ради трудового колективу (РТК), партійного та профспілкового комітетів Тираспольського заводу «Точлитмаш» ім. Кірова відбулося 8 серпня 1989 року. Воно підтримало пропозицію про необхідність створення Об’єднаної Ради трудових колективів Тирасполя. Можна з упевненістю стверджувати: саме на заводі ім. Кірова зародилася ідея створення ОРТК.
«На початку серпня 1989 року, – розповів перший голова ОРТК Тирасполя Борис Штефан, – я був присутній на засіданні Ради директорів. Директор «Точлитмаша» Анатолій Большаков, розмовляючи з Ігорем Смирновим, сказав: «У нас на кожному підприємстві є Ради трудових колективів. Це – сила. Потрібно сили об’єднувати, створити Об’єднану Раду трудових колективів міста. Це нині досить необхідно». Ігор Смирнов з ним погодився і, обернувшись (я сидів позаду), сказав: «От і кандидат на посаду голови – Борис Штефан, голова РТК нашого заводу «Електромаш».
Рішення про створення ОРТК назріло: в БК «Кировец» 11 серпня зібралося 450 представників трудових колективів Тирасполя. Пролунала пропозиція про створення в місті організації, вона була одностайно підтримана. Тоді в протоколі зборів зафіксували: «У зв’язку з загостренням суспільно-політичної обстановки в Тирасполі необхідно вжити рішучих і дієвих заходів щодо її стабілізації. Для оперативного керівництва створити ОРТК міста». Потім відбулося висунення й обрання представників трудових колективів. До її складу увійшла 31 людина, в тому числі троє представників від міськвиконкому і один – від міськкому комсомолу. До складу першої ОРТК були обрані Анатолій Большаков та Ігор Смирнов. Головою організації міста збори одностайно обрали Бориса Штефана.
На своєму першому засіданні 14 серпня ОРТК ухвалила рішення про проведення 16 серпня двогодинного попереджувального страйку. У Зверненні до депутатів XI сесії Тираспольської міської Ради, яка відбулася того ж дня, говорилося: «Трудові колективи вважають, що керівні працівники Президії Верховної Ради, ЦК КПМ не дотримали своїх обіцянок, даних на зустрічах у трудових колективах, на сесії міської Ради та партійного активу Тирасполя щодо врахування інтересів російськомовної частини населення, і тим самим викликали недовіру робітничих колективів до центральних органів влади. Робітничі колективи Тирасполя попереджають, що жодне важливе політичне чи економічне рішення, яке зачіпає інтереси трудящих та службовців, не може бути ухвалене без їхньої згоди».
Попереджувальний страйк у Тирасполі відбувся 16 серпня 1989 року і тривав з 14 до 16 години. У ньому взяли участь 28 трудових колективів – понад 27 тисяч осіб, ще 19 трудових колективів висловили свою підтримку, не зупиняючи роботу. Підсумки страйку підбили на засіданні 17 серпня. Тоді ж було прийняте рішення про перетворення ОРТК на постійно діючий орган. За кілька днів, 21 серпня, завод ім. Кірова оголосив міський страйк.
Того ж дня рішення кіровців підтримали «Електромаш», завод ЗБВ-6 і багато інших. На вечірньому засіданні організації Ігор Смирнов сказав:
«Ситуація вимагає рішучих дій. Нам не пробачать зволікання. Якщо ОРТК не візьме ініціативу у свої руки, то трудові колективи обійдуться без нас».
ОРТК рішуче взяла функції страйкового комітету на себе і висунула наступні вимоги: сесію Верховної Ради Молдавської РСР, намічену на 29 серпня, відкласти.
Провести всенародне обговорення і постатейне голосування по законопроектах у міських, районних, сільських і селищних Радах. У проектах законів про мови врахувати пропозиції трудових колективів про надання статусу державної двом мовам – молдавській та російській.
Розмах страйкового руху в Придністров’ї був дуже широким. Про це свідчать цифри: на 12 вересня в Тирасполі страйкувало 62 підприємства, а по МРСР – всього 211. Крім того, понад 400 трудових колективів висловлювали свою солідарність зі страйкуючими.
Павло ОСТАПЕНКО.