«Що посієш, те й пожнеш», – повчає українське народне прислів’я. Це стосується й аграріїв, які невтомно працювали, землю придністровську засівали й дочекалися збору врожаю – особливо напруженої пори хліборобської.
Про перебіг жнив, чи будемо ми з хлібом, а також як виживають господарства в непростих нинішніх умовах, розповів в ефірі Радіо 1 міністр сільського господарства і природних ресурсів Олег Іванович Дилігул.
– Тож чи буде країна з хлібом?
О. Д.: Урожай 2023 року радує. Опадів було достатньо. Тривожила ситуація з забезпеченням мінеральними добривами, проте в більшості наших господарств зуміли підгодувати рослини, тому обсяг вирощеного і зібраного урожаю перевищує торішній більш ніж на 100 тисяч тонн.
Цього року збирання зернових розпочалося раніше і тривало практично повний місяць – з кінця червня і до початку серпня. Прибрано близько 97 % площ, залишилося зібрати жито, ярову пшеницю, які дозрівають дещо пізніше.
– Чи є лідери в збиральному змаганні?
О. Д.: Слободзейський, Григоріопольський та Рибницький райони за площами зайняті зерновими 1-ї групи. За врожайністю на 1-му місці Кам’янський район, упевнено тримають 2-е місце Рибницький і Дубоссарський райони.
– Скільки площ традиційно відводиться під зернові?
О. Д.: Пшеницею зайнято в середньому 78 тис. га. У порівнянні з минулим роком господарства дещо збільшили площі під зернові, розуміючи, що треба підстрахуватися, запобігти негативним погодним явищам.
– Скільки сільськогосподарських земель у Придністров’ї зрошують?
О. Д.: Поливні площі в республіці вже перевищили 32 тис. га, але не всі вони зайняті зерновими. Овочеві та ягідні культури, сади також потребують поливу, без якого в нашій посушливій зоні на хороший урожай розраховувати не доводиться. Кукурудза на зерно і кукурудза цукрова також потребують поливу.
Бендерський, Григоріопольський і Тираспольський хлібокомбінати для забезпечення стратегічних запасів хліба частину площ із зерновими зрошують. Так вони гарантують забезпеченість зерна для борошна, хлібопечення і для внутрішніх потреб республіки.
– Наскільки полив впливає на врожайність?
О. Д.: Без зрошення урожай кукурудзи становить в середньому 7-8 т/га, а в окремих господарствах за дотримання необхідних технологічних умов, зокрема й поливу, урожай досягає 14 т/га.
– За першими показниками збору овочів, чи буде республіка зі своєю картоплею, горошком, цибулею?
О. Д.: Підприємства, які вирощують овочеві культури, орієнтовані на два ринки: перший – для лікарень, шкіл, військових частин. Ці установи повністю будуть забезпечені. Частина продукції, що залишиться, реалізуватиметься на внутрішньому ринку. Зазвичай її вистачає до листопада-грудня. Тому, вже в січні-лютому, на наш ринок можуть надходити овочі та фрукти з інших регіонів, наприклад, із Молдови.
Виробництво овочів щорічно, хоч ненабагато, проте збільшується, а щодо їх перероблення, тут ситуація складніша. У республіці є три переробних підприємства: Кам’янський консервний завод, завод «Октябрь» у Слободзейському районі й Тираспольський завод дитячого харчування. Однак не вистачає спеціально обладнаних складських приміщень для якомога довшого зберігання продукції.
– На ринках сьогодні спостерігаємо досить високі ціни на фрукти. Це пояснюється неврожаєм чи, може, ще не все зібрали?
О. Д.: Це означає, що склалися несприятливі погодні умови. Якщо для зернових надлишок вологи – благо, то для плодових культур зайва вологість і прохолода під час цвітіння згубні. Бджолам для запилення теж потрібні сонячні дні. Запилення вишні й черешні цього року не відбулося зовсім, а заморозки пошкодили абрикоси й персик. Тому недобір урожаю цих культур значний. На ціні теж позначилися витрати сільгосппідприємств, наприклад, на придбання палива і засобів захисту рослин тощо.
– Який відсоток овочів, фруктів і зерна експортується і в які країни?
О. Д.: З загального обсягу вирощених зернових культур 1/3 використовується на внутрішнє споживання, а 2/3 – це експортний потенціал у країни Близького Сходу, Азії, Африки через чорноморські порти й через хаби інших держав, зокрема й Туреччини. Ми експортуємо продукцію до великого порту, а там уже відбувається формування більших партій для реалізації кінцевому споживачеві.
– Чи можемо ми сподіватися на хороший урожай соняшнику і, як наслідок, більш стабільну вартість рослинної олії?
О. Д.: Нині в господарствах площі для вирощування соняшнику зменшують, щоб забезпечити науково обґрунтовану сівозміну (чергування сільськогосподарських культур на земляній ділянці).
Зі 100 тис. т соняшнику, який щорічно вирощують у республіці, близько 20 тис. т переробляється для внутрішнього споживання, а близько 70-80 тис. т реалізується на експорт.
Останнім часом з’явилися сучасні лінії для перероблення соняшнику, а отже спостерігається й збільшення обсягів та асортименту рослинної олії, виробленої на місцевому обладнанні. На сьогодні її ціна коливається від 20 до 23 рублів за літр. Рафінована та дезодорована – дещо дорожча. У населення є вибір на будь-який смак. Отже, внутрішні потреби в рослинній олії забезпечені.
– Коли аграрії почнуть готувати поля до зими?
О. Д.: Ця підготовка ніколи не припиняється. Водночас зі збиранням урожаю ведеться підготовка ґрунту до зими. Сучасні комбайни подрібнюють солому і розподіляють її по ширині жатки на полі. Після цього на лани виводять лущильники тощо.
– Які озимі культури сіють у Придністров’ї?
О. Д.: Уже з 1 серпня деякі господарства почали сіяти рапс, який є хорошим попередником наступних культур. Крім того, його рано збирають, і є можливість використовувати землі за іншим призначенням.
– Чи можна урожай цього року назвати хорошим і що продовольча безпека респуб-
ліки гарантована?
О. Д.: Урожай зазвичай ділять на дві групи. До першої належать зібрані зернові колосові, рапс.
Її можна назвати задовільною.
Друга група теж поки що задовільна, бо до збирання кукурудзи та соняшнику ще маємо час. Та вже можна сказати, що мінімальний обсяг сільськогосподарської продукції, необхідної для внутрішніх потреб населення, вирощений.
Олена Дворська.
Фото: ecology-pmr.org