Упродовж 50 років Олександр Фойницький олівцем і пензлем стверджував мир і життя на нашій землі. Це видатний російський і радянський митець і педагог, заслужений діяч мистецтв Молдавської РСР, автор понад 300 картин. 23 серпня йому виповнилося 137 років від дня народження.
«Живопис – заняття для сліпих. Художник малює не те, що бачить, а те, що відчуває», – так казав видатний французький та іспанський художник Пабло Пікассо, який жив і працював у ті ж роки, що і наш співвітчизник.
Олександр Федорович став першим художником-літописцем Тирасполя й зафіксував місто в переломні моменти його розвитку. Майстер пензля зобразив його у своїх живописних та графічних роботах, ось чому ці картини є для нас сьогоднішніх документальною історією.
Олександр Фойницький народився 23 серпня 1886 року на хуторі недалеко від села Курлюгівка Єлизаветградської губернії. Він закінчив церковно-приходську школу і чоловічу гімназію в Єлизаветграді, потім – Одеське художнє училище. Здібного випускника цього навчального закладу порекомендували в Академію мистецтв, проте через відсутність коштів він змушений був прийняти пропозицію працювати вчителем малювання і креслення в Тирасполі. Понад 60 років творчість художника перепліталася з педагогічною діяльністю й активною громадянською позицією.
У 20–30 роки минулого століття він створив серію малюнків, що відображають будівництво шкіл і установ культури, перших індустріальних підприємств міста. Десятки творів присвячені Тирасполю і річці Дністер: «Мітинг з приводу утворення МАРСР. 28 липня 1924 року», «Першотравневий парад у Тирасполі 1925 року», «Тирасполь будується» (1932 р.), «Нові будинки в Тирасполі» (1933 р.), «Учительський інститут у Тирасполі» (1935 р.), «Весна. Будівництво театру в Тирасполі»(1939 р.) і багато інших, а також картини, присвячені громадянській війні: «Партизани біля багаття»(1932 р.), «Штурм Перекопу» (1938 р.).
Олександр Федорович працював не тільки в жанрі історичного живопису, а ще приділяв увагу пейзажу. До нього належать картини «Осінь», «Березень», «Відлига», «Тихий вечір», «Бездоріжжя», а також портрети: «Партизан», «Портрет дівчинки», «Портрет Марецького». У колекціях багато автопортретів, деякі виконані з самоіронією.
Олександр Фойницький перший організував гурток для охочих малювати, він був талановитим викладачем, який зміг надихнути на творчість молодь того часу та виховати цілу плеяду талановитих художників. Їхні імена сьогодні відомі у Придністров’ї: Леонід Григоращенко, Микола Глущенко, Віктор Радованов, Михайло Руденко. Ідея створення художньої школи в рідному місті – теж його.
Дитяча художня школа в Тирасполі була відкрита 20 листопада 1959 року за розпорядженням Міністерства культури СРСР. З 1975 року їй присвоєне ім’я Олександра Фойницького – почесного громадянина міста, заслуженого діяча мистецтв МРСР. У 2003 році школа «переїхала» в нову будівлю, зведену за індивідуальним проектом архітектора Петра Тяжка. В ній функціонують майстерні з малюнку, живопису, композиції, графіки, скульптури, кабінети з історії мистецтва, комп’ютерної графіки, бібліотека. Викладачі разом з учнями створили музей та меморіальну кімнату відомого діяча.
Кредо митця «Ні дня без малюнка» перейняли його відомі учні, члени Спілки художників СРСР Леонтій Глущенко і Геннадій Зиков. Сам же Олександр Федорович усі свої картини заповів рідному для нього місту.
Художник був одним з ініціаторів і активним учасником створення художнього музею. Завдяки його старанням заклад культури відкрили в 1938 році.
Життєствердні твори Олександра Федоровича посіли гідне місце в музеї художньої школи, в колекціях музеїв Тирасполя, Кишинева, Кіровограда і в багатьох приватних колекціях.
Олена КВIТКА.