Піввіковий ювілей відзначив Ближньохуторський Будинок культури.
Урочистості з цієї нагоди відбулися 28 серпня – у день храмового свята Успіння Пресвятої Богородиці, яка є покровителькою села.
Неймовірна спека не завадила його мешканцям та гостям села зібратися у великій залі установи-ювіляра, щоб засвідчити свою повагу і любов до рідного осередку культури.
У його фойє організатори свята розмістили виставки: художні твори юних митців, які навчаються живопису у зразковому колективі образотворчого мистецтва «Акварель» та колективу декоративно-ужиткової творчості «Фантазія». З гучномовців лунали пісні у виконанні творчих ансамблів села, а також музика місцевого духового оркестру.
Біля входу до зали ми зустрілися з нашою давньою знайомою, художнім керівником народного ансамблю української пісні «Хуторянка» Валентиною Шияновою, яка розповіла, що колектив діє вже тридцять сім років. Двадцять два з них його очолює Валентина Вікторівна, яка щиро віддається улюбленій справі, продовжує створювати нові програми, рада виступати зі своїми подругами на будь-якому майданчику.
«У «Хуторянці» залишилося лише десятеро виконавців. Серед тих, хто з перших днів і до сьогодні продовжує співати, – Анна Волощук, Валентина Синюкаєва, Валентина Дворецька та Валентина Шарай, – розповіла керівник. – На сьогоднішньому ювілейному концерті ми виконаємо три пісні: молдавською, російською та українською. Глядачі полюбляють нашу «Хай гуляє все село», а цього дня вона дуже актуальна, бо Ближній Хутір відзначає храмове свято, і справді, все село гуляє. Ми щасливі, що глядачі нас приймають, українську пісню знають і залюбки співають з нами разом. У селі майже 70 % українців проживає, а ми народ співучий, і яка б погода не стояла на дворі, пісня завжди крокує з нами поряд», – запевнила співрозмовниця.
Художній керівник Будинку культури Ірина Гуртова приєдналася до розмови. Вона поділилася деякими фактами з історії установи: «У 1973 році завершилося будівництво цієї величної споруди на 700 глядацьких місць, і вона широко відчинила двері хуторянам. Це була надзвичайна подія в культурному житті села і його мешканців. До того у нас діяв невеличкий клуб, що розміщався в будівлі старої церкви. Її розвалили, коли вона втратила актуальність як установа культури.
Згодом, коли наш колгосп ім. Мічуріна вийшов на рівень колгоспу-мільйонера, буття місцевих жителів відчутно змінилося. Всі будинки селян газифікували, збудували дитячий садочок, будинок побуту, баню, приміщення сільради, великий універмаг і продуктовий магазин тощо. Практично, гроші на всі ці блага колгоспники заробляли самі. Нинішнє храмове свято ми вирішили сумістити з 50-річним ювілеєм нашого рідного БК».
Ірина Дмитрівна за двадцять два роки роботи в установі змінила кілька професій. За певний час, набувши досвіду, вона дістала нинішню посаду.
Нині в БК функціонує бібліотека, діють народні колективи: духовий оркестр імені М. Скороходова, ансамбль української пісні «Хуторянка»; зразкові – колектив образотворчого мистецтва «Акварель», а також вокальний ансамбль естрадної пісні «9-й Маршрут», дитячий вокальний колектив естрадної пісні «Веснушки», декоративно-ужиткової творчості «Фантазія», театральний клуб «Ефект». Серед інших – дитячий духовий оркестр «Маяк», хореографічний ансамбль «Фієста», колектив мистецького слова «Живе слово», хореографічний колектив східного танцю «Арабеск». У Будинку культури працює музей села.
«Загалом, у БК знайшли собі заняття до душі близько 600 учасників різного віку. Переважна більшість – це учні місцевої школи. Ми з нового навчального року поповнюємо свої колективи. Відвідуємо класи, запрошуємо дітей до гуртків, пропонуємо їм виростати всебічно розвиненими. Діти приходять до нас, щоб відпочити душею і тілом. Однак, ніхто не примушує їх тут залишатися, або займатися тим, що їм не до душі. Такий підхід є нормальним. Однак, виходячи з того, що кожна дитина талановита по-своєму, ми допомагаємо їй проявитися, знайти свій шлях, повірити в себе. Таланти виявляються в музиці, танцях, спорті, декламації художніх творів. Ми сприяємо їхньому розвиткові», – запевнила Ірина Дмитрівна.
Поки тривали наші розмови, зала поступово наповнилася глядачами, які прийшли на урочистості з нагоди храмового свята та ювілею місцевого Будинку культури.
Зі святково прикрашеної сцени лунали слова привітань від представників Управління культури району, голови Ради – глави адміністрації села Ближній Хутір Тетяни Ракович, очільника первинних громадських організацій ветеранів війни та спілки жінок Наталії Гейне, помічника депутата ВР Івана Недєлкова – Анастасії Дизової.
Активістів, небайдужих до громадського життя села, нагородили почесними грамотами адміністрації та Ради народних депутатів Слободзейського району і міста Слободзеї, а також грамотами сільської адміністрації.
Здається, не забули нікого: працівників місцевого відділення пошти, дитячого садочка «Алёнушка», учителів-предметників сільської школи, працівників БК тощо. Не обійшли стороною золотих ювілярів подружнього життя: Валерія та Любов Бєлих, Миколу та Олену Димитраш, Петра та Олександру Лашкових, Петра та Тетяну Січкар, Анатолія та Ніну Федорових. Їм вручили пам’ятні подарунки від депутата Верховної Ради ПМР Івана Васильовича Недєлкова.
Ми поспілкувалися з подружжям – Любов’ю Іванівною та Валерієм Вікторовичем Бєлими, які у жовтні відзначатимуть 50-річчя сімейних взаємин.
Любов Іванівна за фахом – вихователька, все життя віддала роботі з дошколятами, її чоловік – майстер холодильних установок. Жінка розповіла: «Ми живемо в цьому селі з 1975 року, відколи приїхали з Великомихайлівського району Одеської області. Виростили трьох дочок, маємо четверо онуків. Нині вже на пенсії. Що нам допомагає зберігати добрі стосунки? Спільні інтереси, спільні діти, та, найголовніше, віра в Бога, яка надає нам сили й терпіння витримувати разом усі життєві негаразди. Ми бажаємо юнакам та дівчатам, які планують укладати шлюб, навчитися поважати одне одного, вміти поступатися особистими інтересами заради коханої людини».
Урочистості супроводжувалися великою концертною програмою місцевих колективів художньої самодіяльності та гостей із села Карагаш.
Уляна БОНДАРЧУК.
Фото автора.