Нашому колезі, заступнику голови Спілки журналістів Придністров’я, головному редактору муніципальної газети «Слободзейские вести» Олегу Настасенку 28 серпня виповнилося 70 років.
Ювіляр – автор багатьох книг і публіцистичних робіт, пов’язаних з історією краю – як Слободзейського району, так і всього Придністров’я. Лауреат багатьох журналістських конкурсів, Олег Гаврилович за перемогу в літературному конкурсі Російської спілки письменників (2021 р.), присвяченому ювілею Великої Перемоги, нагороджений медаллю «Георгіївська стрічка» – за внесок у розвиток російської літератури та культури. За відданість козацькому руху він відзначений хрестом «За вірність Чорноморському козацтву».
У червні 1976 року, коли в його активі були вже навчання в інституті, служба в армії, робота в комсомолі, коли вже надрукували його перші матеріали в районній газеті «Сельская новь», йому як молодому комуністові запропонували перейти працювати в Слободзейський райком Комуністичної партії. На співбесіді перший секретар РК КПМ легендарний В’ячеслав Проценко сказав, що добре знає сім’ю Настасенків, і висловив упевненість, що й молодший Настасенко працюватиме так само гідно, як і його батько Гаврило Євстафійович, і не осоромить своє відоме прізвище.
Довго затриматися в райкомі КПМ не вдалося. Наприкінці 1983 року його, 30-річного працівника відділу пропаганди та агітації Слободзейського РК КПМ, призначили головним редактором районної газети «Сельская новь». Було це 37 років тому, а здається, що зовсім недавно. Свіжі ще спогади про те, як переживали за кожне слово, надруковане російською та молдавською мовами (газета тоді виходила і в молдавському варіанті). Уже далеко опівночі в Тираспольській друкарні «Типар» він у черговий раз переглядав відбитки газетних шпальт, перш ніж підписати «У світ дозволяю».
«Відповідальність за кожне надруковане слово спонукала мене знову і знову перечитувати газетні рядки, – згадує Олег Гаврилович. – Адже колектив редакції зустрів мене, посланця райкому, далеко не з розкритими обіймами.
У газеті тоді працювали дуже досвідчені журналісти, кожен з яких міг керувати редакційним колективом. Я самостверджувався працею, відповідальністю, бажанням зробити газету кращою. Крім того, мені, філологу, паралельно доводилося освоювати ремесло журналіста виключно шляхом самоосвіти й накопичення практичних знань і навичок».
Щоб бути щасливим, зовсім не обов’язково бути багатим, переконаний Олег Гаврилович. Головне – реалізувати свій творчий потенціал, знайти улюблену роботу, жити в мирі зі своїм оточенням. Уже понад 37 років минуло відтоді, як він провів свою першу робочу нараду з журналістами районної газети. Вона вже й назву має іншу – не «Сельская новь», а «Слободзейские вести». І в районі вже стільки всього змінилося, причому на краще, що легше буде згадати все те добре, що збереглося від того далекого часу.
О. Настасенко – автор багатьох книг. Та особливо слід виділити дві з них. Наприкінці 2019-го вийшла у світ його книга нарисів «Справи земні» про аграріїв республіки, а вже наступного 2020 року читачі ознайомилися з її продовженням – другою книгою «Справи земні». Тут зібрані нариси про життя 53 придністровських аграріїв, які живуть і працюють на рідній землі – від села Незавертайлівка до села Хрустова. Олег Гаврилович згадує, що, працюючи над створенням республіканського журналу про сільське господарство, він познайомився з багатьма місцевими сільгоспвиробниками. Вони так вразили його, що він вирішив написати про них.
«Так, летять роки, «як сон, як ранковий туман», – каже герой нашої розповіді. – Коли замислююся над тим, що зроблено за час діяльності в редакції «районки», то доходжу висновку, що написана і втілена в газетні шпальти історія району. І не тільки через події, що відбувалися, а здебільшого якраз через долі людей: ветеранів Великої Вітчизняної війни, воїнів-інтернаціоналістів, захисників Придністров’я, хліборобів, учителів, лікарів, артистів, спортсменів».
Абсолютно впевнений, що не посади, звання і нагороди – головна оцінка заслуг людини та результатів її праці. Проте сьогодні це мірило залишається головним у будь-якій характеристиці, й у «скарбничку» листка з обліку кадрів воно потрапляє в першу чергу. То що ж сьогодні значиться «в заслугах» на рахунку нашого ювіляра?
О. Г. Настасенко – головний редактор районної газети «Слободзейские вести» та республіканського журналу «АгроЭкопартнер», один зі співзасновників Слободзейського районного літературного об’єднання «Зов души», член правління і заступник голови Спілки журналістів Придністров’я, почесний працівник ЗМІ ПМР, заслужений працівник ПМР. Він – кавалер орденів «Трудова слава», «За заслуги» ІІ ступеня, володар багатьох медалей та інших державних нагород. До 70-річчя Указом Президента ПМР нагороджений орденом «За заслуги» І ступеня.
«Дуже хочу, щоб назви моїх книг відображали їхню головну думку, – наголошує Олег Гаврилович. – Звідси й назва моїх книг – про аграріїв, адже справи земні – це головна міра оцінки значущості людського життя. Вважаю, ця назва наштовхує на філософські міркування про сенс нашого буття».
Олександр ЮШИН.
Фото: slobodzeya.gospmr.org