Ці слова придністровської поетеси Галини Васютинської повною мірою передають той настрій, що ось уже понад тридцять років панує на нашій благодатній землі – землі мальовничій, хлібній і мирній, щедрій на добро, достаток та любов.
Придністров’я – сонячний куточок
З добрими і щирими людьми.
З різних мов тут сплетений віночок,
Як брати, в сім’ї живемо ми.
Своє ставлення до рідного краю, до традицій, що склалися впродовж всього розвитку республіки, виявили мешканці з усіх куточків Придністров’я в його 33-й день народження.
У центрі Тирасполя в Катерининському парку столиці відбулися масові гуляння. Серед осіннього різнобарв’я, на зеленому газоні розгорнулося одразу три етнічні подвір’я, що репрезентують найбільш численні нації, які населяють наш багатонаціональний край: російську, молдавську та українську.
В українському обійсті гостей зустрічали хлопці та дівчата в національному вбранні. Вони весело, зі знанням справи розповідали гостям про звичаї та традиції українського народу, демонстрували зразки дівочих віночків, сплетених із різнокольорових квітів та стрічок. Допитливим містянам пояснили, що віночок, сплетений із квіточок і трав, оздоблений яскравими стрічками, – один із найдавніших українських символів. Образ української дівчини неможливий без гарно увінчаної квітами голови. Та мало хто сьогодні знає, що це не тільки чудова прикраса, яка формує естетичний зовнішній вигляд юної українки, а перш за все – важливий елемент – символ українського життя.
Для багатьох присутніх стало відкриттям, що у вінок вплітають 12 різних квіток, кожна з яких має своє особливе значення. Мак вважається не тільки квіткою мрій, але й запорукою родючості, краси та молодості; ромашка є символом кохання, ніжності та вірності; соняшник – відданості й вірності; волошки у віночку – символ людяності; ружа, мальва і півонія – є символами віри, надії, любові; м’ята – оберег дитини та її здоров’я; материнка – символ материнської любові; лілея – дівочі чари, чистота, цнота; дев’ясил – корінь дев’яти сил, який зміцнює та повертає здоров’я; безсмертник – символ здоров’я, загоює виразки та рани; цвіт вишні та яблуні – материнська відданість і любов; калина – краса та дівоча врода; хміль – гнучкість і розум; польовий дзвіночок – вдячність.
Влітку віночок сплітали з різних трав і квітів, восени – з золотавого та червоного листя, взимку – зі штучних квітів. Збирали квіти в певні дні й у певну годину в залежності від призначення вінка. Перед плетінням квіти «очищали». Категорично заборонялося вплітати «нечисте зілля» – папороть, вовчі ягоди, дурман тощо. Хлопців під час плетіння поблизу не мало бути.
Не менше значення приділялося стрічкам (лєнтам або биндам): їх кольору, довжині, підбору. Дванадцять кольорів, кожен з яких був оберегом і лікарем, захищаючи волосся від чужого ока.
Стрічки вимірювали по довжині коси, розрізали нижче коси, щоб її сховати. Найпершою по центру в’язали світло-коричневу – символ землі-годувальниці, пообіч якої жовті – символ сонця; за ними – світло-зелені й темно-зелені – краса та молодість; голубі й сині – небо і вода, що надають силу й здоров’я. Далі чіпляли жовтогарячу – символ хліба, фіолетову – мудрість, малинову – душевність і щирість, рожеву – достаток. Білу вплітали лише тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом (на лівому – сонце, на правому – місяць). Не вишита стрічка не пов’язувалася, це був символ пам’яті про померлих. Дівчата, що вплітали у віночок мак, підв’язували до нього червону стрічку – символ печалі й магічності.
Категорично заборонялося одягати віночки заміжнім жінкам.
Гості зацікавлено слухали ці подробиці, бо не володіли такими знаннями.
Учасники столичного Будинку народних традицій та ремесел достойно представили українське подвір’я: вони щиро запрошували гостей до столу та пригощали їх смачними національними стравами.
Святковий настрій створював ансамбль козацької пісні «Станиця».
Христина ЖУРАВЕЛЬ.
Фото: ИА «Новости Приднестровья».