Жоден номер нашої газети не обходиться без новин спорту. Найчастіше повідомляється про блискучі виступи та перемоги вихованців дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Нині маємо нагоду ще раз розповісти про «зоряний» заклад, центр спортивних здобутків, якому виповнилося 60 років.
Про Суклейську ДЮСШ
Цей ювілей – свято однодумців: працелюбних і цілеспрямованих тренерів та їхніх вихованців. На сьогодні в спортшколі успішно функціонують п’ять напрямків: спортивна акробатика, художня гімнастика, спортивна гімнастика, легка атлетика та баскетбол. Освоюють ці види спорту 430 учнів.
Багато що під силу цілеспрямованому колективу, у складі якого 30 тренерів-викладачів і, що досить відрадно, 14 з них – випускники цієї установи. Поміж викладачів 13 майстрів спорту, один з яких – міжнародного класу, 14 відмінників фізичної культури та спорту Придністров’я, 3 – заслужені діячі фізичної культури та спорту ПМР. Завуч школи Н. Цупанич – кавалер ордена «Трудова слава». Видатні тренери блискуче зарекомендували себе вмінням виховувати майбутніх героїв спорту, тому батьки прагнуть влаштувати своїх дітей саме в цей відомий заклад.
Засновник школи М. Старинов
Офіційною датою заснування Суклейської спортивної школи вважають 5 серпня 1963 року. Її основоположник – майстер спорту СРСР, заслужений тренер МРСР, відмінник народної освіти Микола Старинов. Народився він 23 березня 1937 року в селі Войново Орловської області. Дитинство його прийшлося на важкі військові роки. У ранньому віці хлопчик залишився без батька. Мати з чотирма дітьми переїхала жити на Донбас. Саме там юнак захопився спортивною гімнастикою.
Згодом Микола вступив до Кіровського педагогічного училища Донецької області. Після його закінчення рік працював на шахті. Проте особливе місце в його житті завжди належало спорту. Микола виступав за збірну команду зі спортивної гімнастики Донецька. На той час присвоєний йому перший розряд вважався великим досягненням. Молодого та перспективного гімнаста помітили, запропонували вступати на факультет фізичної культури та анатомії Кам’янець-Подільського педагогічного інституту.
На той час у цьому ж інституті на іншому факультеті навчалася і майбутня дружина Миколи Стефановича Неллі Сергіївна Литвинова. Волею долі молодим людям судилося познайомитися в літньому спортивному таборі, адже Неллі теж займалася спортивною гімнастикою. У студентські роки Микола Старинов входив до збірної інституту та області з гімнастики, брав активну участь у всесоюзних студентських спортивних іграх.
Якось він приїхав на змагання до Кишинева. Місто та квітучий південний край сподобалися йому. Молоде подружжя вирішило переїхати в Молдавію. М. Старинову запропонували очолити колектив Суклейської спортшколи. Сповнений ентузіазму, планів та любові до спорту Микола Стефанович, який мав неабиякі організаторські здібності та вмів реалізовувати мрії, став директором спортивної школи, яка на той час не мала своєї спортивної бази. Тренування проводилися в молдавській загальноосвітній школі села Суклеї.
Неллі Сергіївна згадує: «Спортивну школу в Суклеї будували довго, оскільки роботи велися коштом колгоспу імені Свердлова, а в господарства було багато інших завдань, пов’язаних із основним виробництвом та інфраструктурою села. Микола Стефанович особисто брав участь у всіх етапах будівництва, зокрема їздив за котельцем у Григоріополь, мати для спортивного залу привіз із Вірменії тощо.
Паралельно зі зведенням будівлі ДЮСШ він технічно оснащував спортивний зал загальноосвітньої школи, де тренувалися наші вихованці. Це допомагало вдосконалювати тренувально-виховний процес. Пам’ятаю, як він то поперечину сам зробить, то відремонтує старі бруси. Так поступово обладнав спортивний зал, що його просто було не впізнати. Велику підтримку надавав голова колгоспу ім. Свердлова Василь Петрович Федоряка. На той час у спортивному залі вдосконалювали свою майстерність близько 60 юних гімнастів. Чоловік тренував юнаків, а я – дівчат».
Будівництво спортивного комплексу Суклейської ДЮСШ
Велося воно поетапно. У 1974 році було здано в експлуатацію адміністративний корпус із гімнастичним залом. У 1980-му до нього прибудували гімнастичний манеж. 1988 року почав функціонувати відновлювальний центр.
Чуйний, ініціативний, добрий, винахідливий, небагатослівний, але сповнений любові до життя та спорту М. Старинов прославив сільську спортивну школу на весь Радянський Союз. ДЮСШ стала складовою бази олімпійського резерву, яка мала у своєму розпорядженні один із найкращих у СРСР спортивних комплексів. На згадку про засновника школи Миколу Стефановича щорічно проводиться міжнародний турнір зі спортивної акробатики. Його ім’я золотими літерами викарбуване в літописі Суклейської спортивної школи.
Ровесниця ДЮСШ – заступник директора з навчально-виховної роботи Неллі Цупанич згадує: «Моїм тренером зі спортивної гімнастики був засновник школи М. Старинов, інтелігентна, авторитетна та спокійна людина. Ми його дуже любили та поважали. Пам’ятаю, як будувалася наша спортивна школа. Багато сонячних днів та гучних перемог зберігають її стіни. Все своє життя я присвятила Суклейській спортивній школі, спочатку як вихованка, а потім – тренер-викладач, і вже протягом 20 років працюю завучем.
У цій школі займалися спортом дві мої сестри, чоловік, син Олександр і дочка Вікторія. Світ стрімко розвивається, і гімнастика, безумовно, теж крокує в ногу з часом, спорт молодшає, діти народжуються здібними. Якщо раніше до нас приводили дітей п’ятирічного віку, то нині й трирічні здатні та готові займатися спортом. Наша прекрасна школа з чудовим тренерським колективом і талановитими дітьми дуже потребує нового гімнастичного помосту. Ми просто мріємо про нього. Сподіваємось і віримо, що нас почують і допоможуть».
Успішні виступи спортсменів
Успіх залежить від низки факторів: фізичної підготовленості, тактичних умінь, психологічних можливостей. Уміло розвивали необхідні якості у вихованців тренери-викладачі ДЮСШ різних часів під керівництвом наступників М. Старинова: П. Пустовойтенка, Л. Ділігула, Т. Гольші, В.Чеботаря, А. Філіппенка. У 1967 році спортсмени Суклейської ДЮСШ стали призерами XXII республіканської спартакіади школярів МРСР, а в період 1969 – 1974 рр. були чемпіонами XXIII, XXIV, ХХV, XXVI республіканських спартакіад школярів МРСР.
Учні заслуженого тренера МРСР В. Тищенкова Поліна Смирнова, Валентина Горобець стали чемпіонками СРСР у бігу на 800 м; Тетяна Макеєва та Поліна Унтилова – чемпіонками СРСР серед школярів у бігу на 800 м та 1 500 м, вони ж – бронзовими призерами XIII Всесоюзної спартакіади школярів у місті Алма-Аті; Андрій Гольша – срібним призером СРСР та абсолютним чемпіоном МРСР у бігу на 1 500 і 3 000 м. Віктор Сандул, вихованець тренера-викладача М.Цибульського, 1974 року на спартакіаді школярів республіки завоював бронзу в бігу на 1 500 м.
Відділення спортивної акробатики було відкрите в школі 1979 року. Колектив підготував близько 100 призерів Молдавської РСР. Випускники відділення волейболу (тренер-викладач М.Джус) А. Стоянов, В. Дулапчі були гравцями вищої ліги. 1979 року на чемпіонаті СРСР з легкої атлетики Поліна Унтилова стала бронзовим призером, виконавши норматив майстра спорту. У 1979-1980 роках на міжнародних змаганнях з легкої атлетики серед юніорів Світлана Маркова стала срібною призеркою в бігу на 1 500 м, їй присвоєне звання майстра спорту СРСР. Вона також виборола перемогу в міжнародних змаганнях з півмарафону в Югославії.
На відділенні легкої атлетики 1980 року було відкрито спеціалізований клас під керівництвом заслуженого тренера МРСР В. Тищенкова. Вихованці спецкласу успішно виступали в змаганнях різного рівня і посідали призові місця. У 1987 році Олександр Цупанич став срібним призером СТ «Динамо» в бігу на 2 000 м із перешкодами, входив до десятки найкращих спортсменів СРСР. Він – неодноразовий чемпіон Молдавії в бігу на 2 000 м із перешкодами.
З 8 січня 2015 року директором спортивної школи стала Світлана Кирилівна Курильова, заслужений діяч фізичної культури та спорту, удостоєна медалі «За відмінність у праці». Саме вона нині задає правильний вектор розвитку спортивної школи.
«У дитинстві я захоплювалася плаванням і потрапила в спортивний клас, потім вирішила, що все-таки цей вид спорту не для мене, дуже боялася, що в мене будуть широкі плечі (посміхається), а в цей час мій старший брат займався баскетболом і в нього добре виходило, тоді я вирішила, що теж гратиму в баскетбол. І, знаєте, практично відразу потрапила на всесоюзний фестиваль з баскетболу, який проводився в Тирасполі. Семикласницею стала учасницею збірної Молдавії з баскетболу, пізніше була капітаном команди, грала в жіночій кишинівській команді.
Потім мене запросили вести жіночу команду баскетболу в Придністровському держуніверситеті, працювала і тренером у спортивному клубі профспілок, набула безцінного досвіду. Які чудові спортсмени тренувалися в мене! Семеро з них – майстри спорту України: Станіслав Завацький, Дмитро Антонець, Дмитро Лавров, Володимир Ковальов, Олександр Кольченко та мої сини Сергій і Вадим. У 2011 році мене запросили тренувати спортсменів у Суклейській спортшколі. Сьогодні це рідний для мене колектив», – розповіла С. К. Курильова.
Вікторія КРАВЧЕНКО, Олег ГАВРИЛЕНКО.
Фото автора.