Дата події є унікальною для кожного року. 2023-го вона припала на 23 вересня
Щорічно наприкінці першого осіннього місяця багато людей зустрічають День осіннього рівнодення, який має значення не лише для астрономів, а й для населення тих країн, де ці дні святкують.
Що таке рівнодення
Багато хто впевнений, що осіннє рівнодення має чітку дату – 22 вересня. Це не так – «сонячний перехід» відбувається щоразу в різний час, причому різниця становить три дні. У 2023 році це станеться 23 вересня о 06:49 (UTC) або о 09:49 (по Москві).
Потім світловий день почне поступово скорочуватися, доки не досягне свого мінімуму 22 грудня, і тоді почнеться зворотний процес – сонце світитиме все довше, і в 20-х числах березня все знову зрівняється – цього разу вже в День весняного рівнодення.
Традиції святкування в давнину і сьогодні
У дохристиянські часи, в традиціях язичницького періоду, всі явища, пов’язані з Сонцем, набували сакрального характеру. Це стосувалося і днів рівнодення: як весняного, так і осіннього.
В Японії День рівнодення взагалі є офіційним святом. Тут теж мають значення релігійні звичаї, тільки не язичницькі, а буддистські. У буддизмі цей день називається Хіган, і пов’язаний він із шануванням померлих предків. Японці відвідують їхні могили, а також готують вдома виключно вегетаріанську їжу (головним чином рисові коржики та боби) як данину поваги до заборони на вбивство живих істот.
Світло Пернатого змія: чудеса в День рівнодення
На території сучасної Мексики є споруда, що залишилася з часів стародавніх майя. Піраміда Пернатого змія (Кукулькан) у місті Чечен-Іца, розташована на півострові Юкатан, спроектована так, що в дні рівнодення Сонце створює на її сходах химерні візерунки зі світла та тіні. Ці сонячні відблиски в результаті й складаються в зображення того самого змія. Вважається, якщо в ті три години, що триває світлова ілюзія, опинитися на вершині піраміди та загадати бажання, воно обов’язково здійсниться. Тому двічі на рік до Кукулькана з’їжджаються натовпи туристів і приходять деякі місцеві мешканці, хто досі вірить у пернатих зміїв.
Святкування рівнодення у слов’ян
Широко відзначали День осіннього рівнодення і східні слов’яни, язичницькі вірування яких пов’язували цю дату, в тому числі й зі збиранням рослин для оберегів та з прогнозами на майбутню зиму.
З цієї дати в наших предків-слов’ян починався місяць, присвячений язичницькому богу Велесу, називався він Радогощ чи Таусень. На честь рівнодення гуляли два тижні – сім днів до та сім – після. І вірили, що вода в цей час має особливу силу: дітям вона надає здоров’я, а дівчатам дарує красу, так що вони старалися вмиватися якомога частіше.
За часів хрещення Русі день рівнодення замінився християнським святом Різдва Богородиці. Проте забобони нікуди не поділися. Наприклад, у народі вважали, що зірвана в цей час горобина захищатиме будинок від безсоння та взагалі від напастей, які насилає нечиста сила. Горобинові грона разом із листям викладали між віконними рамами, як оберег від нечистої сили. А за кількістю ягід у гронах дивилися, чи чекати на сувору зиму. Чим їх більше, тим на міцніші морози слід чекати. У давнину помічали, якщо в цей день погода буде непогожою, то йтиме дощ.
У хатах до свята обов’язково пекли пироги з капустою та брусницею і пригощали ними гостей.
Роман ПЕТРИКIВ.
Фото: www.pexels.com