Практично з нуля радянській владі після звільнення Бендер від фашистської навали довелося відновлювати місто для того, щоб сьогодні городяни могли насолоджуватися його красою.
Звільнені від окупації Бендери являли собою купу руїн. До війни в місті проживало понад 45 тисяч громадян. У перші дні визволення в ньому було не більше двох десятків жителів. Місто почало повертатися до мирного життя, а кількість населення – збільшуватися: на 25 вересня вже було зареєстровано 8 391 особу. Була відновлена радянська влада й робота виконкому, міських відділів і служб. Організовували комісії, штаби, будівельні бригади. Міська влада вирішувала першочергові завдання, все було направлене на якнайшвидше приведення міста в належний вигляд, відродження міської інфраструктури, відновлення нормального життя городян.
Для того, щоб провести детальне дослідження матеріальної шкоди, заподіяної місту, було створено 26 облікових комісій. Архівісти нині дають можливість на своєму сайті детальніше ознайомитися з їхньою роботою. Вони зібрали велику кількість документів і міських архівних даних.
Склад комісій був затверджений на підставі постанови виконкому Бендерської міськради депутатів трудящих від 10 жовтня 1944 року. Крайній термін надання дослідженої інформації був призначений уже на 17 листопада 1944 року. На щастя, частина висновків цих комісій залишилася у фондах бендерського Державного архіву, завдяки яким ми можемо детальніше ознайомитися з ними.
Наприклад, комісія з’ясувала, що водонапірна станція й вежа, свердловина, артезіанський колодязь були повністю зруйновані, мережа розбита, обладнання вивезене румунською адміністрацією. Лазні й котельня були частково зруйновані. Фашисти зруйнували електростанцію, знищили більшу частину майна – місто залишилося без світла. Щодо пожежної безпеки, все обладнання було вивезене, а відступаючи, ворог підірвав і спалив усю міську інфраструктуру.
Дуже великої шкоди окупанти завдали релігійним організаціям міста – православним, католицьким, юдейським. Багато церков постраждали: Олександра Невського, Петра і Павла, Святої Трійці, Святопреображенський собор, церква біля Бендерської фортеці тощо. Молитовний будинок обгорів повністю. Загарбники знищили костел католиків і 8 синагог міста. У земельному відділі все майно вивезли, а будівлю рознесли.
Постраждав і бендерський повітовий держархів НКВС МРСР (нині Бендерський Державний архів). Робоча група зазначила, що до початку війни в цій установі зберігалися документи, зібрані за період з 1866–1940 років. Частину їх на початку війни евакуювали в Сталінград, а потім – у місто Уральськ. Саму будівлю окупанти спалили разом з рештою архівних матеріалів.
По завершенні роботи всі 26 комісій підбили підсумки. У документах Державного архіву є й описані методи руйнувань, наведений перелік знищеного і вивезеного майна, а в деяких навіть указані імена румунських грабіжників.
На жаль, окремого загального документа про єдину суму збитків, завданих місту, в бендерському Держархіві не збереглося, але в місцевій газеті «Победа» від 29 грудня 1948 року була опублікована приблизна сума й узагальнена інформація про них. Лише через два роки, 3 вересня 1950 р. на 31-й сесії Бендерської міськради, присвяченій 10-річчю з дня утворення МРСР, вона була оприлюднена – 467 млн 297 тис. руб.
Спираючись на документальні джерела, можна стверджувати, що місто Бендери було практично зруйноване, а заподіяний фашистами матеріальний збиток був колосальний. Практично з нуля під керівництвом радянської влади місто відновлювали, підіймали з руїн, щоб воно продовжувало жити під мирним небом. Нині бендерчани й гості міста насолоджуються його красою, продовжують зберігати історичні пам’ятки для нащадків.
Державна служба управління документацією та архівами, згідно з дорученням Президента ПМР, продовжує активно реалізовувати проект «Без терміну давності». Він спрямований на збереження у сучасників пам’яті про Велику Вітчизняну війну, підвищення історичної грамотності, залучення молодих придністровців до вивчення історії своєї Батьківщини.
Дар’я ГЛУШКО
Фото: novostipmr.com