Є в нашій столиці затишне місце, яке добре відоме тим, хто ностальгує за минулими днями, за «радянською» кухнею, за старими традиціями, які тримаються в пам’яті старшого покоління і приваблюють молодих несподіваними пропозиціями.
Таким закладом харчування можна назвати кафе «Волна», що на вулиці Свердлова. Його господиня – Ольга Облап – колишній начальник виробництва відомого в радянські часи ресторану «Приетения». Мешканці Тирасполя та гості нашого міста часто туди навідувались. Були впевнені, що смачнішого борщу, мамалиги, окосту чи вареників годі десь шукати. І Ольгу Єфремівну знали як дуже позитивного складу характеру людину, яка вміла вислухати уважно, прийняти замовлення і зробити страву незабутньою. Тягнулись до неї люди: і вдень, і ввечері «Приетения» «гомоніла» постійними відвідувачами.
На початку двохтисячних ресторан закрили. Пані Облап каже, що кухарі, які з нею працювали, в той час не могли знайти тут роботу, тому й виїхали за межі Придністров’я: до Росії, України, Ізраїлю та Німеччини. Влаштувалися на гарну роботу, там їх шанують і цінують. Тому колишні колеги пані Ольги вдячні їй за науку.
Вона сама не збиралася залишати рідне місто, тому придбала собі у власність невеличкий заклад громадського харчування. «Кафе «Волна» відоме з 50-х років, але я його відкрила в 2003-му. Воно довгий час не працювало, і довелося докласти багато зусиль, щоб заново його запустити. Коли справа дійшла до оформлення інтер’єру, захотілося зробити щось своє, просте і невигадливе, з рідного минулого – в радянському стилі, – розповіла Ольга Єфремівна. – Мої друзі та знайомі з радістю підтримали цю ідею і допомогли мені знайти картини та скульптури, які прикрашають тепер наш зал. Для того, щоб створити затишну атмосферу, ми включаємо музику в стилі ретро, а вечорами – світильники, які додають приміщенню легкості та вишуканості».
Ольга Єфремівна навчалася кулінарної майстерності на Тираспольському лісотарному комбінаті, потім заочно закінчила Кишинівський технікум радянської торгівлі. Неодноразово підвищувала кваліфікацію в різних містах, де тільки випадала нагода. Така вже вона непосидюча, постійно прагне до вдосконалення майстерності. І, що досить важливо, завжди усміхнена. Працювала у «Домовій кухні», в кафе «Чудесница» і, як ми вже казали, в ресторані «Приетения». Виросла з кухаря до начальника виробництва. Здобула звання «Майстер «Золоті руки».
З часом вона стала автором величезної кількості новинок – страв із м’яса, а також кондитерських виробів. Жалкує, що не запатентувала жодної з них. Жінка захоплено розповідає, що робота кухаря-кондитера надзвичайно цікава. «Підключаєш фантазію, коли намагаєшся здивувати новими стравами своїх відвідувачів, і насолоджуєшся, коли бачиш, яке задоволення отримують люди, що поїдають твої витвори. Бути справжнім кухарем – мистецтво, отримати задоволення від результатів своєї праці – справжнє щастя» – переконана чарівна господиня гостинного кафе «Волна».
На запитання, що вона може побажати молодим, тим, хто зараз стоїть перед вибором свого життєвого шляху, моя співрозмовниця радить: «Щоб стати справжнім фахівцем, треба свою справу любити. Готуючи якусь страву, не можна гніватись, говорити поганих слів, бо вся енергія кухаря передається страві, яку він готує. Щось не виходить – не біда, посміхнись і на позитиві роби знову все спочатку. Любити свою роботу – ось головне, що може зробити людину щасливою».
Кафе «Волна» подобається багатьом тираспольчанам. Когось вабить інтер’єр, хтось іронічно поглядає на оточуючі предмети, а хтось просто занурює ложку в миску з борщем і насолоджується стравою, приготовленою вмілими та щирими руками кухарів цього закладу.
Юлія ПОНОМАРЕНКО.