У день Покрови Пресвятої Богородиці село Чобручі відзначило 450 років із дня свого заснування.
Свято умовно можна поділити на дві частини.
Перша – офіційна. У відкритті III районного фестивалю народної творчості та ремесел «Традиції предків – у нове століття» взяли участь глава держадміністрації Слободзейського району та м. Слободзеї Василь Тищенко, депутат Верховної Ради ПМР Олег Василатій, міністр охорони здоров’я Христина Албул, начальник Держслужби з культури та історичної спадщини Марія Кирмиз, начальники районних управлінь та глави населених пунктів району.
Виступаючи перед учасниками фестивалю, жителями та гостями свята, Василь Васильович у першу чергу зазначив, що село славиться людьми, які стояли біля витоків його становлення і прославляють його сьогодні.
■ «Чобручі завжди були одним із найбільш розвинених населених пунктів району, – сказав він. – Тут працювали й продовжують працювати досить професійні та заслужені спеціалісти. Наш благодатний край відрізняється своєю природою, працьовитими й талановитими людьми. Приклад тому – село Чобручі, яке славиться своєю гостинністю і досягненнями в праці, культурі та спорті».
Керівник району подякував усім за популяризацію народних ремесел, збереження традицій і звичаїв народів, які проживають на території республіки.
Привітала чобручан з ювілеєм і Марія Кирмиз:
■ «Дуже добре, що саме цей фестиваль створює середовище для збереження, розвитку і передачі у спадок ремісничих знань, народної творчості й традицій тим, хто буде гідно нести в майбутнє цю почесну місію».
Звернувся до присутніх і глава адміністрації села Віталій Цуркан:
■ «Сьогоднішній день – це свято єднання всіх чобручан, символ взаєморозуміння і довіри одне до одного, гордості за своє село, його історію та сучасний розвиток».
Усі найкращі думки та слова цього дня були адресовані улюбленому селу, тож перші привітання і побажання пролунали від ведучих святкової програми:
■ «Сьогодні ми відзначаємо День села – світле й довгождане наше свято, адже місце, де ти народився і виріс, – найдорожче на землі. Любов до нього об’єднує людей різних поколінь. Наші Чобручі – чудове село, зі своїми прекрасними традиціями, зі своєю історією, видатними земляками, трудовими здобутками. Нехай сьогоднішня урочистість подарує всім гарний настрій, радість і посмішки, щасливий дитячий сміх та приємне спілкування з друзями. Від щирого серця бажаємо вам добра, миру і щастя!».
Привітали селян зі святом В. Цуркан, О.Василатій та настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці, митрофорний протоієрей В’ячеслав Каменяр. Глава держадміністрації, виконуючи доручення Президента ПМР В. М. Красносельського, вручив державні нагороди чобручанам, які відзначилися.
Ордена «Трудова слава» були удостоєні: водій Центру денного перебування для дітей з обмеженими можливостями життєдіяльності Валерій Росовський і старший фельдшер СЛА (сільської лікарняної амбулаторії) с. Чобручі Марія Василатій, а медалі «За відзнаку в праці» – заступник глави місцевої адміністрації Андрій Маслов. Також цього святкового дня вшанували 22 сімейні пари, які прожили у шлюбі 50 і більше років. Кожній із них вручили символічний подарунок.
Частина друга. Творчі колективи Будинку культури с. Чобручі підготували для односельців святковий концерт. На сцені виступили зразковий танцювальний гурт «Ритми століття», народний вокальний ансамбль «Чобручанка», група «Извораш», дитячий колектив «Домисолька», солісти Софія Спотару («Алые паруса») і Жанна Беріна (вокальний гурт «Причал»), а також Василь Янковський, Ольга Василенко, сестри Плугарьові.
Після концерту народні гуляння продовжилися на території парку, де працювали пункти виїзної торгівлі та влаштовувалися розваги для дітей.
Ошатно вдягнені чобручани після святкової літургії вирушили в парк культури імені Д. К. Родіна, де розгорнувся III фестиваль народної творчості та ремесел «Традиції предків – у нове століття». На свято, здавалося, зібралося все село. Дітвора могла досхочу пострибати на батуті, а дорослі – скуштувати ароматного шашличка та пряного пиріжка. І куди не глянь – всюди щасливі обличчя людей, осяяні яскравими променями сонця та привітними посмішками, які на один день відірвалися від постійних сільських турбот.
З ранку в парку під тінню дерев, розташувалися національні подвір’я і виставки колективів декоративно-прикладної творчості та умільців району. Тут можна було побачити вироби майстрів з лозоплетіння, килимарства, гончарного мистецтва, різьби по дереву, плетіння з талаша, вишивки. Ремісники охоче ділилися секретами виготовлення тих чи інших мистецьких витворів, проводили для охочих майстер-класи в традиційних народних техніках. Наприклад, О. Караман із Тернівки представила виставку дитячих робіт із талаша (листя від кукурудзяного качана). Ляльки, кошики, тваринки, картини – все виготовлено за давньою традицією без колючих і різальних предметів.
На виставці можна було не тільки ознайомитися, а й придбати унікальні вироби, створені руками майстрів Слободзейського району. Сніжана та Сергій Твердохлєбові з с. Фрунзе – підприємці-початківці. Подорожуючи Італією, вони побачили велике розмаїття традиційної місцевої кухні, що багата ароматними спеціями. Це їх настільки вразило, що вони вирішили відкрити невеликий бізнес зі створення та продажу різних спецій і приправ у себе на батьківщині, в Придністров’ї. На прилавку тіснилися маленькі баночки та паперові пакети від виробника. Виглядало все досить естетично та апетитно. В асортименті: в’ялені помідори, груша, слива – все за італійською технологією. А от в’яленої вишні вже було не знайти – розкупили.
■ «Я дуже люблю італійську кухню: вона смачна, проста і, що найголовніше, я вже сама використовую її елементи в домашній кухні. Це не складно, адже все необхідне я вирощую на своїй присадибній ділянці: фіолетовий базилік, чебрець, перець чилі, розмарин. Сіль, просочена ароматними травами та спеціями, – це основа мого бізнесу. Сіль, лимон і базилік – для овочевих страв, а от сіль, просочена апельсином з додаванням розмарину, здебільшого використовують до риби та м’яса. Інгредієнти «обмінюються» ароматами, створюючи незабутній смак і духмяність», – ділиться Сніжана Вікторівна.
Гідну лепту в поповнення сімейного бюджету вносить і заповзятливий чоловік Сергій. Він виготовляє дров’яні печі для пікніків. Дуже зручні, а головне, мобільні, з міцних матеріалів – металу і дерева. Печі виходять багатофункціональні та легкі.
То тут, то там на фестивалі лунали плавні переливи флейти. Це грав В. Караман, 86-річний житель села. Інструмент він виготовив сам 40 років тому з м’якого дуба, який ріс неподалік від оселі. «Я не професійний музикант. Що відчуваю, те й граю», – з посмішкою сказав Василь Михайлович. У кожному звуці інструмента відображена його емоційна глибина. Він вважає, що національні мотиви, густо приправлені щирими почуттями, – це і є справжнє музичне мистецтво.
Свою творчість на концертному майданчику парку села Чобручі в рамках фестивалю продемонстрували колективи району, які показали обрядові вистави, інсценовані фрагменти народних традицій, що відображають багатонаціональну культуру Придністров’я.
Будинок культури села Паркани оформив відоме всім болгарське подвір’я, без якого вже не обходиться жоден захід.
■ «Ми представили елементи «Гуляма кыштэм». У Болгарії це велика кімната, в якій зберігали придане і нажите «добро»: посуд, при свічках вишиті подушки та виткані килими.
На подвір’ї створили й побутову картину сільської Болгарії: поставили плетену огорожу, візок із сіном та навіть домашніх тварин. Найбільш раритетними «мешканцями» тут були прядка і «ночви» (корито для замішування тіста), яким понад 120 років. Усі ці предмети побуту мають не тільки історичну, а й емоційну цінність», – розповіла директор БК с. Паркани Л. І. Бахчеван.
Фольклорний колектив «Другари» з села Паркани показав майстер-клас із підрізання виноградної лози «Трифон Зарізан». У давні часи цей обряд проводили 14 лютого для того, щоб у новому сезоні був багатий урожай винограду.
У селі обирали головного винороба-царя, і саме він в оточенні своїх друзів зрізав першу лозу. Перед тим, як зробити зріз, кущ винограду поливали свяченою водою, вином і посипали сіллю. Все це відбувалося в супроводі пісень і танців представниць прекрасної статі. Трифона Зарізана вибирали, відвідуючи кожен двір у селі та пригощаючись там вином. У кого воно було найсмачнішим, той і ставав головним виноробом у новому році.
Російське подвір’я облаштували первомайці. У центрі столу «головував» господар хати – пузатий блискучий самовар, обвішаний в’язками бубликів. Колодязь, коромисло з відрами та дерев’яний посуд прикрашені традиційним російським розписом. На порозі домівки гостей зустрічали господарі – дідусь із бабусею в національному вбранні, вони ж були й частиною фотозони, яка мала неймовірну популярність.
Виїзний варіант молдавського подвір’я «Каса маре» привезли з села Карагаш. Місцева мешканка, учасниця хору «Ветеран» Л. Балте представила свою текстильну композицію «Сім’я лелек». Цей птах по праву є символом молдавського виноробства. Не обійшлося і без традиційної молдавської дерев’яної бочки, обвитої виноградною лозою.
В українському подвір’ї села Ближній Хутір на правах господаря розташувався народний ансамбль української пісні «Хуторянка». Гостям представили виступ «Цвіт пахучий білий» та попурі з українських народних пісень.
Народний фольклорний ансамбль «Дрэгайка» районного Будинку культури театралізував фрагмент традиції «Лингэ приспа касей меле». За словами керівника колективу Світлани Негрецької, сенс її полягає в тому, що раніше люди жили бідно, але дружно і весело. Біля воріт кожної оселі були довгі лавки або призьби з глини. У вихідний день люди збиралися, брали з собою випічку, глечик з вином і, пригощаючись, співали пісні, жартували, згадували молодість, ділилися новинами.
У рамках концертної програми фольклорні колективи показали обрядові вистави, фрагменти народних традицій. Наприклад, народний колектив «Дорулец» Будинку культури с. Коротне інсценував обряд «Хрещення дитини». Учасники колективу відтворили фрагмент давньої молдавської традиції, як майбутні хресні батьки разом із нанашулами забирали дитину та її маму з дому і супроводжували до церкви, та як бабуся їх зустрічала після повернення з храму, як хресні обдаровували дитя, а його батьки дякували кумам калачами та застіллям.
У російському, молдавському, українському і болгарському подвір’ях можна було ознайомитися з творчістю, побутом і стравами національної кухні. Про історію народних ремесел розповідала експозиція «Ремесло, що стало мистецтвом» Слободзейського музейного об’єднання. Були представлені предмети побуту, які використовувалися і в обрядах: гончарні та плетені вироби, ткані килими й вишиті рушники XIX століття, а поруч – їх фабричні версії радянського періоду.
■ «Традиційні народні ремесла не померли, не пішли в небуття, вони стали мистецтвом і продовжують жити поміж нас донині», – пояснила ідею виставки директор музею Вікторія Чебан.
Піднесла свій подарунок рідному селу і гандбольна команда Чобруцької ДЮСШ. Протягом трьох днів у спортивному залі школи тривала відкрита першість республіки з гандболу серед юнаків 2008–2010 рр., в якій брали участь команди з РМ і Тирасполя. У впертій боротьбі, випередивши лише на кілька м’ячів команду СДЮШОР № 2 Тирасполя, чобруцькі гандболісти стали чемпіонами першості.
Районний фестиваль народної творчості та ремесел «Традиції предків – у нове століття» в черговий раз дав можливість дізнатися більше про культурну спадщину і багатство традицій народів Придністров’я.
Увечері для мешканців та гостей села працівники БК організували святкову дискотеку.
З раннього ранку і до пізнього вечора село весело співало і завзято танцювало! До якої години тривала дискотека – до перших зірок чи перших півнів – хто ж про те знає… Таке от воно, життя на селі – все по-простому, по-свійськи, по-особливому…
Олег ГАВРИЛЕНКО, Катерина ПУЖАНСЬКА, Анатолій ГАЇНА.
Фото: slobodzeya.gospmr.org