Микола Корнов розуміє, як багато залежить від його роботи. Тракторист Дністровського ЖЕУКу працює за будь-яких погодних умов, навіть тоді, коли про себе грізно заявляє стихія.
От і нинішня зима, і несподіваний весняний снігопад перевірили комунальників на готовність. Дністровськ пережив негоду відносно благополучно: до відключень електроенергії, тепла, води не вдавалися, дороги вчасно розчищали та посипали піском. Усе це завдяки праці, яка інколи триває по 15 годин. І в цьому чимала частка зусиль Миколи. Не випадково у День працівника житлово-комунального господарства його працю відзначили Почесною грамотою держадміністрації Дністровська.
Чи багато ми знаємо трактористів, які в рідкісні години дозвілля люблять посидіти з книжкою в руках та до того ж знають і люблять читати вірші? Таким є Микола Корнов. Наш романтичний тракторист з дитинства захоплювався романами Жуля Верна, Майн Ріда і назавжди перейнявся любов’ю до книги. По закінченні середньої школи в рідному селі Незавертайлівці він вирішив вступити на філологічний факультет Тираспольського педінституту. На початку 80-х років минулого століття цей вищий навчальний заклад вважався елітним, конкурс на навчання у ньому доходив до п’яти чоловік на місце. Напевно, світ отримав би рідкісний екземпляр чоловіка-філолога, якби, крім улюблених предметів, не треба було складати іноземну мову. У цій дисципліні абітурієнт Корнов виявився недостатньо сильним. Щоб не втрачати рік, Микола пішов учитися на тракториста в Карагаське СПТУ. Рішення було для юнака логічним: техніка вабила його не менше, ніж література.
У хлопця був мопед – жадана мрія всіх підлітків. Щасливчики, які ним володіли, з вітерцем проїжджали селом, змушуючи дівчат захоплено озиратися. Свого «коника» він розбирав до гвинтиків, до самозабуття копався в моторі та придумував різні раціоналізаторські штучки. Саме тоді в його душі зажевріла іскорка любові до техніки, що і визначило вибір професії.
Небагатослівний, істинно чоловічий характер Миколи почав загартовуватися ще з ранньої юності. Наполовину осиротівши в 9 років, він став надійним помічником для мами. А от справжнє загартування йому дав Північний флот. Сувору армійську службу юнак пройшов на підводному човні, він тричі побував у автономному плаванні. Три довгих місяці перебуваючи в субмарині, під величезною товщею води, він сповна пізнав ціну чоловічого братства й силу духу моряка-підводника.
У сімейному житті Миколи все склалося щасливо. Є затишний, гостинний будинок, сад і виноградник. Дружина Наталя, перше і єдине кохання Миколи, подарувала йому двох дочок. І одна з них втілила в життя мрію батька: стала лінгвістом, з відзнакою закінчивши Інститут мови та літератури Придністровського державного університету імені Т. Г . Шевченка.
У Дністровському МУП «ЖЕУК» чоловік працює вже п’ять років. За словами майстра Дмитра Матроса, це справжній фахівець-універсал. У його віданні – два трактори, екскаватор, розкидач піску, навантажувач, словом, майже вся спецтехніка підприємства. Його по праву називають тут «людиною з золотими руками», адже за професією він і тракторист, і екскаваторник, і ремонтник, і слюсар. Щоранку Микола Корнов із задоволенням іде на роботу в колектив, де його поважають колеги, цінує керівництво, а його праця завжди потрібна.
Світлана МАТВЄЄНКО.