Є така професія – Батьківщину захищати
Ми живемо в досить складний період для історії не лише Придністровської Молдавської Республіки, а й для всього людства. Сьогодні я, шістнадцятирічний юнак, мало можу вплинути на стан справ у своїй країні, та минуть іще кілька років і зможу зробити значний власний внесок у розвиток нашої держави.
Придністров’я – це моя Батьківщина. Тут я народився, виріс, тут живуть мої найближчі та дорогі люди, тут мої друзі. У пошуках кращого життя дехто зі співвітчизників змушений залишати рідну домівку, сім’ю, улюблених друзів. Я вірю в те, що життя налагодиться і мені не доведеться з болем у серці покидати батьківську землю. Щоб не стати перекотиполем, щоб не шукати притулку в чужих краях, розумію: необхідно налагодити життя на нашій землі. І зробити це маємо ми – молоде покоління.
«Є така професія – Батьківщину захищати», – так говорив про своє покликання герой легендарного фільму «Офіцери». Не одне покоління моїх предків присвятило ратній справі своє життя. Бути військовослужбовцем – справа нелегка. Насамперед, на твої плечі лягає відповідальність за долі земляків. Приймаючи присягу, маєш служити вірою та честю рідній країні, кожен має усвідомлювати, що доля Батьківщини тепер у його руках. І у разі потреби, ти маєш пожертвувати найдорожчим, що маєш, – своїм життям.
Професія військовослужбовця приваблювала мене з ранніх років. Сильні та сміливі люди – це гідний приклад для наслідування. Мої близькі розповідали про подвиги предків: славних козаків, переможців фашизму, воїнів-інтернаціоналістів, захисників Придністров’я. Впевнений: стану гідним продовжувачем свого роду.
Тепер наша Батьківщина в небезпеці й дуже потребує відважних і мужніх захисників. Я вивчаю історію, щоб не припуститися помилок колишніх років, займаюся спортом, щоб зміцнити тіло і силу духу, стежу за подіями нинішніх буднів, щоб не пропустити чогось важливого. І дуже хочеться, щоб настав мир у всьому світі.
Гарантами благополуччя за всіх часів виступали ратники. Не шкодуючи власного життя, виступали вони проти зла та беззаконня. Вважаю, що шлях воїна – захисника рідної землі – справа честі. Я переконаний: наше Придністров’я чекає світле і щасливе майбутнє. І ми, молоде покоління, своєю працею, своїм патріотизмом піднімемо рідний край, збудуємо заводи та фабрики. Якщо ж потрібно, станемо пліч-о-пліч і будемо відстоювати своє право жити на рідній землі, розмовляти рідною мовою.
Є така професiя – батькiвщину захищати…
Єгор ПРИТУЛЕНКО, учень 11-Б класу МОЗ «Дубоссарська гімназія № 1»
Не хочу бути схожою на них…
Життя кожної соціально адаптованої людини обов’язково пов’язане зі спілкуванням. Нас оточують однокласники, товариші, родичі. Зазвичай прийнято говорити про людей, на яких ми хочемо бути схожими, якими захоплюємося, на яких рівняємося. Проте сьогодні я хочу поговорити про тих, чиє перебування на планеті принесло багато горя. Про конкретних осіб трохи згодом…
Щодня ми ходимо до школи, де мусимо контактувати з учителями й однокласниками, пристосовуючись одне до одного, допомагати. У своїй більшості кожен із нас робить це за власним бажанням. Та рано чи пізно настає момент, коли ця допомога стає дуже необхідною нам самим. Однак у нашому житті з’являються люди, які, так чи інакше, прагнуть керувати нашими вчинками і навіть думками, одержувати від нас певний ресурс: емоції, матеріальні блага чи фізичну допомогу. Саме вони мені неприємні.
Іноді не помічаєш, як стаєш маріонеткою в чиїхось руках, починаєш ніби з власної волі виконувати все те, що від тебе очікують. Ти не хочеш руйнувати товариські стосунки, розчаровувати близьких і починаєш робити те, до чого насправді душа не лежить. І ми повинні зізнатися в тому, що та чи інша людина має над нами владу. Так! Саме владу!
Дуже прикро стає тоді, коли усвідомлюєш, що твої старання односторонні. Ти вкладаєшся у стосунки, ніби наповнюєш бездонну посудину, а в самого в душі утворюється порожнеча, бо тобі не відповідають взаємністю, не простягають руку допомоги у скрутну хвилину, твої проблеми називають дрібницями. І ти почуваєшся спустошеним.
Часто чуєш, що керувати собою дозволяють лише слабкі, безвільні та безхарактерні люди. Насправді ж це не так. Психологи довели, що найчастіше жертвами психологічних ґвалтівників стають високорозвинені, культурні люди, здатні на співчуття. Це страшно, а ще страшніше, коли ці ляльководи приходять до влади: стають політиками, військовими або медиками. У руках таких злочинців опиняються цілі народи. Прикладами таких злочинців є Адольф Гітлер, Наполеон Бонапарт, Мао дзе Дун, Муссоліні, Пол Пот, Ким Ер Сен. Такі особи мені неприємні. Багато хто пам’ятає, до чого призвела їхня діяльність.
Обираючи з-поміж осіб, чиї вчинки можна взяти за приклад, здригаюся від усіх жахів, спричинених ними людству. Зупинюся на тому, в кому людського було мало. Адольф Гітлер… Що в ньому було такого незвичайного, що ціла нація була неначе загіпнотизована?
В образі фюрера сплелися неймовірна жорстокість та диявольська харизма, він скоїв небачені за масштабами злочини. Саме тому особистість Гітлера здається незвичайною і водночас огидною.
Складно осягнути, як людина, невпевнена в собі, боязлива та занадто закомплексована, змогла підкорити собі цілу націю. Відповідь одна: без прийомів маніпуляції та пікаперських тактик тут не обійшлося. Сучасні психологи змогли довести їх застосування і пояснити принцип дії кожної.
Відомо, що Адольф Гітлер любив оточувати себе аурою таємничості, часто користувався вигаданими іменами. Саме це викликає інтерес у натовпа, бездумного оточення. З роками на його обличчі з’явився занадто гордовитий вираз та жорстокість. Він умів дивитися «крізь людей» і погляд пригнічував невпевнених. Свою посмішку, жести, пози фюрер відточував перед дзеркалом годинами, поки не досягав бажаного результату.
Кожен виступ Гітлера перед масами – це ретельно продумана театралізована постанова. Він виголошував промови, використовуючи прийоми маніпуляції над масами: своїми вигуками доводив натовп до екстазу. Його успіх був не стільки політичним, скільки психологічним. Фюрер знав, що кожен, хто прийшов його послухати, не здатен вирішити свої проблеми й почувається занадто одиноким. Коли така людина опиняється між однодумців, то переймається п’янким відчуттям приналежності до могутньої сили, так само, як і ті люди, що сьогодні потрапляють у різні сектантські організації.
Канцлер Третього рейху розпізнавав настрої людей, навчився керувати емоціями тих, хто заплутався та не змирився зі змінами в країні. Гітлер, завдяки психологічним прийомам, став уособленням мрій та фантазій співвітчизників. Німці повірили в те, що вони – вища нація. Підсумком цього масштабного запаморочення стала Друга світова війна та загибель понад 70 млн осіб на полях битв, у катівнях концентраційних таборів, тортури та жахливі дослідження на людях, зруйновані вщент, спалені та розбомблені десятки тисяч міст і сіл. Приклади наслідків нелюдської діяльності Адольфа Гітлера можна наводити нескінченно.
Коли радянські воїни знищили Третій рейх, німці каялися й дивувалися: яким чином вони могли піддатися чарам цього шахрая? Як змогли накоїти стільки лиха? Так само і ми в повсякденному житті часто зустрічаємо тих, хто здатен вплинути на наші вчинки. І вони не завжди бездоганні, зразкові та позитивні.
Отже, щоб не стати жертвою ляльководів, час від часу зупиняйтеся, аналізуйте свої стосунки з людьми, будьте обережними у виборі оточення, особливо в наш неспокійний час. Давайте собі відповідь на запитання, на кого не хочете бути схожими.
Валерія ТУНИК, учениця 10-Б класу МОЗ «Дубоссарська гімназія № 1».