Коли йдеться про Канаду, то перш за все ми уявляємо країну, в якій значну частину населення становлять українці. Як засвідчують архівні матеріали, українська діаспора в цій країні складає близько 1,5 млн осіб.
Діаспора
Це найбільша слов’янська діаспора на території Канади. Уся чисельність населення – близько 36 млн осіб. Українці Канади – складова української діаспори; а сама Канада – третя країна за кількістю етнічних українців (після України та Російської Федерації). Упродовж усього періоду свого перебування в Канаді українці доказують свою важливість та актуальність для розвитку цієї держави. Багатьма творчими та інтелектуальними здобутками вона зобов’язана саме канадським українцям. І навіть перша канадська жінка-астронавт і перша лікар-невролог, яка побувала в космосі, – Роберта Лінн Бондар – українського походження. Пишаємося і впевнюємося, що українці – сильна і талановита нація, яка в чужій країні своїми досягненнями відома далеко за межами діаспори.
Як усе починалося
З історичних довідок відомо, що перші українці на території Канади поселилися в 1891 році. Це були вихідці з села Небедиліва Західної України Іван Пилипів та Василь Єленяк. На той час багато українців покидали рідні місця в пошуках кращої долі за океаном. У Канаді тоді кожен охочий міг за 10 доларів одержати у своє користування земельну ділянку (64 га!)
Навіть сьогодні в деяких провінціях Канади збереглися великі сховища, в яких хлібороби зберігали урожаї зернових.
Згодом українців ставало все більше, вони осідали в країні на постійне проживання, почали з’являтися міста та селища з назвами, схожими на рідні – українські. Про тугу за батьківщиною свідчать численні українські символи, встановлені в містах і селах Канади. Так, наприклад, в’їзд у селище Вегервіль біля Едмонтона прикрашає велетенська писанка.
Віртуальна екскурсія в музей просто неба
Розташований він за 80 км на схід від міста Едмонтона. Це не є музей у звичному для нас розумінні (будівля з виставленими там експонатами, з табличками «Не чіпай руками!» й похмурими наглядачками). У музеї українсько-канадської культурної спадщини, в якому відтворено життя й побут перших українських емігрантів, ви цього не побачите.
«Село», як заведено по-простому називати цей культурний комплекс, приділяє велику увагу відтворенню живої історії. Для цього там проводять екскурсії, користуючись методикою розповіді від першої особи. Майже весь персонал музею працює в національних українських костюмах. Від них вимагається якомога довше перебувати «в ролі». До того ж ніколи не знаєш, про що тебе запитають. А от виходити з образу не можна.
Зрозуміло, що це дуже подобається відвідувачам. Актори відповідають на їхні запитання так, ніби тільки-но прибули сюди з 1928 року. Очевидці розповідають, що інколи цей метод збиває з пантелику відвідувачів села-музею, проте він дозволяє їм поринути в дух і час відтвореної історичної епохи. Цікаво було б побувати там… Відомо, що 1984 року музей відвідала навіть королева Елізабет II.
Туристам в музеї дозволяють усе: посидіти на ліжках і спробувати намолоти борошна на жорнах. Очевидці розказують, що таке відчуття виникає, немов приїхав в якийсь хутірець і навіть маєш змогу заглянути до осель. А там хтось прибирає в хаті, хтось лагодить млинок, хтось кує нові інструменти, хтось сіє зелень, а в церкві саме триває служба. Найцікавішим є те, що це все це – не бутафорія. Усі 39 будинків свого часу перевезли з різних частин провінції. Це й приватні оселі, школи, церкви, зерносховища і крамниці. В останніх, до речі, виставлений асортимент тільки тих продуктів, що стояли на полицях 80 років тому.
Якщо зголоднієте, тут знайдеться, чим нагодувати: у музеї зробили справжній город, на якому росте все необхідне для салату і борщу. Тут же наліплять українських вареників. До речі, це улюблений майстер-клас серед туристів. Музей української спадщини популярний не лише серед туристів, а й журналістів. Зрештою, тут нема чому дивуватись…
Підготувала огляд і все-таки дивувалася
Любов ФЕТІСОВА.