Драматургія Івана Карпенка-Карого є своєрідним підсумком майже столітнього розвитку української драматургії, піднесла її на новий рівень. Вона вражає тематичним і жанровим багатством, яке у своїй цілісності являє собою різноманітну картину життя України протягом століть.
У художній розробці історичного чи фольклорного матеріалу далекого минулого досить відчутним є зв’язок із тогочасними життєвими проблемами. Твори Карпенка-Карого багатьма своїми елементами наближені до ідейно-естетичного контексту нової європейської драми.
Авторський задум, життєва основа комедії
Намір написати комедію «Хазяїн» І. Карпенко-Карий (Іван Карпович Тобілевич) виношував довго – близько десяти років. А написав її 1900 p., коли багаті спостереження над тогочасною дійсністю, психологічні зауваження викристалізувалися у вчинки та характери героїв, склалися в яви та дії. Важливі суспільно-політичні та моральні проблеми, порушені в комедії «Сто тисяч», знайшли своє подальше всебічне висвітлення в новій комедії.
Після написання п’єси «Хазяїн» вона була піддана цензурі й лише в грудні 1900-го надійшов дозвіл на її постановку. Перші вистави наприкінці січня і на початку лютого 1901 р. мали великий успіх у Києві. Найбільш відповідальну роль – Пузиря – в цих виставах виконував сам автор комедії.
В основу п’єси покладено реальні факти капіталістичної дійсності. Драматург показав хижацьке обличчя українського капіталіста-землевласника, як ненаситна жадоба до наживи перетворює його на моральну потвору. Зображенню та викриттю цього і підпорядковані всі художні засоби комедії. Через дії, вчинки та взаємини персонажів, їхніми словами розкриваються характери героїв твору. Драматична лінія сконцентрована на центральній постаті комедії.
За словами І. Франка, у своєму творі автор змалював «…грандіозну за своїм замислом і за майже бездоганним обрамленням картину великого промисловця і глитая з селян, з його могутніми впливами й чисто селянською вдачею… Майстерна драматична техніка надає тій драмі великої сценічної вартості й гарантує їй довговічність на сцені».
Перед тим, як подати п’єсу до цензури, Карпенко-Карий прочитав її в колі артистичного товариства. Уважно слухала і дочка Орися, адже їй доведеться в комедії вперше зіграти роль Соні. Кожному виконавцю належить збагнути комедійну гостроту картин капіталістичної системи господарювання великого багатія-землевласника.
Хижак Пузир не гребує ніякими засобами наживи, не знає меж у своїх власницьких зазіханнях. Він – малокультурний, бездушний, жорстокий і свавільний. Грабіжник навчає своїх управителів діяти шахрайськими засобами. Треба показати, як жадоба наживи тяжіє над усіма помислами та вчинками тих, кого винесла на поверхню хвиля капіталістичного розвитку. Цей шахрай розуміє, що колесо капіталістичної машини крутиться і треба вміти проскочити крізь нього, щоб не роздушило. Кого ж протиставити цій темній, породженій капіталізмом силі? Інтелігенцію? Але ілюзії народницьких сподіванок розвіяла реальна капіталістична дійсність.
У комедії показано, як нещадна експлуатація призводить до загострення класових суперечностей, що виявляється спочатку в протесті робітників проти поганого харчування, а у фіналі п’єси – і в їхньому стихійному бунті, для придушення якого Пузир звернувся навіть по допомогу до влади. Показуючи ці виступи сільськогосподарських робітників проти хазяїна-капіталіста, драматург правдиво відобразив процес наростання революційного руху в українському селі напередодні 1905 року.
Це цікаво
Про глибину і правдивість розкриття образу аграрія-мільйонера свідчить той факт, що селяни з населених пунктів Кадашеве та Карлюжен, яким письменник давав читати твір, упізнали в образі Пузиря мільйонера-землевласника Шев’якова, якого вони пам’ятали ще звичайним, небагатим селянином на прізвище Шуляк. Цей Шуляк починав зі звичайних маленьких комерційних операцій, а став власником десяти економій, сотень десятин землі, тисячних отар овець, а згодом навіть змінив прізвище на інше, благородне.
Дехто із сучасників Тобілевича вважав, що прообразом Пузиря був куркуль Сінадіно, якому належало шість тисяч десятин землі та кілька кінських заводів у Тавричеській і Херсонській губерніях.
В образі Пузиря впізнав себе і мільйонер Терещенко. Режисер Панас Саксаганський у мемуарах навів цікавий факт про те, як до Карпенка-Карого було підіслано якогось незнайомого чоловіка, який пропонував письменникові хабар у 30 тисяч, щоб п’єсу зняли з репертуару. Проте письменник був непідкупним.
Уже перші вистави «Хазяїна» на початку 1901 року були сприйняті глядачами з великим захопленням. У листі до сина письменник писав: «Я сам бачу, що це найкраща моя комедія…».
Тож дійсно, цей твір і понині не втратив свого великого пізнавального і виховного значення. Саме тому в репертуарі українського театру п’єса «Хазяїн» і сьогодні стоїть поряд з найкращими п’єсами драматургів усього світу.
Ідейно-художній аналіз твору
Iсторична основа: становлення капіталізму на півдні України. Розшарування українського села. Поява в селах промисловців і глитаїв. Особисті спостереження за життям селян. Біля Курська Тобілевичу розказували пригоди з пам’ятником та з кожухом.
Жанр: соціально-сатирична комедія, в якій за допомогою драматичного відображення життя, що кардинально відрізняється від епічного й ліричного, створено неповторну модель дійсності.
Тема: показ людської любові, пристрасті до збагачення «без жодної іншої мети: стяжання для стяжання».
Ідея: нещадне викриття й засудження капіталістичних стосунків у селі, де все підпорядковане владі «чистоганів».
Проблематика: морально-етичні проблеми: добро і зло; честь і совість; кохання. Соціальні проблеми: батьки та діти; освіта і культура.
Засоби сатиричного зображення: контрастне групування образів; самохарактеристика; введення художніх деталей (халат, кожух); мовна характеристика; взаємохарактеристика.
Композиція
Експозиція: розповідь Маюфеса про безмежні степи Пузиря; згадка Марії Іванівни про те, ким був її чоловік раніше; згадка Феногена про свого хазяїна.
Зав’язка: згода Пузиря взяти участь у прикритті банкрутства Петра Михайлова, наказ хазяїна «зробити бідність» у Мануйлівці, бажання Пузиря віддати Соню заміж за сина Чобота, небажання Пузиря знімати халат, від якого смердить.
Розвиток дії: перші протести робітників, здійснення Пузирем задуманого шахрайства, спроба Соні одержати благословення на шлюб із Калиновичем, купівля нового халата, продаж його Золотницькому.
Кульмінація: викриття банкрутства Михайлова, загроза ув’язнення, рішення Соні стати дружиною Калиновича, розрив стосунків між Золотницьким і Пузирем, наростання невдоволення селян.
Розв’язка: одержання Пузирем звістки про бунт у Мануйлівці, приїзд урядника, загострення хвороби Пузиря.
Система образів твору в цитатах
Терентій Гаврилович Пузир
– Про виховання й освіту: «Чудні люди! Голодних годуй, хворих лічи, шкоди завадь… повигадують собі ярма на шию і носяться з ними…»; «Котляревський мені без надобності. На степах у Гоголя він не бував».
– Життєві принципи: «З усього користь витягать, хоч би й зубами прийшлось тягти».
– Моральне обличчя: для Пузиря поняття «хазяйнування» і поняття «честь, порядність, щирість, сумління» несумісні.
– Риси характеру: хвороблива ощадливість, жадібність: «…Я сорок літ недоїдав, недопивав, кровією моєю окипіла кожна копійка». Разом із дружиною вони «…ніколи не знали, що можна, а чого не можна; аби бариш, то все можна». «…Йшов за баришами наосліп, штурмом кришив направо і наліво, плював на все і знать не хотів людського поговору… шукаю, де б більше купить землі, бо скільки б чоловік її не мав – все бракує». Скупість до смішного. Байдужість до громадських справ. Безкультурний.
– Головна мета в житті: стяжання заради стяжання, без жодної іншої мети.
– Ставлення до рідних: готовий віддати Соню заміж за сина Чобота заради вигоди.
– Особливості мови: невиразна мова неосвіченої людини; нерідко використовує грубі слова, фрази, які мають важливе смислове навантаження: «Яким родився, таким і умру».
Кінець Терентія Пузиря страшний. Він став жертвою власної скнарості: робітники збунтувалися, афера зі злісним банкрутством викрита, Соня сповнена рішучості настояти на своєму й вийти заміж за Калиновича. Гуси добивають хазяїна фізично. Хоч причина смертельної травми Пузиря гіперболічна і нетипова, сам образ героя виявився досить типовим.
Феноген
Права рука хазяїна; обдурює Пузиря, краде; може зважитися на будь-яку підлість, вдається до наймерзотніших засобів: оббріхує Зозулю у злодійстві, чим штовхає чесного, вразливого юнака до самогубства; зводить наклеп на Курца і чабана Клима, обмовляє Ліхтаренка.
Ліхтаренко
Схожий на Феногена; відвертий цинік, злодій, мерзотник, у цьому плані показовим є діалог, де Феноген вигукує: «І де ти такий взявся?» Ліхтаренко резонно відповідає: «Хазяїн викохали».
Золотницький, Соня, Калинович
Не підтримують цинічних зазіхань Пузиря і його помічників, але нічого не роблять, щоб зупинити «хазяйське колесо». Їхній спротив виражається зверненням до совісті.
Золотницький прямо говорить своєму багатому і неосвіченому сусідові: «Ах ти, нещасна, безводна хмара! І прожене тебе вітер над рідною землею, і розвіє, не проливши й краплі цілющої води на рідні ниви, де при таких хазяїнах засохне наука, поезія і благо народу!!!».
Значення п’єси
Комедія «Хазяїн» і задумом, і виконанням винятково оригінальний, самобутній твір. Драматург показує контрасти, що збуджують сміх. Однак у цьому сміхові чується гнів за людське приниження. Висміюючи «стяжателя», автор викриває і засуджує його.
Та, мабуть, найстрашніше спустошення чинять отакі «хазяйські колеса» в духовному житті, перетворюючи людину на гвинтик господарського механізму. Здорова мораль, наука, культура, те, що рухає кожен народ уперед, – для пузирів пустий звук. Головне для них – «хазяйство», зростання кількості овець чи збільшення врожаю пшениці… І, звісно, гроші…
Оцінка літературних критиків
Іван Франко: «Обнести такий широкий горизонт, заселити його таким множеством жвавих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант і великий обсерватор людського життя».
Петро Хропко: «Карпенко-Карий не тільки збагатив скарбницю української драматургії, а й вказав своїм наступникам перспективні шляхи розвитку цього складного літературного жанру».
ТЕСТ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1. Укажіть справжнє прізвище Iвана Карпенка-Карого:
а) Губенко; б) Рудченко; в) Тобілевич;
г) Лозов’ягін.
2. До якого жанру належить твір «Хазяїн» за авторством Івана Карпенка-Карого?
а) оповідання; б) водевіль; в) комедія;
г) трагедія.
3. Слова персонажа твору «Хазяїн»: «Це комерческий гендель! Тут вор у вора краде!..» виражають життєвий принцип:
а) Зозулі; б) Ліхтаренка; в) Калиновича; г) Пузиря.
4. Укажіть персонажа п’єси «Хазяїн», якому належать слова: «Загрібайте грошики!»:
а) Феноген; б) Маюфес; в) Золотницький; г) Ліхтаренко.
5. Хто з персонажів твору «Хазяїн» письменника Івана Карпенка-Карого став на захист робітників?
а) Феноген; б) Золотницький; в) Соня;
г) Марія Іванівна.
6. З якою метою один з основних персонажів (Терентій Пузир) п’єси «Хазяїн» за авторством І. Карпенка-Карого дає грошову пожертву на притулок для дітей:
а) одержати нагороду; б) допомогти дітям-сиротам; в) очистити совість; г) змінити ставлення до нього сусідів-багатіїв; д) зробити свій внесок у розвиток української культури.
7. Який образ символізує капітал, тиранію, аморальність у п’єсі «Хазяїн»?
а) «Хазяйське колесо»; б) «орден Станіслава ІІ ступеня на шию»; в) халат; г) кожух; д) вівці.
8. Хто й кого у творі «Хазяїн» характеризує словами: «…Тут і кусок в горло не полізе. До земських справ тобі нема діла, луччих людей свого краю ти не знаєш, знать не хочеш і не ціниш – я соромлюся сидіть поруч із тобою за столом»?
а) Калинович Пузиря; б) Феноген Золотницького; в) Золотницький Пузиря; г) Соня Пузиря; д) Калинович Пузиря.
Галина КРИЖАНІВСЬКА.