Теперішньому поколінню молодих людей навіть не снилося, що ще зовсім недавно телефонний зв’язок здавався розкішшю, дивом, чудом, доступним лише обраним. Нині ж доведено, що середньостатистична людина за один рік телефонує майже півтори тисячі разів.
Уперше телефоном заговорили в Нью-Йорку в 1876 році.
У Тирасполі технічний проект на будівництво першої телефонної станції на 100 номерів був підписаний 27 листопада 1907 року. Вона розташовувалась у приватному будинку на вулиці Покровській (на той час готель «Париж», на сьогодні – колишній музей кавбригади Г. Котовського біля магазину «Тимп»).
Уже через рік, 1908 року в будинках 29 тираспольчан встановили нові телефонні апарати фірми «Еріксон». З’єднання абонентів між собою здійснювала телефоністка.
У 1913 р. в Тирасполі з’явився перший міжнародний телефон, який з’єднував місто з Одесою. Слід зазначити, що телефонний зв’язок повітового міста з волосними населеними пунктами здійснювався через слабко налагоджені лінії телекомунікації.
До революції та ще довгий час вся телефонна мережа була повітряною: дроти кріпили на дерев’яних опорах. У 1923 р. із приходом нового начальника телефонної станції Кирьякова почалося розширення телефонних мереж шляхом прокладання нових повітряних стовпових ліній.
У 1930 р., після сильного урагану, що спіткав Молдавську РСР, 75 % телефонних ліній було знищено. Кілька місяців знадобилося на відновлювальні роботи з залученням великої кількості фахівців.
Саме тоді телефонний кабель вперше був прокладений під землею, він здійснював зв’язок між абонентами через міський комутатор.
Після звільнення Тирасполя від німецько-румунських загарбників у 1944 р. вся міська телефонна мережа була зруйнована, і на її відновлення було виділено величезні людські та матеріальні ресурси.
У 1945 р. зв’язок у Тирасполі остаточно відновили через підключений новий комутатор на 100 номерів.
За наказом Міністерства зв’язку МРСР, через дефіцит фахівців у цій галузі, всіх зв’язківців у повоєнні роки взяли на облік. Їх направляли на роботу за особливим розпорядженням.
300, 800, 1 300 номерів – такими були темпи зростання телефонного зв’язку в Тирасполі у мирні роки. І нарешті – 2 000 тис. номерів із пуском у 1963 р. нової АТС.
Установка міських телефонних автоматів, будівництво нових АТС у мікрорайонах (у 1995 році діяло 10 телефонних станцій) не могли задовольнити попит, що все більше зростав, міських жителів на квартирні телефони.
Чи давно минули «застійні» часи, коли городяни роками стояли в чергах в очікуванні заповітного дозволу на встановлення телефону, шукали «потрібних» знайомств, сподіваючись швидше наблизити заповітну мрію. Сьогодні в місті навряд чи знайдеться сім’я, яка не має хоча б одного переговорного пристрою або не скористалася пропонованими телекомунікаційними послугами.
Нині спільне закрите акціонерне товариство «Интерднестрком» (IDC) – найбільший телекомунікаційний оператор на території Придністров’я. Свою діяльність компанія розпочала в 1998 році з розгортання на території республіки однієї з найперспективніших систем, що швидко розвиваються, інтегрованої мережі мобільного зв’язку на базі технології CDMA-2000. На поточний момент компанія є універсальним телекомунікаційним оператором, який надає своїм абонентам повний спектр сучасних послуг зв’язку.
За даними 2022 року, що містяться на сайті компанії, мобільним зв’язком користуються 344 383 абоненти.
Тепер хіба що в музеях можна побачити старі зразки телефонних апаратів і телефонних будок, які відійшли в історію і нагадують новому поколінню придністровців про давно минулі часи.
Світлана ЗОЗУЛЯ.
Фото: classpic.ru