Світ творчості А. Малишка – ліричний і неповторний. Його вірші впливають на читача насамперед своєю щирістю та емоційністю. Теми, до яких звертається поет, досить різноманітні. Проте є певні мотиви, що мандрують від одного вірша до іншого. Однією з повторюваних тем його творчості є туга за рідною домівкою, спогади, пов’язані з дитинством і батьками. З біографії автора ми знаємо, що понад усе він поважав батьків, дуже любив матір і завжди піклувався про неї, ставився з великою турботою.
Віршує він не нишком-тишком – У нього як вогонь слова.
Тому й народ пісні Малишка Душевно залюбки співа.
Багато віршів поета стали піснями. Андрій Самійлович взагалі був музично обдарованою людиною. Він мав чудовий голос (баритон), добре співав, грав на гармоніці. Пісні писати він почав уже в період ранньої творчості. Зокрема, на пропозицію Олександра Довженка, з яким вони були в дружніх стосунках, Малишко написав кілька пісень для кінофільму «Щорс».
У роки Великої Вітчизняної війни на фронті, й особливо в партизанських загонах, співали його пісні «Ми не маємо поля й хати», «Як збирались хлопці до загону», «Партизанська» та інші.
Проте на повну силу Малишкова пісня зазвучала в повоєнний час, особливо коли він почав творчо працювати з видатним українським композитором-піснярем Платоном Майбородою. Саме пісні, що народилися в цій творчій співдружності, стали широко відомими не тільки в Україні, а й поза її межами. Ці пісні були воістину народними. Вони зробилися нерозлучними супутниками нашого життя. Їх співають на святах, коли сумно й коли радісно. І кожна людина знаходить у них щось своє, сокровенне.
Вірш «Стежина»
Історія написання твору
Поезія А. Малишка «Чому, сказати, й сам не знаю…» живе в народі також як пісня під назвою «Стежина» (музика П. Майбороди). Усі сходяться на тому, що це – перлина української літератури, шедевр поета-патріота.
Догорало чисте багаття його життя. Фізичні сили покидали Малишка, а розум, поетична пристрасть палахкотіли вогнем слова. «Стежина» створена 8 лютого 1970 року – за вісім днів до кончини поета. Це останній відомий твір Андрія Самійловича, його лебедина пісня.
Особливості назви пісні
У цьому творі Малишко звертається до народнопісенного образу стежки як символу життя людини. У кожного – своя стежка, кожний вибирає сам, якою вона буде і де проляже.
Паспорт вірша
Жанр: пісня.
Тема: згадування поета про стежину в рідному краю, яка веде до своєї домівки.
Ідея: уславлення любові, чуйності, щирості до місця, де народився, зробив перші кроки та вирушив стежиною життя.
Основна думка: кожна людина завжди пам’ятатиме батьківську хату і ніколи не забуде стежину до неї.
Композиція: твір складається з чотирьох куплетів по чотири рядки. Кожне слово, речення, строфа так емоційно навантажені, таку глибоку думку збуджують у читача, так окрилюють душу, що ані слова, ані віршованого рядка чи інтонації замінити не можна. Цей так просто й майстерно скомпонований вірш спонукає на глибокі роздуми. Поезія – внутрішній монолог ліричного героя.
Ідейно-художній зміст пісні: ліричний герой розмірковує, згадує, тривожиться, при цьому розкриваючи найпотаємніші куточки своєї душі.
Чому, сказати, й сам не знаю,
Живе у серці стільки літ
Ота стежина в нашім краю,
Одним одна біля воріт.
Ні кінця ні краю немає стежині людського життя, бо одні покоління приходять на зміну іншим, але незмінним залишається почуття вдячності рідному дому, отчому порогу. Ліричний герой цієї пісні роздумує над людським життям, його духовними цінностями, підбиває певні підсумки, бо нема вже вороття до днів юності.
Образ стежини
У вірші змальований персоніфікований образ стежини. Образ, який несе на собі основне смислове навантаження твору, наскрізний: про нього йдеться в кожній строфі.
Стежина життя… Якою вона буде і де проляже? Чи десь на чужині, чи в ріднім краю?.. Одним одна… Єдина… Найдорожча… Поет не закликає кидатися в далекі світи, в погоню за примарним щастям, щоб потім каятися, шкодувати, марити в снах і наяву за батьківським порогом і стежиною – тією, що в’юниться «між круглих соняхів» і веде на батьківщину… У кожного своя стежка, кожний вибирає сам, якою вона буде і де проляже.
Художні засоби пісні
Метафори: «живе у серці», «обрій землю обніма», «стежина… пішла, не повертає, …стеле».
Повтори: «мита-перемита», «ревний… ревний», «дощами… дощами».
Епітети: «ревний біль і ревний жаль».
Вірш «Вогник»
У цьому тексті автор знов пише про тугу за батьками. Точніше, це навіть не туга, а світла печаль, спогад про дитинство, бажання повернутися в ті часи. Батьки згадують синів, яких вони виростили й відпустили в доросле життя. А ліричний герой завжди відчуває зв’язок із домом: Та де б не ходив я в далекій дорозі, В чужім чи у ріднім краю, Я згадую вогник у тихій тривозі і рідну хатину свою.
Сум за домівкою та батьками, бажання щоразу повертатися додому – це почуття, зрозумілі кожному. Можливо, саме тому поезії А. Малишка не залишають байдужими жодного читача, а в поєднанні з музикою – хвилюють і розчулюють майже до сліз.
Паспорт вірша
Вогник – це символ рідного дому, світло, яке завжди буде зустрічати тебе в рідній оселі. Тут завжди на тебе чекатимуть мати та батько. Вони раді тобі будь-коли. Не можна забувати дороги додому, треба завжди пам’ятати про місце, де тебе виростили, дарували любов і турботу.
Жанр – ліричний вірш.
Тема твору: зображення вогника в батьківському домі – символу добра, злагоди, родини.
Ідея: возвеличення шанобливого ставлення до батьків за їхні турботу, любов, увагу.
Основна думка: вогник батьківської любові, щирості назавжди буде палати в душі кожної людини.
Художні засоби вірша
Метафори: «світиться дім», «тополина шумить», «юність ходила… жевріла».
Порівняння: «Шумить під вікном молода тополина, неначе у серці моїм»; «Шумить під вікном молода тополина, мов звісточку дальню несе».
Епітет: «молода тополина».
Повтор: «Шумить під вікном тополина висока».
Інформаційне ґроно до слова «вогник»: тепло, родинний затишок, комфорт, доброта, злагода, щирість, батьківська увага та піклування.
Отже, тонкий ліризм, широта людських почуттів у піснях А. Малишка розкриваються через просту і довершену форму. Емоційно наснажені, щирі, місткі за змістом, вони є окрасою духовної скарбниці українського народу.
ЗАВДАННЯ ДО ТВОРIВ
I. Тестова робота
1. Стежина А. Малишка до рідної домівки живе у його:
а) серці; б) думках; в) душі.
2. Рідною стежиною поет вважає стежину:
а) біля воріт батьківської хати; б) вздовж широких ланів;
в) ту, якою він ходив до школи.
3. Скільки років живе в серці А. Малишка стежина?
а) Тридцять п’ять; б) з самого дитинства; в) скільки він її пам’ятає.
4. Біля серця поета стежина стеле:
а) сонячний шлях; б) цвіт; в) щастя і радість.
5. Чим «мита-перемита» стежина?
а) Річковою водою; б) дощами; в) талою водою.
6. Стежина для А. Малишка – це:
а) його зв’язок із рідним краєм, бать-
ківщиною;
б) символ добра і краси; в) любов до краси природи.
7. Згадуючи свою стежину, поет відчуває:
а) піднесення і радість; б) розчарування; в) біль і жаль.
8. Як висловлюється А. Малишко у творі з приводу того, через що він згадує стежину? Бо він:
а) хоче побачити її «…в темнім лузі»;
б) сам не знає; в) повсякчас згадує її.
9. Пісня А. Малишка «Стежина» («Чому, сказати, й сам не знаю»), як і багато інших, стала:
а) ліричною; б) народною; в) музичною.
10. «Стежину» поет написав:
а) 8 лютого 1970 року; б) 18 травня 1965 року; в) 28 квітня 1956 року.
11. Стежина, на думку А. Малишка, – безперечно індивідуальна, як людське:
а) щастя; б) життя;
в) прагнення стати кращим.
12. Про який вогник говорить А. Малишко у творі?
а) На небі; б) біля пам’ятника тим, хто загинув під час війни;
в) у батьківській оселі.
13. Серед творів якого українського письменника є поезія під заголовком «Тополя»?
а) Л. Українки; б) Т. Шевченка; в) І. Франка.
14. А. Малишко згадує тополю, яка шуміла:
а) під вікном батьківської хати; б) на рідному подвір’ї; в) біля ставка.
15. У росах до хати ходила:
а) материнська пісня; б) юність; в) цікава легенда.
16. Шум тополини поет відчуває у:
а) серці; б) душі; в) настрої.
17. Батьки слідкували за:
а) палаючим у печі вогнищем; б) синами, яких зростили; в) тополею, що хиталася під сильним вітром.
18. Мати над долею своєї дитини:
а) розмірковує; б) задумалась; в) сумує.
19. Як автор говорить про ставлення батьків до дітей? Вони їх:
а) пестили; б) любили; в) виховували.
20. Фразеологізм, який використав А. Малишко у творі:
а) «Рукою подати»; б) «Хоч око виколи»; в) «Не зводити з ока».
II. Iндивідуальна робота
Картка № 1
1. Чому, на ваш погляд, поет у творі «Вогник» згадує свою домівку? Які почуття під час цього виникають в автора поезії? Відповідь умотивуйте.
2. Поясніть, що мав на увазі А. Малишко, зазначаючи про стежину, яка «кудись пішла, не повертає…» («Стежина»). Свої міркування обґрунтуйте.
3. Як у пісні «Стежина» А. Малишко називає край?
а) Милим; б) нашим; в) квітучим.
Картка № 2
1. Висловіть власну думку стосовно того, з приводу чого викликані хвилювання, «ревний біль і ревний жаль» у творі А. Малишка «Стежина», коли він згадує стежину.
2. Для чого А. Малишко використав образ тополі в поезії «Вогник»? Що він символізує?
3. Який художній засіб використав поет, зображуючи стежину?
а) Епітет; б) метафору; в) порівняння.
Картка № 3
1. Доведіть, що А. Малишко щиро любить свій рідний край, рідну домівку («Стежина»). Власні обґрунтування вмотивуйте.
2. Порівняйте ідейно-художній зміст поезії А. Малишка «Вогник» і «Стежина».
3. Пісня А. Малишка «Чому, сказати, й сам не знаю» має й іншу назву:
а) «Рідний шлях»; б) «Щасливе дитинство»; в) «Стежина».
Картка № 4
1. Дослідіть, як у творі А. Малишка «Вогник» ліричний герой ставиться до своїх батьків. Відповідаючи, посилайтеся на зміст твору.
2. Чим пояснити те, що пісня «Стежина» А. Малишка є популярною? Які почуття виникають у вас під час її читання?
3. Дім від вогника (А. Малишко «Вогник»):
а) палає; б) сяє; в) світиться.
Галина КРИЖАНIВСЬКА.
Фото: pisni.org.ua