За роки своєї творчості художник створив понад триста полотен, що передають красу природи, яка його оточувала, а також зразки архітектури та найпотаємніші куточки Тирасполя свого часу і повсякденне його життя. Недарма Олександра Федоровича називають першим літописцем нашого міста.
Минуло рівно піввіку від того дня, коли покинув земне життя майстер пензля, який вплинув на маленьке провінційне місто Тирасполь, куди він приїхав на початку XX століття як один із перших професійних художників. Він приніс світло знань, культуру та любов до мистецтва, особливо образотворчого.
Кілька слів з біографії художника
Вона, на перший погляд, досить проста: народився на Кіровоградщині 23 серпня 1886 року, навчався в класичній чоловічій гімназії міста Кіровограда (колись Єлизаветград), вечорами освоював техніку живопису в класах малювання, керованих місцевим художником Феодосієм Козачинським.
Любов до мистецтва, прищеплена в дитинстві, спонукала юнака вчитися далі, і він вступив до Одеського художнього училища. Там його навчали такі визначні художники-педагоги як Киріак Костанді та Геннадій Ладиженський. Роки навчання стали основою його майбутньої кар’єри як художника і педагога.
Фойницького рекомендували на навчання до Петербурзької Академії мистецтв, однак, через відсутність коштів, він не міг там навчатися і змушений був прийняти пропозицію працювати вчителем малювання та креслення в Тирасполі, де й прожив понад шістдесят років.
На жаль, молодість Олександра Федоровича збіглася з важкими подіями, що відбувалися в нашій країні на початку XX століття, учасником яких він був: Перша світова війна 1914 року, революція 1917-го, участь у громадянській війні в лавах Червоної Армії. Ці переживання залишили глибокий слід у його житті, відбилися в його роботах, написаних за спогадами про ті непрості часи.
До Тирасполя Олександр Федорович повернувся 1921 року. Знання, які він здобув у художньому училищі, на ґрунті реалістичних позицій художників-передвижників стали невіддільною частиною його подальшого творчого шляху.
Художник-педагог
Однією з головних заслуг митця була його педагогічна діяльність. Ще до Великої Вітчизняної війни він організував студію при Будинку піонерів у місті Тирасполі. Учні цієї студії згодом стали відомими художниками не тільки в республіці, а й у Радянському Союзі та склали ядро Спілки художників Молдавії. Серед них: Леонід Григоращенко – член-кореспондент Академії мистецтв СРСР, неперевершений майстер акварелі; графік Євген Мерега, автор агітаційних плакатів на політичні теми; Степан Тухар і Віктор Коваль – члени Спілки художників СРСР у Кишиневі, а також Геннадій Зиков, Леонтій Глущенко, Михайло Руденко і Віктор Радованов – у Тирасполі.
Про кожного з його учнів можна написати цілі поеми, настільки різнобічними та по-своєму геніальними вони були. Щодо Олександра Федоровича, то відомо, яким суворим, вимогливим і безкорисливим педагогом він був, і як, одночасно, умів щиро радіти чужим успіхам. Така його риса особливо подобалася та приваблювала до нього оточення, спонукала до творчості.
Центр тяжіння митців
Двері приватного будинку Олександра Фойницького, що і досі стоїть на одній із тихих вуличок Тирасполя, завжди були відчинені для художників та всіх, хто виявляв інтерес до образотворчого мистецтва. Цей дім являв собою певний центр, навколо якого вирувало все мистецьке життя міста. У його майстерні відвідувачі могли зустрічатися з друзями, заводити нові знайомства, а святкові заходи в Діда (так його називали молоді художники) завжди були незабутніми: веселими, галасливими, з гумором та обговореннями новин у царині мистецтва та мрій і думок щодо його майбутнього. Це місце стало справжнім майданчиком для обміну ідеями та досвідом, неоціненною школою для молодих талантів та для всіх, хто до нього звертався.
Вихованці та учні Олександра Федоровича продовжують розвивати ті художні напрями, які були навіяні їх наставником. Класична школа російського реалістичного мистецтва продовжує розвиватися у їхній творчості.
Внесок у розвиток культури
Величезне значення має діяльність Олександра Фойницького, який активно формував та зміцнював основи художнього життя тодішньої Молдавії. Наприкінці 1950-х – на початку 1960-х років настав період активного розвитку культурної ниви країни, й ті ідеї та починання, які були закладені того часу, починають приносити свої плоди. У різних куточках МРСР створювалися дитячі художні школи, де молоді таланти діставали можливість розвивати свої здібності. Натхненні спадщиною та методами митця, вони активно розкривали свій творчий потенціал та робили вагомий внесок у мистецьку скарбницю регіону.
Школа для дітей та молоді
Дитяча художня школа в Тирасполі була відкрита в 1959 році. Після смерті художника (03.12.1973), на згадку про його заслуги, Радою Міністрів МРСР їй було присвоєне ім’я Олександра Фойницького, ініціатором та натхненником якої він був багато років. Спочатку маленька, скромна і непристосована до занять будівля, де навчалося трохи більше тридцяти учнів, з роками перетворилася на сучасний освітній заклад, орієнтований на розвиток художності та естетики.
У 2003 році школа переселилася до величної споруди, в якій на сьогодні навчаються близько 700 учнів. У новій дитячій мистецькій школі функціонує музей історії школи, частина експозицій якого присвячена пам’яті наставника. На стінах висять картини Олександра Федоровича, стоїть антикварний столик та стілець, які колись належали йому, стілець, мольберт, диван, на якому в майстерні сиділи його колеги, співрозмовники, молоді люди, що навідувалися до старшого товариша ще у 60-ті роки минулого століття.
Цей навчальний заклад надзвичайно популярний у столичних дітей та підлітків. Тут обладнані майстерні живопису, графіки, скульптури, кераміки, декоративно-ужиткового мистецтва, кабінети історії образотворчого мистецтва, комп’ютерної графіки та дизайну, дворівневий виставковий зал для експонування картин. Він став справжнім методичним та консультативним центром для закладів додаткової освіти художньо-естетичної спрямованості. Тут проводяться майстер-класи, методичні об’єднання, семінари, здійснюється допомога державним та громадським організаціям у проведенні різноманітних заходів з мистецтва для дітей та дорослих.
Проста, на перший погляд, біографія Олександра Фойницького, заслуженого діяча мистецтв МРСР, почесного громадянина Тирасполя, живе в пам’яті багатьох поколінь художників, і ще довго лишатиметься в серцях людей, причетних до образотворчого мистецтва.
Михайло ТРЕМБIТА.
Фото: forum-pmr.net