Передплатна кампанія на 2024 рік розпочалася пізніше, ніж усі ми звикли, тому цей факт стривожив більшість її постійних учасників. Завідувачі відділень зв’язку телефонували співробітникам редакцій газет, листоноші та читачі зупиняли на вулиці знайомих журналістів. Усіх цікавило одне: коли стартує передплата?
Жителі сіл, які за десятиліття звикли, що у храмове свято держустанова «Приднестровская газета» проводить «День передплатника», шукали стіл, за яким зазвичай працюють співробітники ДУП «Пошта Придністров’я»: оформляють квитанції на республіканські видання трьома мовами та проводять розіграш лотереї. З великим здивуванням селяни дізнавалися, що ціни на наступний рік ще не затверджені, тому і початок передплатної кампанії відкладається.
Знаючи таку зацікавленість читацької аудиторії, колектив ДУ «Приднестровская газета» вирішив не відміняти традиційну акцію, а провести її у відділеннях зв’язку на місцях. Благо, такий досвід був напрацьований ще під час пандемії коронавірусу, коли діяла строга заборона на масові заходи.
У Кам’янському районі редакція нашої газети організувала акцію в 7 селах, де найбільш широке коло читачів «Гомону». Неоціненною була в цьому допомога співробітників відділень зв’язку, які сповістили жителів про заплановані Дні передплатника. Листоноші, доставляючи кореспонденцію від будинку до будинку, поспілкувалися з постійними клієнтами. Завідувачі відділень спробували зацікавити друкованими виданнями тих земляків, які вважають за краще дізнаватися новини за допомогою інших засобів масової інформації.
Злагоджена робота увінчалася успіхом. До акції «День передплатника», що стартувала на Кам’янщині 22 листопада, вже залучилося понад 100 осіб. Хрустовчани Ніна Котовська та Григорій Гордієнко, катеринівчани Марія Грецька й Олександр Апроцький, окничани Валерій Козачок і Юрій Джолдошев, грушковчанки Марія Андон і Марія Маковейчук, мешканці інших сіл, які добре знайомі з «Гомоном», відзначали широту тем, які висвітлюються на сторінках газети, їхню актуальність.
Молодь, яка звикла черпати новини з інтернету, заперечувала: мовляв, немає в тижневиків тієї оперативності, що притаманна електронним ЗМІ. Селяни з великим життєвим досвідом парирували: зате редакція несе відповідальність за кожне слово, тому ретельно перевіряє інформацію, не допускає її спотворення і тим більше не публікує брехні, якою рясніє глобальна мережа.
Заради справедливості необхідно зазначити, що в деяких випадках постійним читачам удавалося переконати прихильників інтернет-технологій. У результаті таких дискусій вирішили ознайомитися з «Гомоном» окничанин Віталій Федорович, катеринівчанка Лариса Ткач, а грушківчанка Тамара Куйбар, яка мала змогу оцінити наш тижневик у нинішньому році, охоче продовжила передплату на 2024-й.
Після тривалої перерви приєдналися нині до акції поштові працівники з Катеринівки. З ініціативою провести «День передплатника» виступила Любов Коваль, яка завідує сільським відділенням зв’язку понад 5 років. Повсякденних турбот у неї чимало. Давно вже кожне відділення не тільки надає населенню поштові послуги, а й реалізує товари широкого вжитку, виплачує пенсії, приймає комунальні та інші платежі. Хоча в селі є декілька магазинів, а банківські карти «оселилися» в гаманцях багатьох жителів, відвідувачів і в поштовому відділенні багато.
Вникаючи в їхні потреби, допомагаючи вибрати товари, а деяким – і розібратися з безготівковою формою розрахунків, Любов Іванівна ніколи не забуває про головну місію поштового працівника. Завдяки її активній життєвій позиції сьогодні відділення щосуботи одержує близько 200 екземплярів періодики. Багато жителів передплачують районну газету «Днестр» і суботнє «Приднестровье». Наше видання замикає трійку лідерів, і тому редакція з готовністю прийняла пропозицію провести в Катеринівці акцію, під час якої кожен учасник отримує подарунок-сюрприз.
Любов Коваль і листоноша Людмила Радзинець заздалегідь оповістили селян про час проведення Дня передплатника. На їхнє запрошення відгукнулися десятеро жителів. Якщо ця кількість для когось зовсім незначна, признаємося: співробітники ЗМІ раді кожному читачеві, який кровно заробленим рублем проголосував за улюблене видання, тим самим висловивши свою думку про газету.
Корисні такі зустрічі для журналістів. На них ми дізнаємося, які рубрики привертають увагу широкої аудиторії, які проблеми турбують жителів конкретних населених пунктів, які теми їх цікавлять, а які – не дуже. Ця відверта розмова потрібна, адже вона допомагає робити газету змістовнішою, підказує нові ідеї для матеріалів.
Нерідко на таких зустрічах журналісти знайомляться з цікавими людьми, які згодом стають героями газетних публікацій. Статті ж про земляків, які добилися успіхів у праці, займаються громадською діяльністю, розвивають різні таланти, стають прикладом для багатьох людей. Таким способом газета упродовж багатьох років виховує нове покоління.
Про все це змусила задуматися бесіда з постійною читачкою з Кузьмина. У селі Зоя Мельник мешкає вже чотири десятиліття. Приїхала молода вчителька початкових класів у місцеву школу за направленням, а знайшла в Кузьмині не тільки роботу, а і свою долю. Реалізувалася як дружина і мати, хазяйка і професіонал.
На сьогодні Зоя Миколаївна навчає 16 кузьминських малят російської мови та математики. Вона також є керівником класу-комплекту, а значить – відповідає за розвиток здібностей найменших школярів. Великий досвід допомагає їй організувати навчальний і виховний процес так, щоб цікаво на уроках і позакласних заходах було всім. Як зізналася вчителька, нерідко у пригоді їй стає «Гомін».
«Нині у школах немає занять із політінформації, з яких раніше починався кожен тиждень. Можливо і даремно, адже обговорюючи новини, ми розв’язували відразу декілька завдань: по-перше, школярі з ранніх років привчалися читати не тільки книги, а і газети, журнали. Для малят були пізнавальні та повчальні видання, а підлітки звикали стежити за ситуацією в країні та у світі. Переказуючи прочитане, розвивали мову, вчилися визначати головне і не забувати про цікаві деталі, – згадує З. Мельник. – Я і тепер на одному з уроків у понеділок розповідаю учням, про що повідомляє свіжий номер «Гомону». Цікаві матеріали про Кам’янщину приношу з собою, показую. З’ясувалося, що в багатьох сім’ях теж збереглася традиція читати газети, і старші з моїх учнів можуть підтримати розмову про цікаві публікації.
Молодшим подобаються «Весельчата». Всі наші школярі вивчають українську мову, тому вірші й оповідання, опубліковані на дитячій сторіночці, їм зрозумілі. Ми, наставники, з задоволенням використовуємо повчальні історії на уроках і класних годинах. Вірші розучуємо до тематичних заходів. Для старшокласників вельми корисною стала сторінка «Джерело», де публікуються матеріали з мови та літератури, народознавства тощо.
Учителям газета не тільки допомагає бути в курсі всіх подій у Придністров’ї – «Гомін» розкриває країну в усій красі: занурює в глибини історії та підносить до вершин мистецтва, розповідає про повсякденну працю наших співгромадян та їхні досягнення, знайомить із мальовничими місцями, куди ми виїжджаємо на екскурсії, та ділиться цікавими ідеями. Добре мати такого співрозмовника!».
Ніна ПАНАЇДА.