«У п’ятдесят років життя лише починається», – впевнено констатував на урочистих зборах, присвячених піввіковому ювілею ЗАТ «Тиротекс», Сергій Оболоник.
Присутні на святковому заході тиротексовці зустріли заступника Голови Уряду – керівника Мінекономрозвитку оплесками: багато з них пам’ятають ті часи, коли він ділив з ними радощі перемог і досягнень, а також смуток невдач і поразок, адже значна частина життя С. Оболоника (2001 – 2015) пов’язана саме з цим підприємством, з його дружним і працелюбним колективом.
Міністр оголосив звернення Вадима Красносельського, в якому, йшлося про те, що «…флагман легкої промисловості прийшов до свого ювілею сповненим сил та не зупиняється на досягнутому, робить вагомий внесок у розвиток економіки Придністров’я».
Від себе керівник відомства додав, що жодне текстильне підприємство не лише у Східній Європі, а взагалі у Європі не перебуває в тих умовах, у яких змушений працювати «Тиротекс.
«Шторм нинішнього століття, що вирує навколо нас, флагман придністровського промислового флоту переживе завдяки чудовому високопрофесійному згуртованому екіпажу. Хочу висловити глибоку вдячність як галузевий міністр та щиру подяку як громадянин Придністров’я за той внесок, який робить кожен із вас, включаючи ветеранів. Таких підприємств немає, воно єдине. І прекрасно, що воно працює і розвивається у Придністров’ї», – зазначив міністр.
Привітати зі святом ветеранів та нинішніх трудівників відомого далеко за межами республіки підприємства в день його 50-річчя прийшли Голова Верховної Ради Олександр Коршунов разом із керівниками комітетів, перший Президент Ігор Смирнов, очільник столичної держадміністрації Олег Довгопол, голова міськради Вадим Доні та багато інших поважних людей.
З урочистої промови. Генеральний директор «Тиротекс» Андрій Межинський, звертаючись до присутніх у залі ветеранів, працівників та гостей нагадав, що до свого золотого ювілею компанія прийшла завдяки ефективній, цікавій роботі, та посіла провідне місце на міжнародній арені. «Ми досягли великих успіхів, бо весь час удосконалюємося, намагаємося передбачати потреби ринку». Фірма сприяє і вдосконаленню свого персоналу, направляє працівників на навчання. Андрій Вікторович подякував ветеранам, які передавали й передають свій безцінний досвід молодому поколінню, та висловив думку, що збереження трудового колективу є основним завданням підприємства.
«Багато всього змінювалося та одне залишилося незмінним: якість нашої текстильної продукції. Ми залишилися вірними своїм принципам у роботі. Передбачаємо потреби ринку. Впроваджуємо прогресивні технічні рішення, оптимізуємо технологічні режими, покращуємо якість та експлуатаційні характеристики продукції. Ми безперервно розширюємо ринок збуту. Нині нашу продукцію можна знайти у 30 країнах світу, включаючи Росію, США та Європу», – наголосив доповідач.
Очільник підприємства говорив про інвестування значних ресурсів у модернізацію обладнання для створення високоякісного текстилю, що допомогло досягти визнання, здобуваючи численні нагороди на конкурсах якості та міжнародний сертифікат Oeko-Tex, який гарантує безпеку здоров’я людини. Не забули й про покращення виробничої ефективності – оптимізували технологічні процеси для зниження витрат виробництва.
Генеральний директор побажав очолюваному ним колективу процвітання на благо своєї республіки. Під час урочистого засідання кращих працівників відзначили державними нагородами – орденами та медалями.
Новий асортимент представникам ЗМI – ексклюзивно
За годину до початку торжества представників засобів масової інформації запросили на екскурсію, показавши нові колекції постільної та столової білизни, а також інші вироби, розповіли, як еволюціонувало виробництво за півстоліття.
Виставку справжніх шедеврів розмістили у фойє перед входом до цехів прядильно-ткацького виробництва. Про останні новинки розповіла товарознавець відділу роздрібної торгівлі Маргарита Мінченко: «Тут більшість нових колекцій, що свідчать про наші технологічні досягнення. Зверніть увагу на велику різноманітність малюнків для дітей та дорослих. Ми навіть малюнки з домашніми тваринами випустили в так званій «дорослій» лінійці, й вони теж мають попит. Виробляємо також тканини з малюнками, де використовуються напилення різними матеріалами. Це і срібло, і перламутр, і золото, і люмінесцентні барвники, що світяться в темряві. Ми маємо власний дизайнерський центр. І хоча частина малюнків надходить уже готовою від замовників, більшість із них розробили наші художники».
У колекції підприємства 35 тисяч малюнків (+250 нових на місяць). 200 варіантів кручення нит-
ки, необхідне наповнення та оригінальний дизайн створюють практично необмежений простір для вибору. На підприємстві, крім постільної білизни та кухонних наборів, виготовляють модний текстиль для прикрашення готелів, а також шиють медичний спецодяг.
Еволюція виробництва кількома словами. Як і всі промисловці, текстильники постійно вчилися новому та впроваджували його у виробництво. наприклад, уже через перші 10 років роботи перейшли на поділ процесів намотування та крутіння нитки під час створення тканини. До цього вони відбувалися одночасно, що дуже сповільнювало виробництво. Верстати з пневмомеханічним прядінням збільшили швидкість цих процесів у 3 рази – до 10 тисяч обертів за хвилину.
Ну, а ті верстати, що працюють тепер, подолали нову планку – 150 тисяч обертів за хвилину. Це вже повна автоматика. Директор прядильно-ткацького виробництва Іван Дамаскін, знайомлячи журналістів із процесом технічних перетворень свого підприємства, зазначив: «У ткацькому виробництві така сама тенденція. Ось такий човник (показав зразок ткацького «човника») був на першому ткацькому верстаті 1973 року. Через його велику масу швидкість пристрою була дуже низькою. Нині у нас встановлені пневматичні верстати, де прокладання одного «покачування», як човника, відбувається за допомогою повітря, швидкість підвищилася зі 100 до 800 обертів на хвилину, тобто, продуктивність зросла у 8 разів. Загалом, за 50 років у нас справді відбувся революційний стрибок у продуктивності: і в прядильному, і в ткацькому виробництві», – розповів фахівець.
«На сьогодні ми виробляємо одночасно 140 артикулів тканини, а починали з п’яти. Співпрацюємо з різними фірмами: щоб жити, треба продавати всього потроху. Обсяги нині дещо знизилися, звичайно, порівняно з минулим періодом, але ми надолужуємо різноманіттям – дорожчим та багатшим асортиментом. Через це складніше працювати, але саме таким шляхом ми й утрималися на ринку. Багато текстильних підприємств в Україні та Росії простоюють, а ми працюємо. Маємо великі плани щодо розширення асортименту, – зазначив директор.
Сучасний «Тиротекс» виробляє близько 50 млн м тканини на рік: бязь, перкаль, сатин, поплін, фланель, креп, жакард. Для цього щодобово переробляється близько
45 т бавовни.
Довідково: більшість технологічних процесів тут автоматизована. Щоб показати можливості виробництва, на що воно здатне, для наочності надрукували на 3D-принтері репродукції відомих картин на власній тканині. Якщо не особливо приглядатися, то здається, що це справжні твори мистецтва. Такі шедеври можливі тепер для виконання на сучасному обладнанні. Нашим предкам і не снилося.
«Подорож» минулим «Тиротексу» здійснив Павло Солодкий – голова місцевої профспілки.
Він показав виставку спеціально підготовлених до святкової події планшетів, виготовлених із тканини. На них сучасним фотоспособом надрукували знімки, що розповідають про історичний момент: початок Всесоюзного ударного комсомольсько-молодіжного будівництва бавовняного комбінату (Тираспольського виробничого бавовняного об’єднання, або ХБК, як він тоді неформально називався) восени 1971-го.
З усіх куточків Радянського Союзу до Тирасполя приїздили юнаки та дівчата. Дехто з них і дотепер сумлінно працює на підприємстві, тут склалися цілі сімейні династії текстильників.
«Свій літопис ми розпочали з 20 грудня 1973 року, коли було введено в експлуатацію перше прядильно-ткацьке виробництво, а через п’ять років з’явилося оздоблювальне. Крок за кроком поступово розвивалася й нова для нас швейна галузь», – розповів Павло Георгійович.
У 1974 році запустили другу чергу, разом із нею з’явилися і перші метри суворої тканини. 1980-й
ознаменувався відкриттям нового ткацького виробництва та закінченням будівництва другої прядильно-ткацької фабрики.
На стендах глядачі могли побачити фотографії всіх директорів, які очолювали підприємство з першого дня будівництва до сьогодні. Нагадаємо їхні імена: Кузьма Іванович Шматков – 1971 – 1973; Антоніна Василівна Григор’єва – 1973 – 1978; Олександр Микитович Боков – 1978 – 1980; Серьожа Артаваздович Манукян – 1980 – 1987; Вілор Миколайович Ордін – 1987 – 2012; Андрій Вікторович Межинський – 2013 до цього часу.
З появою ХБК регіон підвищив свій економічний та соціальний потенціал: тут почали зводити житлові будинки (перший із них «виріс» на вулиці Текстильників, 30), дитячі садочки, школи, медичні установи. Новий район приваблював молодь не лише роботою на престижному підприємстві, а й розвитком інфраструктури, можливістю одержати житло. До речі, саме в мікрорайоні «Октябрський» збудували перший широкоформатний кінотеатр «Юность». Старші тираспольчани пам’ятають, які черги доводилося вистоювати, щоб придбати квиток на той чи інший сеанс.
Кілька цікавих фактів: на території об’єднання «Тиротекс» 1986 року велися зйомки фільму «Одинокий автобус під дощем».
У жовтні 2013-го Придністровський республіканський банк увів в обіг пам’ятну срібну монету – «40 років ЗАТ «Тиротекс».
Сьогодення
Подібних цьому підприємству, де злагоджено працюють прядильно-ткацьке, оздоблювальне та швейне виробництва, нема не лише в країнах СНД, а й у Європі. Пощастило йому в тому, що у 2005 році прийшов внутрішній інвестор – компанія «Шериф», яка вклала 180 млн доларів для проведення масштабної реструктуризації та технічного переоснащення. Саме завдяки такій допомозі воно встояло на ногах. Метою інвестора було створення високотехнологічного підприємства, здатного конкурувати на європейському ринку завдяки високій якості та вартості продукції.
Завершити розповідь доречно словами з інтерв’ю генерального директора, депутата Верховної Ради ПМР Андрія Межинського: «Наш колектив сьогодні упевнено дивиться в майбутнє та вже творить нові сторінки історії. Ми плануємо зберігати нашу провідну позицію на міжнародному текстильному ринку шляхом подальшої інноваційної діяльності та виготовлення якісних продуктів. Крім того, ми впевнені у своїй позиції, пов’язаній з навчанням наших співробітників і розширенням їхніх компетенцій і навичок. Ми переконані, що саме люди, наші працівники є ключовим ресурсом для подальшого успіху, і ми прагнемо створити сприятливе та привабливе середовище для роботи.
Безумовно, крім найголовнішого – стабільного поповнення бюджету, «Тиротекс» відіграє ключову роль на кількох рівнях. По-перше, підприємство створює робочі місця та надає стабільний дохід для кількох тисяч наших співробітників. Це допомагає стимулювати економіку регіону та зберегти якість життя придністровців. Також ми активно працюємо з місцевими навчальними закладами та освітніми установами, надаючи можливість для проходження практики на підприємстві з найсучаснішим парком текстильного обладнання в Європі. Це сприяє не тільки розвитку освіти в регіоні, а й підготовці молодих спеціалістів.
Ми пишаємося, що робимо вагомий внесок у розвиток та процвітання Придністров’я».
Аліса КОХАНОВА.
Фото автора (виставка новинок).