Читати художні твори, слухати їх аудіозапис, переглядати постанови в театрі, в мережі Iнтернет чи по телевізору має можливість кожна сучасна людина. Нині надруковані в книжках навіть найдавніші твори, які виникли в часи, коли ще не було письма. Зрозуміло, що вони дійшли до нас із сивої давнини. Виникає запитання, як же це сталося. Все просто: люди передавали їх з уст в уста, від покоління до покоління.
Міфи, легенди, казки, перекази, пісні, загадки, прислів’я складали талановиті люди, імена яких тепер невідомі. Первинний варіант таких творів із часом зазнавав змін: люди в різних місцевостях додавали до них щось своє, вдосконалювали. До нас дійшла величезна скарбниця українського фольклору, а збирали й записували, зокрема міфи та легенди, відомі українські народознавці й письменники: Сергій Плачинда, Пантелеймон Куліш, Михайло Драгоманов, Іван Франко, Володимир Гнатюк, Дмитро Яворницький, Віктор Давидюк та Василь Сокіл.
Надзвичайно захопливим є розділ української літератури, в якому зібрані літературно-художні розповіді про дивовижний світ далеких предків, їхню духовність і єдність з природою. Називається він «Міфи та легенди стародавньої України». Як би дивно це не було, але попри всілякі перешкоди, імена героїв цих оповідей пережили століття і дійшли до наших днів: Сварог, Перун, Дажбог, Лада, Купала, Коляда, Берегиня тощо.
Про міфи та легенди як жанр усної народної творчості
Окремим жанром української народної творчості є легенди – усне народне оповідання про чудесну пригоду, про якусь історичну подію, що сприймається як вірогідна. Легенда – це приблизний синонім поняття міф, епічна розповідь про те, що відбувалося в незапам’ятні часи. Вона покликана зберегти в народній пам’яті й передати майбутнім поколінням знання про історичне минуле народу, пояснити причини виникнення різних явищ природи, по-своєму зафіксувати народні уявлення про них. Це як відгомін минулих подій. Від покоління до покоління несуть такі твори радість і смуток. Будь-яка подія, що хвилювала людей, могла стати в народі легендою, тобто не простою вигадкою, а реальною подією, яка нерідко перебільшувалася, прикрашалася, але в народній свідомості все ж сприймалася як правдивий факт. Дослідники теми давно стверджують, що легенди все-таки не можна розглядати, як документальні свідчення.
Учені поділяють легенди на три різновиди:
►міфологічні (уявлення про Всесвіт, природу, богів, демонів);
►біблійні (життя святих, перших християн);
►героїчні (героїчні вчинки реальних історичних осіб).
Кожен окремий епізод історичного минулого в легендах і міфах зображує богів, що населяють міфічні вершини, глибини океанів і підземний світ. У них вони безсмертні. Інші ж герої наділені неймовірною силою, розумом, здібностями, але не можуть жити вічно. Вони здійснюють подвиги за допомогою богів і вмирають, як звичайні люди.
Виникає запитання, а чому в легендах героями є богатирі та лицарі? Відповідь може бути тільки така: у важкі часи протидії стихіям природи та в боротьбі з поневолювачами народ підносить їхню силу, кмітливість, хоробрість, любов до рідної землі. Тому всі герої є або ж із роду велетнів, які доброзичливо ставляться до простих трудівників і захищають їхні інтереси, або ж із середовища самого народу, наприклад, Кирило Кожум’яка.
Розглянемо деякі приклади легенд, що увійшли в шкільну програму.
«Лісова панна» (джерело цієї легенди невідоме)
Один молодий лісоруб рубав якось у сихівському лісі соснину, а коли вже добре ухекався, то примостився на траві відпочити. Раптом бачить – клубок якийсь викотився з-за кущів і просто йому до ніг прикотився. «Що за диво, звідки в лісі клубок?» – здивувався він. Підвівся та почав роззиратися на всі боки. Аж бачить: на сосні серед гілля сидить така красуня, що й у сні краща не насниться. Сидить вона в гіллі й вишиває сорочку. Панна глянула на лісоруба, всміхнулася й сказала: «Що ж ти став, наче вкопаний? Подай мені клубок!». Підняв він клубок і подав. Панна взяла, подякувала та й далі вишивати заходилася. Лісоруб же став, як укопаний, і очей не відведе. Хто зна, скільки б він отак простояв, якби панна на нього не зиркнула й не нагадала: «Чи ти сюди працювати прийшов, чи на мене дивитися?»
Узявся він знову до роботи, а на душі така туга, весь час панна ввижається, голос її бринить, очі її сяють. «От якби вона озвалася до мене, – мріє він, – от якби знову клубок їй випав…» Не витерпів-таки й глянув на сосну, а там нікого вже нема, тільки білка з гілки на гілку скаче. З тих ото пір лісоруба наче хто підмінив. Ходить він, мов пришелепуватий, ночами стогнав, щось вигукував. У снах йому панна з’являлася, руки простягала, щось шепотіла, а що – не розібрати. Носив він свою тугу при собі, ні з ким не хотів поділитися. Скільки жінка не допитувалася, все марно. Аж якось узимку сам їй розповів.
Жінка довго не думала, подалася до ворожки й напитала такого зілля, котре помогло б її чоловікові. «Маю я таке зілля, – відказала ворожка, – але як запариш його, то даси напитися чоловікові з такої ложки, котра дванадцять разів освячена».
Жінка зраділа, що може допомогти чоловікові, й поквапилася додому. Зварила вона те зілля, але так їй хотілося якнайскоріше зайнятися лікуванням, що подала чоловікові напитися зі звичайної ложки, а не з висвяченої.
Тільки-но лісоруб спробував зілля, як відразу позеленів, очі йому вибалушилися, зірвався він на ноги й, замахавши руками, вискочив із хати й погнав до лісу. Ще довго лунав його розпачливий крик.
Жінка й діти вибігли за ним, зібрали людей, обнишпорили ліс, але не знайшли й сліду. Пропав чоловік, і більше ніхто про нього ніколи нічого не чув.
Записав «Лісову панну» й Іван Франко. У нього твір теж закінчується сумним кінцем життя хлопця: «З лісу він вийшов сивоволосим, згорбленим старцем і оповідав, що лісова панна держала його при собі, але як йому там було, де живе та панна й чому так подався – сього не говорив. Швидко потім він умер».
Це ще раз свідчить про те, що подібні твори з часом зазнали численних змін.
Літературний аналіз твору
Тема: зображення нечистої сили («лісова панна»), яка мала згубний вплив на молодих хлопців, перетворюючи їх на сивоволосих, згорблених старців.
Ідея: засудження зла, підступності, користі, яка руйнує, нівечить людину, робить її нікчемною, спустошеною.
Основна думка: людиною повинно керувати не тільки будь-яке її бажання, а й здоровий глузд.
Бесіда за питаннями:
►Через що панну називали лісовою?
►У чому виявляється згубний вплив лісової панни на молодих хлопців?
►Чому, на ваш погляд, необхідно, згідно з цим твором, бути обережними, уважними, остерігатися будь-яких звабливих пропозицій?
►Чим пояснити трагічне закінчення твору?
«Чому пес живе коло людини?» (за Сергієм Плачиндою)
Давно, дуже давно жив собі самітний пес. На кінець надокучило йому все самому блукати в лісі й вирішив собі знайти друга-товариша, з яким би жив. Але хотів, аби його товариш був найсильніший з усіх тварин. Лісові звірята радили йому піти до вовка. Пішов пес до нього й каже: «Вовче, брате, жиймо разом!» Вовк відповів: «Чому би ні!»
Почали жити разом. Раз, як ночували в лісі, почув пес якийсь шелест і почав трястися-боятися. Розбудив вовка, а той йому каже: «Будь тихо, бо прийде ведмідь та з’їсть нас!»
Тоді здогадався пес, що ведмідь сильніший за вовка. Пішов до ведмедя й каже: «Ведмедю, братику, жиймо разом!» «Коли разом, то разом», – відповів ведмідь. Минула коротка доба. Раз на зорях почув пес якийсь шелест і почав боятися. Пробудився ведмідь та й сказав: «Затягнімся в корч, бо ще надійде лев та роздере нас обох!». Подумав пес, що лев має бути сильнішим. Лишив ведмедя й пішов до двору короля лева й каже: «Леве, Леве, королю звірів, жиймо разом! «За слугу прийму тебе», – відповів лев.
Пес залишився з ним. Раз так понад вечір зачав пес боятися й почав вити, гавкати. Вибіг лев із палати й каже йому: «Мовчи, бо ще надійде людина й застрілить нас обох!». Пес замовк, але зараз здогадався, що та людина має бути сильнішою, коли її лев боїться. Пішов пес до людини й пристав до служби в неї. Від того часу й живе пес із людиною.
Додаткові відомості
про міфічне походження собаки
Собака (дворовий). Створений дияволом із глини. Проте він є найближчою до людини твариною і єдиним його вірним та надійним другом. Господь зліпив першу людину, лишив її просушуватися на сонці й приставив сторожувати собаку.
Тема твору: пошуки собакою безпечного місця для житла, яке вона знайшла тільки поруч із людиною.
Ідея: уславлення людської мудрості, сили, могутності, людина – цар природи.
Обговорення змісту твору за питаннями
►Як пояснити те, що пес постійно шукав собі захисту?
►Чому одна лісова тварина боїться іншої?
►Які фантастичні елементи притаманні цьому твору? (Тварини розмовляють, мислять).
►Чи є у вас собака? Як ви до нього ставитесь? Чому він живе поруч із вами?
►У зв’язку з чим людина, на думку собаки, є найсильнішою з усіх тварин?
«Берегиня»
Після самостійного ознайомлення з текстом легенди зробіть її літературний аналіз.
Тема: показ зародження людської цивілізації (побут, вірування, діяльність); вагомі ролі в цьому належать Берегині та Сварогу; боротьба світлого і темного.
Ідея: уславлення всього доброго, чистого, світлого; прагнення людей жити в добробуті, щасті; засудження «темних сил», що намагалися знищити все земне (Чорнобог, Мара).
Основна думка: життя – це завжди рух, праця, боротьба. У боротьбі переможе той, хто захищає, відстоює світло, волю, справедливість.
Побудова твору: твір має композиційну довершеність, нагадує казку, зі своєрідними складовими. «Берегиня» побудована як протиставлення темного і світлого, доброго і злого.
Вступ: життя людей у злиднях пітьми, в голоді, допомога Сварога і Берегині влаштувати людську цивілізацію.
Основна частина: боротьба Берегині з Чорнобогом.
Закінчення: перемога світлого, доброго; уславлення постаті Берегині в людському житті.
Обговорення змісту твору за питаннями
►Що в легенді говориться про первісне людське суспільство? (Люди жили в темряві, голодні, напівголі, неосвічені, не вміли випікати хліб).
►Про що свідчить звернення Сварога до людей? («Спочатку кутини будуйте. Виходьте з печер та бурдеїв. Годі скніти в темряві та холоді. Час жити у світлій хаті…»).
►Яким чином Берегиня хотіла облагородити життя людей? («Ось годі вам, люди, ходити в диких шкурах. Треба ткати біле м’яке полотно та ходити в білій одяганці, як личить дітям Білобога. Я навчу вас, люди з конопель куделю робити, як її відбілювати та вишивати»).
►Яку мету мав Чорнобог, йдучи на Землю? Прочитайте, як про це зазначено в легенді. («Тож мушу якнайскоріше знищити й Сварога, і Берегиню, і творіння їхнє…»).
►Чому Берегиня перемогла «темні сили» Чорнобога? Як про це зазначено у творі? («Тоді Берегиня сміливо рушила з піднятими руками на ящерів, і вони стали понуро відповзати. І йшла вперед богиня в білому сяйві своєму, і відкочувався назад чорний морок потвор»).
►Що сталося з «військом» Чорнобога? («І тоді загнала Берегиня чорних ящерів у річку Рось. І закипіла вода від них, і почорніла, і загнила вмить. І сморід дійшов до Вирію, і в гніві великий Білобог (творець Росі) змахнув чарівною рукою своєю – і тої ж самої миті панцирні потвори перетворилися на скелі, що обрамили берег цієї річки»).
►Яких практичних навичок навчили людей Сварог; Берегиня? («…Як ставити хату, як піч мурувати, як жорна тесати»; ткати полотно, відбілювати його, шити одяг, вишивати).
►Які народності згадуються у творі? (Роси, кияни, чурки).
►Як шанували люди Берегиню у власних оселях? («…вишивали Берегиню з піднятими в захисному пориві руками, вони почали вирізьблювати образ Великої Охоронниці на дверях, на вікнах, вишивати її постать на рушниках, на сорочках, аби Берегиня захищала їх від усього злого завжди й повсюдно»).
На прикладі міфів і легенд українців можна простежити, які риси характеру притаманні нашому народу, ознайомитися з його світоглядом, віруваннями. Міфи та легенди уславлюють мудрість, порядність, доброту і видатних героїв. І досі легенда виконує важливу функцію у становленні світосприйняття людини. Це ще один привід відчути гордість від того, що ти – українець, відчути пошану до предків та героїчного минулого.
Звернімося окремо до дорослих: «Читайте своїм дітям українські легенди. Вони можуть розважити їх і навчити народної мудрості не гірше за казку, ознайомлять із далеким минулим рідного краю».
Ганна ЛАЗАРЕНКО.
Фото: dovidka.biz.ua